Позиція Китаю в російсько-українській війні та протистоянні москви з Заходом характеризується як вичікувальна, однак чимало фактів засвідчують підготовку Пекіна до можливого «зливу» російського партнера.
Китайська рівновага
Справжнє ставлення Китаю до російської агресії проти України залишається загадкою з багатьма невідомими, але очевидно одне: Пекін веде власну гру.
З одного боку, навряд чи є співпадінням зустріч путіна та Сі Цзінпіня під час Олімпійських ігор в Китаї, на якій скоріше за все путін повідомив і узгодив з китайським керманичем план нападу на Україну. Показово, що напередодні нападу в DDoS-атаках на українські сайти взяли участь китайські хакери.
То ж Пекін напевно дав згоду на путінську авантюру, однак очікував на швидкий переможний рейд в стилі «взяти Київ за два дні». Проте, «професійний» розвідник путін виявився настільки бездарним, що зі своєю «второй в мірє армієй» виявився нездатним захопити жодного великого міста і застряг в Україні як пацюк у капкані. Це зумовило перегляд ставлення до ваги та впливу росії в очах Пекіна.
Повномасштабна війна російських партнерів з невизначеними результатами, невідомою тривалістю, а також з жорсткими економічними санкціями, відлуння яких може вплинути й на китайську економіку, також навряд чи входили в плани китайської геополітичної гри. Однак у цій ситуації Китай вирішив наразі обрати роль стороннього спостерігача, не підтримуючи ні Росію, ні Україну, ні Захід, з яким зберігається економічне суперництво. Під час голосування в Радбезі та Генасамблеї ООН щодо вторгнення росії в Україну Китай утримався від голосування.
За словами речника китайського міністерства в цьому конфлікті «всі сторони повинні зберігати спокій, виявляти стриманість і уникати подальшої ескалації». До речі китайські медіа називають російсько-українську війну саме «конфліктом».
З одного боку, Пекін визнає суверенітет України в міжнародно визнаних кордонах та висловлює слова підтримки територіальної цілісності України. З Китаю навіть надіслали вантажі гуманітарної допомоги цивільному населенню в Україні.
А з іншого боку – Китай послідовно голосує проти українських резолюцій в Генасамблеї ООН й публічно не засуджує агресивні дії Росії проти України. Більше того, Китай повторив російські пропагандистські тези про необхідність поваги до “раціональних” безпекових занепокоєнь РФ та про засудження “розширення НАТО на Схід”.
Деякі аналітики вважають, що між москвою та Пекіном, можливо, є домовленість про таємний союз проти західних демократій. Однак чимало експертів сумніваються в наявності такого союзу з огляду на різновекторність китайської зовнішньої політики.
Ключовим пріоритетом зовнішньої політики КНР є розвиток відносин із найбагатшими та найуспішнішими країнами Заходу з колосальним ринком збуту та доступом до передових технологій. За словами речника китайського міністерства закордонних справ Ван Веньбіня, російсько-китайські відносини засновані на «відсутності альянсу, неконфронтації та ненаціленості на треті країни».
Китай дійсно прямо не підтримує російську агресію проти України, не допомагає москві зброєю та наразі не сприяє посиленню бойового потенціалу армії рф. До того ж китайські компанії приєдналися до санкцій щодо росії, не бажаючи втрачати торгові відносини з державами Заходу. Незважаючи на те, що уряд Китаю активно критикує санкції, накладені на росію, за словами експертів по КНР, Пекін буде дотримуватися санкційного режиму стосовно російської федерації.
Як зазначає керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону Юрій Пойта «Китай в умовах стратегічної конкуренції з США цінує відносини з Москвою й не буде відкрито протистояти діям Росії, а намагатиметься не втручатися або робитиме загальні та розпливчасті заяви. Це дозволить Китаю зберегти економічні відносини із західними компаніями та запобігти потраплянню китайських компаній під обмеження».
Дракон спостерігає за ведмедем
Очевидно, КНР вирішила слідувати принципу Мао Цзедуна про мудру мавпу, яка сидить на дереві і спостерігає за бійкою двох тигрів. В даному випадку йдеться про росію та Захід. При цьому ослаблення чи навіть поразка одного, а тут може йтися виключно про росію, буде більш вигідним Китаю. Китайський дракон уважно спостерігає за російським ведмедем.
Китаю більше є чого ділити з росією, аніж з Європою чи США. З Заходом Китай лише економічно конкурує на відстані тисячі кілометрів. А от росія століттями володіє споконвічно китайськими територіями, які лежать на теренах сучасних Приморського, Хабаровського країв та Забайкалля. І до того ж під російським управлінням ці землі перебувають у жахливому й занедбаному стані. А це просто несправедливо, коли російський мужик валяється п’яним на неораній та порослій бур’янами родючій землі, поки в Китаї мільйони трудящих і сумлінних працівників відчувають брак землі та сировинних ресурсів.
Забрати у поганих господарів землі та ресурси Сибіру і Далекого Сходу, які тимчасово і несправедливо потрапили до рук росіян коли Китай переживав важкі часи – це якраз те, що дало б Китаєві значно більше, аніж торгові війни зі США. А якщо врахувати, що ці землі заселені расово спорідненими з китайцями корінними мешканцями (до прикладу – тими ж бурятами), які зазнають насильницької русифікації, а їхня культура нищиться, то виникає питання про розміри чаші китайського терпіння.
Звісно, такі масштабні геополітичні сценарії можливі в умовах повного занепаду чи краху росії. Але своєю неспровокованою агресією проти України та актами геноциду в Бучі, Ірпені та Маріуполі, росія стрімко наближає час свого краху. Ніхто не сумнівається, що після нападу на Україну росія стане лише слабшою, але аж ніяк не сильнішою. І Китай, схоже вже розглядає такий варіант.
Попри усі розмови про партнерство з росією, державні китайські медіа, зокрема телеканал CGTN (China global television network) демонструє жахливі кадри злочинів росіян в Україні, фотографії з Бучі та страждання українського народу. Китайські новини показують знищенні росіянами будинки, заплаканих жінок, розповідають про страждання тварин у розбомблених притулках і в читачів формується стійко негативні емоції до розв’язаної росіянами війни. Союзника так би не зображали. Тож негативна громадська думка щодо росії у китайського населення вже значною мірою сформована.
Економічне ослаблення росії, її міжнародна ізоляція лише сильніше прив’яжуть росію до залежності від Китаю. Пекіну не буде потрібно військовими діями відбирати в росіян сибірські ресурси – росіяни самі все віддадуть в оренду за 1 юань. До того ж, Китай добре бачить відсталість та низьку ефективність російської армії, яка зазнала військової поразки в Україні у битві за Київ, тож розмовлятиме з росією не як з партнером, а як з васалом.
Схоже, московія стрімко повертається до своїх історичних витоків – під каблук монголоїдного хана, столиця якого якраз і була на місці сучасного Пекіна під назвою Ханбалик.
Автор: Валерій Майданюк