План «Б» для путіна


План «Б» для путіна

Практично непоміченим в Україні стала низка публічних заяв, які можуть свідчити про підготовку в росії альтернативної інтерпретації цілей агресії проти України.

Схоже, що одна із груп впливу в кремлі пропонує план «Б», який дозволить путіну зберегти обличчя та зробити вигляд, що він досяг своїх цілей у агресії проти України.

Що відбулось?

11 квітня міністр закордонних справ рф сергій лавров заявив наступне: «Наша специальная военная операция призвана положить конец безоглядному расширению и безоглядному курсу на полное доминирование США и под ними остальных западных стран на международной арене».

Дуже важливими є нюанси пов’язані із цією заявою.

По-перше, підконтрольні кремлю росЗМІ активно поширювали саме це повідомлення із великого, майже півгодинного інтерв’ю.

По-друге, в цей же період з’явилось ще декілька текстів, в яких повторювались ті самі меседжі.

Зокрема, в статті члена Ради по зовнішній та оборонній політиці рф Дмитра Треніна сказано наступне: «В феврале 2022 г. произошёл качественный сдвиг: нараставшая конфронтация с Западом приняла форму опосредованной войны России с США и НАТО на территории Украины. …. Россия … не могла подчиниться правилам, выработанным без её участия и сулившим ей, в сущности, подчинённое положение».

В тексті програмного директора клубу «Валдай» (один із найбільш впливових аналітичних центрів рф) зазначено майже те саме: «своими действиями Москва разрушила возможность завершения строительства международного порядка в Европе, в котором её ведущие державы занимали бы центральное место. Поэтому даже если результаты военного кризиса окажутся недостаточно оптимальными с точки зрения российских интересов, объединённая Европа сталкивается с не менее серьёзными вызовами».

Показово, що в усіх цитатах немає жодного натяку на цілі, які заявляв путін на початку агресії: «денацифікації, демілітаризації та протидії геноциду народу Донбасу».

Збіг меседжів каже про те, що таке співпадіння не є випадковим. Ймовірніше за все, в оточенні путіна розроблено нову інтерпретацію цілей війни.

Про що це може свідчити?

Оглядачі неодноразово повідомляли, що свідомість путіна є дуже символічною. Магія чисел, круглих дат є для нього є вкрай важливою. Ця риса ще більше посилилась після того, як він самоізолювався в бункері і виходить звідти лише у виняткових випадках.

Зокрема, для путіна вкрай важливою є дата 9 травня. Як продукт радянсько-чекістської культури, путін щиро вирить у святість 9 травня. Ця дата для нього має не лише символічний, але й сакральний характер.

Та із чим йому виходити 9 травня цього року? Що розповідати? Що за два місяці спецоперації не вдалось перемогти Україну, яку росЗМІ позиціонували як failed state? Що «друга по силі армія в світі» зайняла лише Херсон?

Саме тому можемо очікувати, що 9 травня із виглядом переможця путін оголосить, що досягнуто наступні цілі війни:

  • рф не підкорилась домінуванню колективного Заходу;
  • дії росії зупинили американську експансію;
  • домінуючий в Європі світовий порядок зруйновано.

Для того, щоб такі меседжі були органічно сприйняті росіянами через місяць, їхня «обкатка» почались сьогодні. Ймовірніше за все найближчим часом росЗМІ та фабрики тролів почнуть активну інформаційну кампанію щодо прищеплення населенню меседжів із плану «Б».

В такій зміні цілей немає нічого нового. Весною 2014 року агресія рф проти України починалася із планів створення «Новоросії» від Одеси до Харкова, проте вже в 2015 році росія казала виключно про «підтримку самовизначення народу Донбасу».

Чому це відбулось?

За останні два тижня відбулось декілька подій, які свідчать про якісну зміну ситуації в Україні та світі.

1) Росія досі не може сформувати ударні угрупування на донбаському напрямку чи навіть захопити Маріуполь. Даються взнаки складнощі комплектування, координації різних підрозділів та демотивація особового складу. Терміни російського наступу на Донбас переносились вже 4 рази.

2) Після інформації про криваві жахіття в Маріуполі, Бучі, Краматорську та інших місцях, позиція європейських країн та США суттєво радикалізувалась. Впливові політики світу вже кажуть не про «припинення конфлікту», а про «необхідність перемоги на полі бою». Важливим показником є те, що справа не обмежується заявами. Щодня надходить інформація щодо постачання Україні нової зброї, зокрема й наступальної.

Отож, успіх російських військ в запланованій битві за Донбас не є гарантованим. Виникає ряд питань на які у путіна немає готових відповідей. Передовсім, чи варто починати новий широкомасштабний наступ сьогодні? Що робити, якщо цей наступ забуксує?

Парадокс полягає в тому, що власними діями путін сформував велику групу імперськоналаштованих Z-патріотів. Цій групі властиві надмірні очікування. Z-патріоти вірять в потужність російської армії. Вони переконані, що росія може не лише захопити Харків, Одесу, Київ, але й ліквідувати суверенність Української держави. Можлива поразка на Донбасі призведе до суттєвих електоральних втрат для путіна. Z-патріоти могли пробачити путіну відхід російської армії від Києва, проте відмову від імперських планів буде ними сприйнята як особиста трагедія.
Саме тому й виникла потреба в плані «Б».

В меседжах плану «Б» є все те, що сподобається Z-патріотам: масштабність, підкреслення імперського статусу, висока конфліктність, наголос на тому, що росія є світовою потугою, яка протистоїть США. Оточення путіна переконане, що таке позиціонування дозволить зберегти підтримку Z-патріотів.

Що нам робити в цій ситуації?

Передовсім – зберігати спокійний розум та здатність тверезо оцінювати ситуацію. Надмірний оптимізм може бути не менш небезпечним, аніж панікерство.

Для путіна прийнятним сценарієм було б захоплення до 9 травня всієї території Донецької та Луганської областей. Як оптимістичний варіант – продовження наступу на Харків або Дніпро. Відповідно ймовірність початку наступу на Донбас залишається вкрай високою. Новий командувач путінських окупаційних військ в України схильний до варварських методів ведення війни. Загроза зберігається і для військових, і для цивільних. Наступний місяць навряд чи буде спокійним.

Українська боротьба за свободу триває.

Отож віримо в Господа, віримо ЗСУ, проявляємо солідарність!

Related posts

Людвіг Ерхард: формула добробуту та християнські цінності

«Занепад» християнської демократії?: причини і наслідки

Папа, ІПСО та інші неприємності