Хоча ми сьогодні і розуміємо Європу значно ширшою за кордони ЄС, проте часто на побутовому рівні починаємо ототожнювати ці поняття – «єесівський» і «європейський». Це робити неправильно, оскільки Європа є значно ширшою за об’єднання 27 країн, а ЄС навіть починає втрачати своїх колишніх членів, як от Велику Британію.
Щонайменше ще із 13 країн не належать до ЄС, а це і розвинуті західноєвропейські країни (Норвегія, Велика Британія, Ісландія, Швейцарія), а також бідніші 6 балканських (Сербія, Чорногорія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, Косово) і 3 східноєвропейських країни (Молдова, Україна, Білорусь), як і країни, які частково лежать в Європі – Росія, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Туреччина, Казахстан.
Сьогодні ЄС і Європа в цілому переживають черговий етап боротьби із викликами, які випробовують їх на міцність.
Ці та інші проблеми викликають певну фрустрацію в європейців, багато хто з них шукає порятунку в обіймах відвертих правих чи лівих популістів, які обіцяють прості рішення вже і негайно. Християнська демократія також переживає складні часи, оскільки її позиція є доволі складною, політика ґрунтується на виваженому центризмі, відповідальності, співпраці та солідарності, а багато людей втомились бути такими, шукаючи прості рецепти на всі нові біди. Завдяки цьому відбуваються спалахи популярності чи то ультраправих політичних сил, які захоплюють мешканців Європи простими пропозиціями «викинути мігрантів геть», «не пускати», «боротись з ісламом», або ультралівих із їхніми «боротись із капіталізмом і багатіями, імперіалістами, які винні у всьому», «боротись із засиллям релігійного патерналізму і традиційних цінностей, білим супремасизмом і християнством».
Ці гасла з двох сторін підривають основи ідеї об’єднаної Європи, яка побудована на базі об’єднуючих християнських цінностей, які по суті є фундаментом цієї ідеї і в свій час стали поштовхом для зародження зокрема ідеї прав людини, солідарності, свободи, відповідальності і співпраці. Заперечення і вихолощення цих ідеї веде до руйнування підмурівку спільного європейського дому, що може викликати неминучі і масштабні катастрофи.
Автор: Юрій Міндюк