Джерело: National Post
Переклад: Спільнота “Критичне мислення”
Нещодавно я залишив посаду штатного професора в Університеті Торонто. Тепер я став «почесним професором» — звання, яке присвоюється викладачам, які з відзнакою відпрацювали свій термін і пішли на пенсію. Проте мені немає ще шістдесяти років. І я б із задоволенням викладав і займався науковими дослідженнями в Університеті Торонто на повну ставку й надалі, якби їм не довелося швидко звільнити мене.
Я любив свою роботу. І мої студенти, які навчалися і вже випустились, завжди були позитивно налаштовані до мене. Але цьому шляху не судилося продовжитися. Причин тому багато, включаючи те, що тепер я можу навчати набагато більше людей і з набагато меншими перешкодами в режимі онлайн. Але справа не лише у цьому.
По-перше, мої кваліфіковані та чудово підготовлені білі гетеросексуальні чоловіки-аспіранти (а в мене, до речі, було й багато інших) мають мізерні шанси здобути дослідницькі посади в цьому університеті, незважаючи на свої більш ніж блискучі резюме. Це багато в чому пов’язано з мандатами «Різноманітності, Інклюзивності та Рівності» («Diversity, Inclusivity and Equity»), які я волію скорочувати як DIE («помри»).
Вони були повсюдно введені в академічному середовищі навіть незважаючи на те, що університетський комітет із найму вже зробив усе можливе за час моєї кар’єри, а потім ще й ще, щоб гарантувати, що жодного кваліфікованого кандидата з числа «меншин» ніколи не залишиться обділено. Мої студенти також частково небажані саме тому, що вони мої студенти. Я — академічна особа нон ґрата через мої «неприйнятні» думки. І це не просто незручність. Це робить мою роботу морально неспроможною. Як я можу курувати дослідників, які подають надії, і навчати їх з чистою совістю, знаючи, що перспективи їх працевлаштування мінімальні?
Друга причина: це лише один із багатьох прикладів дії жахливої ідеології, яка нині руйнує університети і, як наслідок, культуру в цілому. Не в останню чергу тому, що їм просто не вистачає кваліфікованих BIPOC-людей, щоб досить швидко досягти цілей підтримки різноманітності (BIPOC: чорні, корінні та кольорові люди, для тих, хто не в курсі). Це відомо будь-якому академіку, який працював у комітеті з найму протягом останніх трьох десятиліть. Ми готуємо ціле покоління дослідників, які точно не отримають роботу за спеціальністю. А якщо отримають – то будуть змушені займатися абсолютно марними для науки дослідженнями на кшталт страшних дисциплін, що досліджують «образи меншин». Це у поєднанні зі смертю об’єктивного тестування сильно скомпрометувало університети. А то, щоб отримати грант на дослідження, всім моїм заляканим колегам доводиться складати DIE-заяви. Всі вони брешуть (за винятком одиниць, що «істинно увірували») і вчать своїх студентів робити те ж саме.
Вони роблять це постійно, щоразу знаходячи собі нові виправдання і ще більше розбещуючи і без того неймовірно корумповану сферу. Деякі з моїх колег навіть проходять так званий тренінг по боротьбі з забобонами, який проводиться вкрай некваліфікованими співробітниками відділу кадрів, які читають безглузді звинувачувальні лекції про всюдисущий расизм/сексизм/гетеросексизм. В даний час проходження такого тренінгу часто є обов’язковою умовою для того, щоб посісти місце викладача.Чи потрібно мені вказувати на те, що підсвідомі установки не можуть бути – за визначенням тих, хто зробив їх центральним елементом нашої культури – перетворені на короткострокове свідоме навчання? Тест неявних асоціацій (IAT) — знаменитий тест, який покликаний об’єктивно діагностувати неявні упередження (автоматичний расизм тощо), у жодному разі недостатньо надійний, щоб робити ним те, що він покликаний робити. Двоє з первісних творців цього тесту, Ентоні Ґрінвальд та Брайан Носек, заявили про це публічно. Третя, професор Махзарін Банаджі з Гарварду, продовжує впиратися. Багато в чому це можна пояснити її відверто лівою політичною програмою, а також її професійною галуззю — соціальною психологією, яка настільки корумпована.
