Вокізм: гасла vs наслідки
«Вокізм – це культура остракізму і ненависті. Вокізм дає злим людям щит, щоб вони продовжували залишатися озлобленими та жорстокими»
– Ілон Маск
Сучасне лівацтво ховається під різноманітними масками й вивісками, однак нерідко його легко розпізнати за ступенем популізму й нахабності маніпуляцій, одним з яскравих прикладів чого є вокізм.
Найбільшою мірою назва «вокізм» асоціюються з відносно нещодавніми заворушеннями в США, спричиненими вбивством Джорджа Флойда, що вийшли за межі однієї держави і прокотилися протестними акціями по багатьох країнах світу, а також із публічними актами покаяння політиків і навіть тим, що ЗМІ масово почали писати слово “чорні”, коли йдеться про расу, з великої літери.
Ще задовго до згаданих подій лівацькі рухи почали просувати ідею, буцім поліція США упереджено ставиться саме до чорношкірих. Реальних доказів цього не було, але популізм апелює не до фактів і цифр, а безпосередньо до емоцій. Видимість більш серйозної аргументації цьому надало впровадження в деяких містах так званого проактивного поліціювання, орієнтованого на профілактичні заходи, що у поліцейському департаменті Нью-Йорка отримали неофіційну назву «зупини й обшукай» і виявились ефективними проти насильницьких злочинів. Застосовувалися вони проти всіх підозрілих осіб, однак на практиці найчастіше зупиняли й обшукували саме чорношкірих. Тому «ті, що прокинулися» у 2013 здобули кілька дрібних перемог у суді й велику інформаційну перемогу, оскільки їхні наративи вийшли на загальнонаціональний рівень дискусії.
«Основні засоби масової інформації одностайно кричали, просуваючи ідею про те, що буцім Національна поліція розгорнула геноцидну війну проти чорношкірих і що телефонувати 911 – це пропозиція вбивати чорношкірих, – нагадує про це С. Макконнел. – Це була брехня, звісно: кількість беззбройних чорношкірих американців, убитих поліцією, є невеликою, непропорційною порівняно з кількістю вбитих нею білих і незрівнянно меншою за кількість чорношкірих, убитих чорношкірими ж злочинцями (виділення моє. – перекл.). Але сама маштабність цієї безперервно повторюваної брехні перетворила її на широко відомий факт, якщо не на реальність».
Не дивно, що інцидент із Флойдом після такої інформаційної підготовки суспільства майже ніхто не намагався сприймати критично. Через це стартувала кампанія за скорочення фінансування поліції, що мала в різних містах і штатах різні успіхи. Наприклад, у Міннеаполісі через місяць після вбивства Джорджа Флойда міська рада проголосувала за повну ліквідацію поліцейського департаменту, замінивши його агентством соціальних працівників, суттєві скорочення відбулись і в інших містах і штатах. Наслідки не забарилися: «кількість убивств збільшилася на 50 відсотків, а кількість випадків стрілянини у середмісті подвоїлася». Загалом у 2020 році були зафіксовані 30% зростання кількості вбивств – найбільше відтоді, відколи почали вестися такі записи, та сплеск насильницької злочинності в усіх великих містах.
Саме це, на думку С. Макконнела, і стає однією із причин поступового протверезіння США від цього конкретного різновиду популістських гасел. Свідченням цьому слугує різка зміна симпатій виборців на праймеріз останнім часом.
Інший цікавий факт: найчастіше жертвами цього сплеску злочинності почали ставати ті, що не вписуються в «чорно-білу» парадигму вокізму – американці азіатського походження. При цьому «реальність полягає в тому, що тим, що сприймається багатьма як відкритий сезон полювання на уразливих азіатських американців (…) підозрюваними в антиазіатських злочинах ненависті виявляються майже виключно чорношкірі. У Нью-Йорку чорношкірі в шість разів частіше вчиняють злочини на ґрунті ненависті, ніж білі люди, і становлять половину підозрюваних в антиазіатських нападах».
Однак, попри окремі підстави для оптимізму у вигляді зміни виборчих симпатій, слід зважати на те, що, на погляд С. Макконнела, потрібні певні дедуктивні міркування, щоб пов’язати кампанії проти проактивного поліціювання та широкомасштабну війну проти поліцейських зі сплеском кримінальних нападів на уразливих громадян. На жаль, більшість людей до дедуктивних міркувань не схильна, що і дає популізму «всіх кольорів» змогу знову і знову перемагати.
- На основі статті Скотта Макконнела (Scott McConnell) «Чи добігає кінця вокізм?»
- Джерело: The American Conservative
- Переклад та редагування: Марія Миненко