Висміювання християнських цінностей на церемонії Олімпійських ігор в Парижі сигналізує, що значна частина європейської цивілізації перебуває на культурному роздоріжжі, в той час як агресивні режими – цілеспрямовані та ідейно мотивовані. Парадоксальним чином в Європі стає нормою забороняти критикувати все, окрім власних цивілізаційних цінностей, хоча не всі усвідомлюють, які загрози це несе для західних демократій.
Всі визначні європейські мислителі та вченні відзначають визначальний вплив християнства на становлення та зміст європейської цивілізації. Як би комусь не хотілося, але однією зі стрижневих рис світових цивілізацій – західної, арабо-мусульманської, індійської, китайської є насамперед релігія. Кожна велика й успішна цивілізація мала свою релігію.
Це зовсім не передбачає релігійного фанатизму чи вбивств заради релігії, а насамперед – ціннісного орієнтиру, який задає суспільні правила гри. Науці невідомі випадки появи та розвитку будь-якої цивілізації без релігії, а конкретніше – виховного та інтегруючого впливу релігії на суспільство. Визначальну роль релігії визнають навіть такі відомі атеїсти як Річард Докінз, котрий називає себе культурним християнином, оскільки захоплюється церемоніальними та філантропічними аспектами християнства.
Нещодавній скандальний перфоменс на Олімпійських іграх в Парижі, який спародіював Ісуса і “Святу вечерю”, засвідчив, що Європа не цурається на офіційному рівні насміхатися над своїми культурними основами – християнством. Принаймні, так це бачать представники інших цивілізацій: ісламської, китайської, індійської. Поки в інших цивілізаціях свої культурні цінності охороняються законом аж до репресій, європейські організатори Олімпійських ігор вирішили зробити пародію на християнство образами сексуальних меншин. Учасники перфоменсу заявили, що в такий спосіб хотіли “об’єднати людей” і одночасно заявили, що “мистецтво завжди розділяє”.
Католицький єпископ Роберт Баррон закликав католиків не соромитися чинити опір блюзнірству і засудив псевдотолерантність: «… усіх терпимо, все це різноманіття чудове — поки справа не дійде до будь-кого, хто не погоджується з вашою ідеологією, як-от ці 2,6 мільярдів людей. Тож припиніть ці розмови про толерантність і різноманітність, — сказав він. — Мені цікаво, на якій планеті вони живуть, якщо вважають, що гармонії, миру тощо було досягнуто цією явною образою християн».
Британський журналіст Дуглас Мюррей зазначає, що ще півтора десятиліття тому атеїсти в Європі могли вільно критикувати релігію, але після нападів мусульманських фанатиків на критиків ісламу – ніхто не наважується сказати нічого поганого про іслам в Європі. Без наслідків можна критикувати лише християнство – християни не відріжуть вам голову і не підірвуть вибухівкою, на відміну від інших представників “культурної різноманітності”. Чимало консерваторів також зазначають, що під страхом нападів ісламістів, в телестудії дедалі рідше запрошують вчених-критиків релігії, якщо лише вони не критикують тільки християнство.
Поки на Заході ультраліберали зайняті висміюванням своєї традиційної європейської культури та намагаються замінити її на щось нове, що викликає сміх і зневагу з боку незахідних культур, світ стає дедалі небезпечнішим місцем для демократій. Китай поглинутий світовим лідерством на ґрунті суміші комунізму та культурної величі, Індія, під керівництвом Нарендри Моді, переживає хвилю напрочуд нетолерантного націоналізму, Ерефія погрузла в павутинні агресивних скрєп і погрожує західним країнам ядерним бомбардуванням, ісламські країни входять в період войовничої експансії віри, що є цивілізаційним відповідником “хрестових проходів”. І лише Європа, замість цивілізаційної мобілізації перед антидемократичними силами – зайнята руйнуванням і висміюванням власних інтеграційних культурних основ, які могли б об’єднати країни континенту у війні, початку якої на Заході не поспішають помічати.
Автор: Валерій Майданюк