Те, що Банаджі продовжувала потурати неправильному використанню свого дослідницького інструменту, у поєднанні зі статусом її посади в Гарварді, є основною причиною того, що ми все ще страждаємо від ярма DIE, з його згубним впливом на колись дійсно хорошу систему відбору. Є всі підстави вважати, що мотивоване DIE викорінення об’єктивного тестування, такого як GRE для вступу до аспірантури, матиме згубні наслідки для здатності відібраних таким чином студентів освоїти ті предмети, на які покладаються всі соціальні науки (і медицина, якщо вже на те пішло).
Більше того, акредитаційні поради щодо програм підготовки клінічних психологів у Канаді планують відмовитися від акредитації університетських клінічних програм, якщо вони не орієнтовані на «соціальну справедливість». Це, у поєднанні з деякими недавніми змінами в законодавстві Канади, які стверджують, що так звана «конверсійна терапія» тепер поза законом (що, за фактом, робить вкрай ризикованим для клініцистів робити будь-що, окрім як завжди і в усьому погоджуватися зі своїми клієнтами), ймовірно, прирікає на загибель практику клінічної психології, яка завжди повністю залежала від довіри та конфіденційності. Аналогічні зміни відбуваються і в інших професійних дисциплінах, таких як медицина та юриспруденція. І ви думаєте, що психологи, юристи та інші професіонали не налякані ситуацією, що відбувається?
Що саме я маю робити, коли зустрічаю аспіранта чи молодого професора, прийнятого на роботу на підставі DIE? Тут же висловити скепсис щодо його професійних здібностей? Який удар для справді здібної молодої людини! Але в цьому й річ. Ідеологія DIE не є другом миру та толерантності.
Для тих, хто думає, що я перебільшую, або що справа обмежується лише університетами, розглянемо інші приклади. Звіт із Голлівуду, осередку «ліберальних» настроїв, показує, як далеко все зайшло. У 2020-му році Академія кінематографічних мистецтв і наук (люди, відповідальні за премію Оскар) розпочала реалізацію п’ятирічного плану (нічого не нагадує?) «з диверсифікації організації та розширення розуміння прекрасного». Вони зробили це у спробі розробити «нові стандарти репрезентації та інклюзивності для Оскара», щоб, гіпотетично, «краще відобразити різноманітність аудиторії кіноглядачів».
Які плоди принесла ініціатива, що стала результатом ідеології DIE? Згідно з нещодавньою статтею, написаною Пітером Кіфером і Пітером Саводником і розміщеною на сайті колишньої журналістки NY Times Барі Вайс (Вайс покинула NYT через вторгнення радикальної лівої ідеології в цю газету, так само, як нещодавно це зробила Тара Хенлі щодо CBC):
“Ми поговорили з більш ніж 25 письменниками, режисерами та продюсерами — усі вони вважають себе лібералами, проте кожен розповів про всепроникливий страх зіштовхнутися з новою доґмою.
Як пережити революцію? Стати найзапеклішим її прихильником”.
Раптом кожна розмова з кожним аґентом або керівником відділу контенту почалася з питання: у вашому проекті є хтось із BIPOC?.
І така ситуація зараз усюди — якщо ви цього не бачите, значить, ви засунули голову в пісок, або в якесь ганебне місце. CBS, наприклад, буквально зобов’язав своїх співробітників мати у кожній групі сценаристів не менше 40% BIPOC у 2021 році (і 50% у 2022 році).
Ми зараз знаходимося на тому етапі, коли раса, етнічна приналежність, ґендер або сексуальні уподобання, по-перше, сприймаються як фундаментальні характеристики, що визначають кожну людину (як і сподівалися радикальні ліві), а, по-друге, розглядаються тепер як найважливіша вимога для проходження навчання, проведення досліджень та отримання роботи.
Чи треба мені говорити, що це безумство? Навіть заблукалий New York Times вже почав сумніватися. Заголовок їхньої статті від 11 серпня 2021 року звучав як: «Чи приносять програми різноманіття на робочому місці більше шкоди, ніж користі? Одним словом, так». Як може звинувачення співробітників у расизмі та інших «гріхах», бути достатнє для того, щоб вимагати відвідування тренінгів (особливо щодо тих, хто сумлінно працює над подоланням упереджень, які вони все ще можуть неусвідомлено виявляти), виглядати чимось іншим, крім як образливим і дратівливим моралізаторством?
