Якщо війна поряд – поради «для чайників». Частина перша
Попри запевняння деяких політиків, загроза масштабного наступу з боку агресора залишається не лише просто імовірною, але й найвищою після 2014 року й навряд чи зникне до докорінної зміни державного ладу в РФ і менталітету наших сусідів. Тому ця добірка базових порад для тих, хто не знає, що і як робити в разі погіршення ситуації, може багатьом стати в нагоді незалежно від того, плануєте ви захищати Батьківщину чи вивозити родину у безпечне місце.
Міні-інструкція: ці поради не претендують на вичерпність, вони покликані лише розширити коло стандартних уявлень і зорієнтуватись в океані інших рекомендацій, що сповнили зараз інтернет-простір. Сприймайте все критично, використовуйте творчо!
Крок 1. Ваші «внутрішні вороги», і як з ними боротися
Ні, йдеться не про «п’яту колону», а про особисте, адже головними завадами для відшукання правильних рішень є:
1) відсутність знань;
2) паніка;
3) шкідливі ілюзії.
Відповідь на те, як боротися з відсутністю знань, очевидна й коментарів не потребує (маленькою перемогою можна визнати вже те, що ви це читаєте). Ілюзій так багато, і вони такі різнопланові, що до них ми повертатимемося знову і знову. Тому для початку зупинимось на паніці.
Пам’ятайте: різноманітні Великі Неприємності стаються попри бажання більшості не бачити «темні боки» реальності доти, доки ті не підстережуть людину у темному провулку чи не завиють сиренами повітряної тривоги. Війна – лише один з різновидів таких неприємностей. Усвідомлення того, що ризиковані ситуації – постійний супутник людства, протистоїть одразу двом внутрішнім особистим «ворогам»: і паніці, й ілюзіям.
Коли в житті людини починається те, що вона ще вчора вважала неможливим сильне хвилювання, страх і власне паніка – явища цілком природні (більш того, повна відсутність хвилювання є серйозною підставою сумніватися в адекватності людини). Важливою є межа між природним хвилюванням і панікою. Паніка за визначенням – це нестримний страх, що відбирає в людей здатність тверезо мислити, це не стільки почуття, скільки тип стресової реакції. Саме вона змушує людей робити небезпечні помилки.
Яскравий приклад панічної активної дії – натовп через появу диму в залі ломиться в одні двері, коли поряд є ще десять.
Якщо ви здатні озирнутись і замислитись – це точно не паніка. Розмірковування і паніка – речі несумісні. Якщо ви щось плануєте чи навіть просто шукаєте корисні поради в Інтернеті, це означає, що ви її або подолали, або її і не було.
Тим більш жодною мірою не є панікою спорядження «тривожної валізки» і планування власних дій і дій родичів на випадок масштабного вторгнення – навпаки, це «ліки» від реальної паніки, яка може настати, якщо біда заскочить зненацька.
Не є панікою і попереднє опанування навичками дій у різноманітних екстремальних ситуаціях. Більш того, той, хто має практичні навички, може несвідомо використати їх і в разі справжнього стану паніки.
Нічого не станеться? Чудово! Таки станеться попри всі сподівання? Що ж, ви будете до цього готові на порядок краще, ніж усі ті, що заперечують реальність загрози.
І, до речі, на відміну від підготовки до будь-яких реальних неприємностей, з погляду психологів, заперечення наявності проблеми якраз і є одним із проявів паніки 😊.
Заувага. Іноді паніку у загальному розумінні плутають ще і з таким явищем, як панічна атака, що має підґрунтям конкретні медичні проблеми. До її виявів належать пришвидшене серцебиття, перебої у роботі серця, задуха, її можуть супроводжувати болі в животі, блювання, нудота затерпання кінцівок або відчуття нереальності того, що відбувається. Але оскільки це проблема медична, вона має і медичне вирішення, тому, якщо ви вже колись стикались з панічними атаками, поки є час, порадьтеся із сімейним лікарем. Нічого «негідного» чи то «ганебного» в панічній атаці немає, найчастіше вона не означає слабкодухість чи розлади психіки – на фізіологічному рівні вона нерідко є виявом зміни балансу обміну газів (невипадково багатьом вдається знизити гостроту панічних атак дихальними вправами). До речі, дихальні вправи можуть допомогти комусь і в разі звичайної паніки.
Автор: М. Миненко, інструктор ГО «Український легіон».