Щось пішло не так…
Більшість дотичних до пропагандивної машини кремля “яструбів” вже давно публічно стверджують, що воєнний стан та повномасштабна мобілізація на росії всього, що вміє вдягати чоботи та носити в руках рушницю – єдина надія для путінського режиму не програти війну. На їх думку.
Але режим не йде на визнання цього, оскільки одразу після оголошення мобілізації російське насєлєніє з пасивних спостерігачів “спеціальної воєнної операції” перетвориться або на прямих учасників війни, або – на родичів поранених і загиблих. З усіма негативними соціальними наслідками.
Також незрозуміло як на це відреагує російська економіка, яка почала подавати ознаки певної стабільності на фоні попереднього стрімкого падіння. Тим більше що західні санкції постійно посилюються.
І, найголовніше, повна мобілізація – це визнання провалу всіх попередніх планів воєнної кампанії проти України. Що, в російській традиції, обов’язково має означати призначення винних та показове покарання. Вочевидь, добровольців на цю роль немає, а покарати когось важливого – отримати непередбачувані наслідки у вигляді опозиції серед силовиків.
Є єдина об’єктивна і раціональна причина, чому мобілізації не буде і в найближчому майбутньому: на росії переконалися, що вона дасть тимчасовий ефект. А перемога над Україною в конвенційній війні для росії неможлива. Ані з мобілізацією, ані без неї.
І тут може братися до уваги розрахунок, що краще в найближчий час якось цю війну завершити, вигадавши перемогу. Аніж покласти ще десятки і сотні тисяч своїх громадян, створивши додатковий тиск на владу. Бо коли жінки росії зрозуміють, що всі їх чоловіки або загинули, або стали каліками і надії на вкрадений унітаз розтанули – почнеться руzкій бунт. Який, як відомо, позбавлений сенсу і співчуття та небезпечний для кремля.
Єдине, що ці плани не враховують – чітке прагнення України завершити цю війну перемогою. Не давати режиму путіна шансів зберегтися у владі і уникнути покарання за воєнні злочини. В кремлі, напевно, розраховують, що ми і досі готові до компромісів і переговорів.
Проте якщо, теоретично, до 24.02.2022 українська влада і пішла б на якісь компроміси, то тепер це практично неможливо. Бо після Бучі, Ірпеня, Харкова, Маріуполя і інших міст і селищ, після всіх цих звірств росіян вагомим фактором війни є озброєне і дуже небезпечне українське громадянське суспільство. І міжнародна коаліція підтримки, яка теж розуміє, що є всі шанси вирішити питання росії раз і назавжди.
Щось в кремлі пішло не так…
Автор: Юрій Гончаренко
———–
Підтримати консервативний рух фінансово:
- з України: https://bit.ly/force_defense
- PayPal: forcegap@gmail.com