Якщо ви думаєте, що DIE – це погано, зачекайте, поки не отримаєте оцінку екологічних, соціальних та управлінських показників (ESG). Ці бали, покликані оцінити моральну відповідальність корпорацій і мають можливість суттєво вплинути на фінансову життєздатність підприємства, є чимось іншим, як еквівалент проклятої китайської системи соціального рейтингу, застосованої до підприємницького та фінансового світу.
Керівники компаній що з вами не так? Невже ви не бачите, що ідеологи, які просувають таку жахливу нісенітницю, керуються програмою, яка не тільки абсолютно протилежна у своїй суті вільному ринковому підприємству як такому, а й спрямована проти свобод, які зробили ваш успіх можливим? Невже ви настільки сліпі, боягузливі та малодушні?
І це стосується не лише освітніх закладів. Не лише моїх колег професорів. Не лише Голлівуду і не лише повсюдної корпоративної політики. Різноманітність, Інклюзивність та Рівність – ця радикальна ліва Трійця – знищує нас. Бажаєте дізнатися більше про розкол, який зараз панує у нашій країні? Подивіться на DIE. Цікавитесь, чому Трамп такий привабливий? Подивіться на DIE, коли ліві заходять надто далеко. Коли вони поклоняються DIE і вимагають, щоб решта людей, просто бажаючи, щоб їх дали спокій, робили те саме. Досить вже. Досить.
Нарешті, ви знаєте, що навіть Володимир Путін наживається на цьому woke-божевіллі? Анна Махджар-Бардуччі на сайті MEMRI.org розповіла про його недавню промову.
Цитую: “Прибічники так званого соціального прогресу помилково вважають, що несуть людству якесь нове, правильніше свідомість. Однак запропоновані ними рецепти зовсім не нові, все це ми вже проходили. Більшовики після революції 1917 року, спираючись на догми Маркса і Енгельса, теж оголосили, що змінять весь звичний уклад, як політичний і економічний, а й саме уявлення у тому, що таке людська мораль, основа здорового існування суспільства.
Руйнування вікових цінностей, віри, стосунків між людьми аж до повної відмови від сім’ї, насадження та заохочення донесення на близьких – все це оголошувалося ходою прогресу. До речі, у світі все це досить широко підтримувалося і було модним. Так само, як і сьогодні.
До речі, більшовики були абсолютно нетерпимі до думок, відмінних від їхніх. Це, на мою думку, має навести на думку про деякі речі, які ми спостерігаємо зараз. Дивлячись на те, що відбувається у низці західних країн, ми з подивом бачимо вітчизняні практики, які ми, на щастя, залишили далеко. Боротьба за рівність і проти дискримінації перетворилася на аґресивний доґматизм, що межує з абсурдом, коли твори великих авторів минулого, таких як Шекспір, більше не викладаються в школах та університетах, бо їхні ідеї вважаються застарілими. Класики оголошуються відсталими та неосвіченими щодо розуміння ними важливості ґендера чи раси. У Голлівуді поширюються пам’ятки про правильну побудову сюжету та про те, скільки персонажів певного кольору шкіри чи статі має бути у фільмі. Це навіть гірше”.
І це говорить глава колишньої тоталітарної держави, проти якої ми п’ять десятиліть вели Холодну Війну, ризикуючи всією планетою (і цілком буквально ризикуючи). Президент країни, половину населення якої він залякав або посадив, щоб ті, хто залишився, слухали його без нарікань.
Всі, хто приєднується до активістів DIE, якими б не були ваші причини: це на вашій совісті. На совісті професорів, які боягузливо мовчать і вчать своїх студентів брехати, щоб не втратити місце в університеті, чиї стелі вже обсипаються на голови.
На совісті керівники компаній, щосили проявляючих доброчесність, якої вони не мають та й не повинні мати. Ви, зрештою, капіталісти — і маєте цим пишатися. Не впевнений, чи можна вважати вас ще заляканішими, ніж університетські професори. Але чому б вам не прогнати до біса вискочок DIE з відділу кадрів, не заборонити їм лізти в голову вам і вашим співробітникам і не покінчити з цим?
Музиканти, художники, письменники — припиніть підганяти своє священне і гідне мистецтво під вимоги пропагандистів, поки ви ще не зрадили свого високого призначення. Перестаньте цензурувати свої думки. Перестаньте обіцяти, що найматимете артистів для своїх музичних та театральних постановок з будь-якої іншої причини, крім наявності у них таланту та майстерності. Адже це все, що у вас є. Це все, що має кожен з нас.
Хто сіє вітер, той пожне бурю. А вітер уже повіяв..
