Існує чимало “версій” демократії, але саме християнсько-демократична орієнтована на врахування інтересів всього суспільства та має “запобіжники” від авторитарних тенденцій.
Християнська демократія – це ідейно-політична платформа, яка має на меті інтегрувати християнські принципи та демократію, а розв’язання ключових сучасних проблем бачить у ключі християнської моралі та християнського гуманізму. Ідеологічна основа християнської демократії базується на християнських принципах прав людини, народовладдя та класового і загальносуспільного примирення. Християнська демократія поділяє консервативні цінності індивідуалізму, повагу до приватної власності, антикомунізм і проти надто активного втручання держави в суспільні справи. Як слушно зауважив професор Уді Грінберг, християнська демократія, що народилася у відповідь на фашизм і комунізм, стверджувала, що «гідність» людини – якість, визначена Богом – найкраще реалізується шляхом поєднання плюралістичної політики та християнського соціального вчення.
В умовах соціальних потрясінь, світових воєн та революцій ХХ століття, християнська демократія з’явилася як політична сила, яка могла претендувати на конструктивну альтернативу руйнівним суспільним тенденціям між крайнощами: між лівим популізмом і старим консерватизмом бюрократичного типу. В контексті різноманіття підходів до розуміння демократії, християнські демократи є прихильниками концепції плюралістичної демократії. Ця концепція стала компромісом між теоріями партисипаторної демократії, яка ідеалізує можливість активної політичної участі всіх членів суспільства й елітарної демократії, яка стверджує, що демократія це не влада народу, а можливість народу вибирати собі правителів.
Плюралістична теорія демократії виходять із ідеї, що ні народ, ні індивід не можуть бути головною рушійною силою політичного процесу в демократичній державі. Адже на практиці, окрім національно-визвольних рухів, народ не може бути єдиним суб’єктом політики. Народ завжди складається з конкуруючих груп інтересів і є дуже неоднорідним. Звідси й неможливо досягти якогось єдиного розуміння “народного блага”. Тож в умовах, коли кожен громадянин чи соціальна група мають власне розуміння добра, щастя, блага та шляхів їх досягнення, демократія не може бути ефективною без групової взаємодії, справедливого представництва та узгодження інтересів. Саме в групі формуються інтереси, ціннісні орієнтації громадян і лише завдяки групі особа може виражати свої політичні інтереси. Призначення демократії, на думку християнських демократів, полягає насамперед у тому, щоб надати всім суспільним групам можливість висловлювати й захищати свої інтереси.
Ці інтереси виражаються за допомогою зацікавлені груп, таких як професійні спілки, асоціації підприємців, релігійні та культурні об’єднання. Натомість держава розглядається в ролі нейтрального арбітра між конкуруючими політичними групами, завданням якої є не допущення переваги одних над іншими та збереження умов вільної політичної конкуренції.
Християнські демократи не підтримують притаманну лібералізму абсолютизацію індивідуальної свободи, яка зумовлює у поляризацію суспільства та політичну нестабільність. Альтернативою цьому має бути плюралістична демократія, базована на врахуванні різноманітності соціальних інтересів. Плюралістична демократія — це демократія для всіх. Вона забезпечує баланс сил між класовими, національними, економічними, соціальними, та іншими групами інтересів, які є рушіями політики та центральним елементом демократичної політичної системи. Головною її ознакою є відкритий характер прийняття політичних рішень через представницькі органи. Завдяки наявності у суспільстві асоціацій, що діють автономно, таких як наприклад християнські громади, в плюралістичній моделі демократії формуються механізми, які роблять владу відповідальною перед народом.
Для плюралістичної демократії важливою є не лише наявність ідеологічного плюралізму, але й соціального плюралізму – врахування всіх інтересів соціальних груп. Християнські демократи визнають принципи взаємозалежності та взаємопов’язаності суспільства, в якому досягнення спільного блага якого можливе лише спільними зусиллями, тому громади повинні враховувати інтереси інших громад. Плюралістична демократія базується на чітко вираженому почутті солідарності різних суспільних груп, що передбачає відповідальність політиків перед своїми виборцями, громадами, профспілками. Проте захист інтересів своєї громади чи групи повинен відбуватися з урахуванням вимог загального блага. Лише за таких умов культура солідарності стає передумовою процвітання демократичної, соціальної та правової держави.
Завдяки широкому представництву інтересів всіх суспільних груп, плюралістична модель демократії, яку підтримують християнські демократи, не допускає ситуації, щоб влада упродовж тривалого часу проводила політику, яка завдає шкоди інтересам громадян.
Автор: Валерій Майданюк