Серед суспільно-політичних сил, котрі виступають за збереження і розвиток, замість руйнування заради змін, виділяються християнська демократія та консерватизм. Ці дві ідеології настільки близькі та взаємодоповнюючі, що в країнах, де існує потужна консервативна партія – виборці християни підтримують консерваторів. А якщо першою виникла християнсько-демократична партія, як це було в Німеччині чи Італії, консервативний виборець голосує за християнських демократів.
Консервативні цінності та християнська демократія стали для європейських країн ціннісною основою примирення та інтеграції після Другої світової війни. Християнсько-демократичні лідери Конрад Аденауер, Робер Шуман і Альчіде де Гаспері стали батьками-засновниками Європейського Союзу. Консерватори заклали підвалини економічного процвітання Німеччини, Франції, Британії, США, Італії, Японії, Південної Кореї та інших успішних країн. Універсальні цінності консерватизму та християнської демократії стали фундаментом соціальної держави, заснованої на свободі, солідарності та відповідальності.
Показово, що з поміж десятків ідеологій, консерватизм називають “ідеологією здорового глузду”. Консерватизм залишається єдиним, хто захищає інтереси всього народу та всіх верств населення, відстоює справжню демократію, як владу більшості і стверджує українську мову та національну ідентичність. Консерватизм – це повага до традиційних цінностей – до того типу сім’ї, виховання молоді, відносин між статями, ставлення до праці та суспільних звичаїв, до яких українці звикли і котрі вже стали частиною нашої свідомості та культури.
Консерватизм – єдина ідеологія, яка не обіцяє власного варіанту утопічного майбутнього. Консерватори проти соціальних експериментів над людьми і пропонують обирати моделі розвитку, котрі вже довели свою ефективність. Консерватори переконані – якщо демократія вже забезпечила громадянські свободи та економічний добробут – отже треба її підтримувати і вдосконалювати, а не руйнувати.
Консерватори не заперечують змін, навпаки – саме консервативні уряди ставали промоторами модерних реформ, долали “застій” та забезпечували стрімкий розвиток. Показово, що “економічні дива” в Німеччині та Італії відбулися саме за правління християнських демократів – консервативних сил. “Економічне диво” Японії також припало на правління консервативної ЛДП. Економічне оздоровлення Британії та США в 1980-ті роки – результат реформ консерваторів Маргарет Тетчер та Рональда Рейгана.
Консерватори проти змін заради змін і відкидають безглузді “реформи”, наслідки котрих невдовзі доведеться лікувати новими реформами. Консерватори цінують досвід, знання, компетентність, відкидають популізм “простих рішень” і переконані: якщо люди завжди вдягали штани в звичний спосіб, а не через голову – отже не треба “по-своєму” робити те, що давно виправдало свою ефективність.
В умовах російської агресії консерватизм залишається єдиною ідеологією, здатною забезпечити українцям той шлях розвитку, який потрібен нам, а не сусідам чи ворогам. Відповідальні, працьовиті, духовно вільні громадяни, об’єднані любов’ю до рідної землі та країни – це соціальна основа консерватизму. Образ українського господаря, котрий працює і своєю працею приносить користь країні, захищає її, шанує дружину, поважає громаду та суспільну мораль і не зазіхає на чуже – це ідеал консерватизму.
Автор: Валерій Майданюк