Однією з рушійних причин геноциду в африканській країні Руанда стала пропаганда, а точніше – одна радіостанція. У 1994 році проурядова руандійська радіостанція «Радіо тисяча пагорбів», названа в честь рельєфу країни, зіграла значну роль у геноциді народу тутсі в Руанді в 1994 році.
Враховуючи значний відсоток неписьменних громадян в країні, радіо стало найефективнішим інструментом поширення пропаганди. Станція, що була вельми популярною серед населення, поширювала расистську пропаганду спрямовану проти тутсі.
Це зловісне медіа зіграло вирішальну роль у створенні в країні атмосфери, зарядженої расовою ворожістю, яка уможливила геноцид. Оцінки дослідження вказують, що приблизно 51 000 смертей були прямо спричинені мовленням станції.
Риторика ненависті транслювалася поряд з витонченим гумором і популярною музикою. Тутсі часто називалися «тарганами» та закликали до їхнього винищення.
Пізніше дослідники встановили жахливий факт, що найбільші спалахи насильства та кількість убивств безпосередньо залежали від якості прийому радіосигналу: там, де люди наслухалися пропаганди «Радіо тисячі пагорбів», там вони готові були вбивати сусідів народу тутсі.
В районах де радіосигнал охоплював село чи містечко – були сформовані найчисельніші загони карателів, які вбивали і грабували співвітчизників.
Натомість в тих місцевостях, де через рельєф та гори, радіосигнал не досягав – актів геноциду не було, або ж насильство було значно менших масштабів. У таких місцях знайти охочих взяти участь у розправах над сусідами-тутсі було набагато важче. Пізніше вчені жахнулися, наскільки явним був вплив радіопропаганди на виникнення різанини між сусідніми народами.
Через шість років досвід «Радіо тисячі пагорбів» було повторено у тисячі разів більшому масштабі у російській федерації після встановлення режиму путіна. Вже з 2000 року росіянам почали транслювати дедалі більше пропаганди про «вороже оточення», «підступи США», «бандерівців» і тд. Однією з найголовніших цілей одразу ж стала Україна, яка ніяк не бажала повернення під московське ярмо.
Весь інформаційний простір «немитої» сконцентрувався на паплюженні України та українців, на зневазі, висміюванні та ненависті до сусідньої країни. У російських фільмах та серіалах образ українця за останні 20 років варіювався від тупого селюка до жорстокого садиста. З газет та журналів, з пісень та анекдотів, з дописів у соцмережах та випусків новин у росіян нагнітали ненависть до українців.
Африканське «Радіо тисячі пагорбів» у росії охопило Інтернет, телебачення, шоу-бізнес, кінематограф і друковану пресу. І навіть найвищі гори Кавказу чи Алтаю не зупинили ненависть до українців з боку кадирівських та бурятських найманців.
Російська пропаганда ненависті сягнула свого апогею у зомбуванні власного населення і вилилася у воєнні злочини у Маріуполі, Бучі, Бородянці та тисячах українських сіл і містечок.
Однак африканські вчителі російської пропаганди смерті не уникли розплати за свою смертоносну брехню. Міжнародний кримінальний трибунал по Руанді засудив головного редактора і співробітників «Вільного радіо тисячі пагорбів». Керівництво радіостанції отримало довічні терміни ув’язнення, а частина підлеглих пропагандистів – по 35 років в африканській тюрмі. До слова, саме африканські тюрми вважаються одними з найгірших у світі, тож їхнє перебування там аж ніяк не можна назвати задовільним.
Популярна дикторка «Радіо тисячі пагорбів» Валері Бемерікі (така собі африканська Скабєєва) спочатку втекла закордон, проте у 1999 її було заарештовано, а 2009 року вона була засуджена в Руанді громадським судом до довічного ув’язнення за участь у розпалюванні актів геноциду.
За свою смертоносну брехню африканські пропагандисти ненависті отримали справедливу відплату. І руандійський прецедент відповідальності так званих «журналістів», а де факто – організаторів та підбурювачів геноциду і масового насильства, обов’язково буде застосований до пропагандистів путінського рашизму, у яких руки в українській крові не менше, аніж у бучанських і маріупольських катів.
Автор: Валерій Майданюк