Деякі латентні та неприховані симпатики «русскава міра» полюбляють розповсюджувати дезінформацію про те, що начебто така страшна кількість насильства у російсько-українській війні сталася через … українців.
Начебто українці, які чинять шалений опір російській армії, провокують росіян, котрі тепер змушені підвищувати рівень насильства, бомбардувати та знищувати дощенту міста, катувати полонених, щоб дізнатися інформацію про операції ЗСУ, завдавати нових ракетних ударів.
От, кажуть адепти «міра», тобто «русскава міра», якби українська армія не чинила опору, то росіяни б прийшли і за два дні б бойові дії припинилися. І будинки були б цілі, і людей би стільки не загинуло – і такі речі можна почути не лише від платних друзів Кремля закордоном, але й навіть від деяких переселенців, як раніше полюбляли голосувати за проросійські партії.
Однак ці громадяни неохоче уточнюють, що б росіяни робили в країні, яка капітулювала, з українцями, яким не до вподоби російська окупація? З полоненими українськими військовими, з проукраїнськими активістами, з журналістами?
Якою була б доля цих людей і скільки десятків тисяч українців пройшли б через російські концтабори? А скільки українських патріотів, яких би назвали «бандерівцями» було б просто розстріляно і після катувань закопано в лісах, як «нєлояльних граждан»? Так як це було в лісах навколо Бучі.
Вочевидь кожна шкільна вчителька української мови та літератури, кожен вчитель історії, кожен член проукраїнської партії, «Просвіти», «Пласту» чи будь-якої організації, кожен службовець ЗСУ, Нацгвардії та члени їхніх родин, та й зрештою – кожен україномовний міг би опинитися в розстрільній ямі, якби росіянам вдалося захопити всю Україну.
Про «чорні списки» українців, з якими росіяни мали розправитися після вторгнення говорили задовго до початку війни. І близько тисячі вбитих та закатованих українців в одному лише Бучанському районі Київщини є наочним свідченням, що насильство росіян було не спонтанним, а запланованим.
Російські військові вбивали українців на окупованих територіях не тому, що були озлоблені на місцевих бо потрапили під вогонь української артилерії, чи у танку згорів «саслужівец» після пострілу «джавеліна». Росіяни вбивали, бо мали попередні інструкції кого з українців треба вбивати насамперед.
Нагородження путіним російської дивізії, яка чинила вбивства в Бучі доводять, що російські звірства над українським цивільним населенням були не «спонтанним насильством», це не в «рєбьят сдалі нєрви», а мало місце виконання наказу. І за тисячі вбитих цивільних українців російське командування нагородило виконавців.
Після російської окупації України не наступило б ніякого ефемерного миру і комендантську годину б не скасували. Навпаки – пекло б тільки починалося. Почався б терор, репресії та диктатура.
Не для того путін замислив захопити Україну, щоб дозволити спокійно жити українцям, які не лояльні до держави-агресора. Всі, хто стояв на заваді «русскаму міру» мали бути знищені або «перевиховані» багаторічними термінами у російських концтаборах.
Вже сьогодні тисячі примусових переселенців з Маріуполя відправлені до Сибіру із забороною на два роки покидати місце вказаного проживання та межі федерації. Сучасна росія в ХХІ столітті знову копіює досвід сталінських депортацій та сибірських заслань.
Вбити всіх незадоволених російською владою і залишити заляканих в якості майбутньої робочої сили та мобілізаційного ресурсу для подальших російських авантюр – такою вимальовувалася запланована перспектива мешканців захоплених українських територій.
Спочатку окупанти взялися б за ліквідацією осіб зі списків та тих, хто чинив їм опір. Наступною фазою була б ще ширша хвиля репресій проти всіх свідомих українців – категорія, яка може охоплювати навіть мільйони громадян. Далі б взялися за тих, хто порушує закони російської федерації. До прикладу, каже слово «війна», замість «спеєциальная ваєнная аперация», критикує кремлівського диктатора чи не поділяє російську пропагандистську версію історії. Для упокорення України путіну потрібен сталінський масштаб насильства та геноциду і диктатор «немитої» готовий до таких жертв.
Окрім насильства та терору, для покарання нелояльних районів росіяни цілком були б здатні використати голод у вигляді блокування поставок продовольства. Хто б їм завадив і яка міжнародна конвенція чи акція протесту стала б їм на шляху?
Для упокорення України путін вже використав чи не весь сталінський арсенал репресій і міг би застосувати насильство у ще більшому масштабі, якби його не зупинили під Києвом.
Своїм опором українці не збільшили, а зменшили масштаби насильства та запланованого геноциду, який росіяни хотіли вчинити в масштабах всієї України.
За це, озлоблена російська пропаганда намагається посіяти сумніви та перекрутити реальну картину дійсності для постраждалих від своєї агресії, видаючи українських оборонців за причину страждань цивільних мешканців.
Кремлівська пропаганда цинічно оббріхує українських оборонців за те, що кожне українське місто їм не дозволили перетворити на Бучу, Бородянку і Маріуполь.
Автор: Валерій Майданюк