Для багатьох українців видається парадоксальним, але чимало наших опонентів на Заході мають з Україною більше спільного, аніж ті, кого ми звикли вважати союзниками.
Американські та європейські консерватори і праві, окрім тих, які, перебувають на зарплатах у Кремля і їм платять за свідому брехню, в світоглядних позиціях перебувають дуже близько до традиційних поглядів українців.
До прикладу, в трампістів майже однакове з українцями бачення проблем міграції, гендерної політики та ЛГБТ, традиційних цінностей та збереження звичних суспільних норм, аніж з прихильниками BLM від Демократичної партії США. Подібна ситуація і з європейськими консерваторами, котрі стоять на позиціях захисту суспільної моралі, традиційного типу сім’ї, свободи слова без цензури та справжньої рівності на ґрунті раси чи статі, без ілюзій позитивної дискримінації.
Проблемою є те, що декотрі західні сили, котрі мають з українцями стільки спільного, часто виступають проти військово-фінансовою підтримки України з декількох головних причин:
А) Перебувають в опозиції і критикують будь-які ініціативи ліберальних урядів, навіть якщо самі б у випадку здобуття влади підтримували Україну. Це питання політичної кон’юктури, яка завжди розвивається за подібною логікою.
Б) Популісти, які просто шукають вигідні для електоральних балів теми. Ці люди не є прямими ворогами України, але ситуативно перебувають в становищі, в якому вигідно критикувати допомогу нашій країні. Якщо з ними працювати і доносити українську позицію – там цілком можливо комусь щось пояснити.
В) Латентна російська агентура або середовища, які годуються з кремлівської годівниці і сповідують антизахідну конспірологію. Важко сперечатися з тими, кому платять за те, щоб вони дотримувалися іншої думки. Хоча в цьому середовищі чимало зазомбованих, котрі є лише жертвами пропаганди.
З двома першими категоріями і навіть з аудиторією третіх українцям варто працювати і поширювати нашу точку зору. Вони виступають проти засилля “масонів та світового уряду”, а Україна – невелика держава, яка бореться проти агресії величезної імперії. Якщо хтось хоче бути на боці добра проти світового зла – варто бути з Україною. Цю ж тезу могли б підтримати і на Глобальному Півдні, котрий почав скаржитися на засилля “північан” – Росія якраз і є північною країною, котра запускає свої колоніальні щупальці до африканських і азійських країн.
Християни повинні знати, що наша держава – один з останніх оплотів західної цивілізації, котра бореться проти чеченсько-бурятської орди. Якщо хтось захоплюється хрестосносцями, то сучасні хрестоносці – це українці, які своїм опором бережуть східний фланг Західної цивілізації.
Техаські мачо та любителі зброї на джипах мають знати, що Україна – країна сильних людей, котрі мужньо борються за свою землю і домівки проти жорстоких варварів. Практично кожна категорія європейських правих і консервативних кіл могла б знайти втілення своїх ідеалів у боротьбі українців за свободу, якщо б цю інформацію до них доносили. Українська діаспора та нова хвиля емігрантів має колосальний об’єм роботи, щоб донести до західного обивателя правду, котру намагаються спотворити проросійські інфлюенсери та анонімні телеграм-канали.
Це великий об’єм роботи і на нього часто немає ресурсів, але українці не повинні оминати нагоди привернути на свій бік тих, з ким поділяємо спільні світоглядні цінності.
Автор: Валерій Майданюк