Харарі VS Кіссенджер Битва за дискурс

Як і прогнозувалось в одному із попередніх текстів нашого проекту, почалась запекла боротьба не лише на фронті. В країнах Заходу почалась боротьба за форми реагування на виклик путінської агресії.

Кремль мобілізував усю свою зовнішню агентуру та корисних ідіотів для просування нових/старих наративів щодо необхідності «зрозуміти росію» та допомогти путіну «зберегти обличчя».

Найбільш помітним в цьому напрямку став виступ 99-літнього Генрі Кіссинджера в Давосі. Існує значна кількість непрямих доказів того, що Кіссинджер працював на радянські, а згодом, й на російські спецслужби. Проте ці факти не були досліджені.

Кіссинджер до сьогодні зберігає статус «патріарха політики та інтелектуала». Наскільки відомо, практично більшість його тез прописуються відвертим агентом впливу москви Томасом Гремом.


Проте, незважаючи на усе це, тези Кіссінджера стають авторитетними в академічних та політичних колах.

Мобілізація пропутінських інтелектуалів автоматично призводить до мобілізації й протилежного табору. Останнім часом найбільш яскравим із висловлювань антипутінських інтелектуалів є виступи сорока шестирічного ізраїльського історика Ювал Ноя Харарі.

Свідомо зосереджуємось саме на позиціях публічних інтелектуалів, а не політиків, оскільки саме вони формують дискурс, тобто ту рамку, в якому й діють політики та розвивається суспільна думка.

Отож, пропонуємо основні тези Кіссинджера (фактично Грема) та Харарі.


9 тез Кіссинджера


1) Для росії Україна ніколи не буде звичайною іноземною державою.


2) Україна має стати «мостом» між Європою та росією.


3) Україна має залишитись поза Європейським союзом та НАТО,


4) Продовження сьогоднішньої війни може призвести до ситуації відчуження росії від Європи, а відповідно й до відновлення холодної війни.


5) Відновлення холодної війни призведе до входження росії в якийсь із антизахідних альянсів.


6) Росія протягом століть була одним із гарантом балансу сил в Європі.


7) Продовження війни буде на за свободу України, а новою війною проти росії.


8) Поразка росії призведе до порушення балансу сил в Європі та Тихоокеанському регіоні.


9) Захід має прагнути довгострокового миру, отож має сприяти початку переговорів між «сторонами … протягом наступних двох місяців».

9 тез Харарі


1) Війна в Україні має величезний вплив на весь світ, адже глобальний порядок, який будувався поколіннями, опинився під загрозою.

2) Результати війни матимуть величезний вплив на увесь світ.

3) Глобальний порядок, що будувався поколіннями, який створив наймирнішу і процвітаючу еру в історії людства, зараз знаходиться у небезпеці.

4) Починаючи з 1945 року уряди витрачають набагато більше на освіту, охорону здоров’я, соціальні витрати.

5) На початку ХХІ століття, середні витрати урядів на війська, не лише в Європі, а й в усьому світі, становили у середньому 6% державного бюджету.

6) Починаючи з 1945 року, не було такого, щоб країна, яка мала широке міжнародне визнання, стала об’єктом знищення через зовнішнє вторгнення. Саддам Хусейн намагався зробити подібне з Кувейтом, але це не вдалося, оскільки міжнародна коаліція витіснила його війська з країни.

7) Путін порушив найбільше табу міжнародного порядку глобальної системи. Він намагається вбити окрему країну, окрему націю.

8) Якщо Путіну вдасться задумане, у майбутньому зявиться більше «путіних», які діятимуть у різних частинах світу. Епоха миру та процвітання закінчиться, оскільки все більше країн у різних частинах світу витрачатимуть більше грошей на оборону.

9) Фіаско Путіна, на яке ми сподіваємося, не лише в інтересах України чи її безпосередніх сусідів. Це в інтересах кожної людини на Землі.

Різниця між тезами Кіссинджера та Харарі це не лише інтелектуальні ігри. Це – різниця між минулим та майбутнім. Між здатністю поступитися агресору та здатністю відстояти здобутки цивілізації.

Битва за Донбас демонструє, що путінська армія може просувається лише застосовуючи тактику спаленої землі. Перемога путіна у війні призведе не лише до спалення руйнації України, але й до занепаду того цивілізаційного порядку, який встановився після ІІ світової війни.

Автор:Костянтин Канішев

Related posts

Людвіг Ерхард: формула добробуту та християнські цінності

«Занепад» християнської демократії?: причини і наслідки

Папа, ІПСО та інші неприємності