Час суспільної делегітимізації
Привласнення владою 9 травня призвело до зростання критичного сприйняття пам’яті про ІІ світову війну. Перші ознаки цього з’явились ще наприкінці 60-х років. Проте піком стала межа 1970-1980-х років.
Делегітимізація 9 травня співпала в часі з делегітимізацією комунізму. Ці два процеси були лише опосередковано пов’язані один із одним. Проте збіг у часі створив кумулятивний ефект та сприяв прискоренню делегітимізації і військової риторики, і комуністичної системи.
Військові паради проведені у на 9 травня 1985 та 1990 роках вже нікого не вражали. Основана маса населення вважала ІІ світову далекою та неактуальною.
Послаблення цензури призвело до публікації численних даних про злочини Сталіна, зокрема й про помилки під час ІІ світової війни. Наприкінці 80-х років радянська влада намагалась компенсувати делегітимізацію пам’яті про війну, відновленням «окопної правди» в дусі відлиги. Проте суспільну кон’юнктуру неможливо штучно створити. Такі спроби залишились марними.
ІІ світова війна вже не могла опинитись у центрі суспільної уваги. Війна все більше цікавила лише істориків, а не суспільство в цілому.
Початок відродження міфу
Економічні реформи та падіння рівня життя в першій половині 90-х років призвело до вибуху ностальгії за комунізмом. В рф ця ностальгія співпала із болісним відчуттям втрати імперського статусу.
Керівництво росії на чолі із Борисом Ельциним напередодні виборів 1996-го року намагалось збільшити підтримку населення. Зокрема, відбувались чисельні спроби загравати із ностальгійними настроями. Саме через цю причину, починаючи з 1995 році на 9 травня щорічно влаштовуються військові паради. І тоді ж в рф починають встановлювати пам’ятники Жукову.
Путінське побєдобєсіє
Якщо в 1995-2004 роках святкування 9 травня в росії було не більше, ніж ритуалізованим дійством, то вже з 2005 року влада починає використовувати цей день як частину соціального інжинірингу.
Спроби реставрації радянської імперії потребували відновлення радянської ідентичності а, відповідно, й відновлення радянських символів. Основним символом реставрації стало саме 9 травня.
Відтепер державна пропаганда почала зображувати Сталіна як «ефективного менеджера». Основним підтвердження його ефективності стала саме перемога в ІІ світовій війні. Розуміючи, що образ Сталіна виглядав занадто жорстко, було розроблено більш «м’яке обличчя війни». Цим обличчям судилось стати Жуков. Російські лобі в закордонних країнах, передовсім в Україні, Казахстані та Білорусі, «просували» саме образ Жукова.
Пам’ять про ІІ світову війну відбувається не лише як формальна реставрація брежнєвських наративів, але й наповнюється новими сенсами.
Поступово 9 травня набуло форм побєдобєсія – максимально гіпертрофовані форми святкування 9 травня. Ознаками побєдобєсія стало перенесення символів війни на непов’язані із пам’яттю про загиблих речі. В цей день георгієвською стрічкою прикрашали все від муралів та машин до горілки та стріптіз шоу. Найбільш цинічною ознакою стало використання дітей у мілітаризованих заходах.
В 2005 році редакція російської державної агенції РІА «Новости» починає акцію «Георгієвська стрічка». І хоча акція позиціонувалась як приватна ініціатива співробітників агенції, проте в реальності за цим стояли державні органи. Георгієвська акція поширюється по всім регіонам рф та за кордоном, передовсім в країнах, що до 1990 року були під окупацією «совєтів».
Інновацією путінського победобєсія стало релігійна складова. Наприклад, голова російської церкви заявив, що перемога в ІІ світовій війні була чудом Господнім. На військових порадах в рф дуже часто священики РПЦ освячують військову техніку.
Поступово 9 травня почало вписуватись в рамки російського месіанства та протистояння Заходу. Якщо за часів Брежнєва 9 травня було святом пам’яті, то тепер в рф цей день набув усіх ознак свята мілітаризму. Найбільш популярні салогани сьогодні: «Можем повторить», «На Берлин», «За берлинками».
Державна машина пропаганди виявилась здатною на абсорбцію навіть тих ініціатив, які спрямовані на послаблення офіційного дискурсу. Наприклад, в 2012 році, намагаючись зменшити кількість офіціозу в святкуванні 9 травня, співробітники однієї із томських телерадіокомпаній ініціювали проведення акції «Безсмертний полк». На думку ініціаторів ця акція мала привнести «людяність» та зменшити накал побєдобєсія 9 травня. Проте влада дуже швидко перехопила ініціативу і почала використовувати «Безсмертний полк» як власну елемент офіційної пропаганди.
Доба побєдобєсія призвела до максимальної шовінізації та мілітаризації свідомості росіян. Пропаганда переконала росіян, що російська армія здатна за три дні взяти Київ, а за тиждень почати новий штурм Берліну. Більш того, російське керівництво саме повірило у власну пропаганду. Повторюється ситуація 1979 року. Проте в значно швидшому темпі.
Крах міфу про російську армію, як одну із найсильніших в світі, потягне за собою крах путінської недоімперії. 9 травня – як один із символів цієї недоімперії – так само втратить актуальність та перейде в русло номальності – тобто війна, яка закінчилась 77 років тому буде цікавити здебільшого істориків.
Автор:Костянтин Канішев