У Латинській Америці, сповненій революційних подій соціалістичної орієнтації під впливом кубинської революції, партизанської війни та численних державних переворотів, християнсько-демократичні сили в ХХ столітті вирізнялися революційною і навіть соціалістичною риторикою.
Християнсько-демократичні партії в цьому регіону займають більш радикальну позицію щодо аграрної реформи, націоналізації власності, боротьби за розширення соціальної політики держави та підвищення рівня освіти населення. Значний вплив на програми християнських партій цього регіону мають “теологія визволення” й ідеї лівого популізму.
Цьому сприяли й низькі результати реформ латиноамериканських християнсько-демократичних урядів, які часто наголошували на своїй повазі до християнської моралі, однак мало зробили для зменшення впливу місцевої олігархії капіталістичного зразка.
Для латиноамериканських християнських демократів досить близькі позиції християнського соціалізму, в той час як європейські християнські демократи, в основному, відмовилися від концепту пошуку середнього «третього шляху» (між капіталізмом і соціалізмом). Досить значний вплив на латиноамериканських християнських демократів спричинили ідеї, зокрема – «теології визволення», яка стала синтезом соціалістичних та біблійних постулатів заради боротьби за соціальну справедливість. Одним із символів теології визволення стало зображення Ісуса Христа з автоматом Калашникова – цієї зброї Москва в достатній кількості привезла до бідного і багатостраждального регіону. Керуючись гаслами бунтівної церкви, чимало християн та священників виступали на підтримку соціальних змін, брали участь у партизанському русі, формували ліві християнсько-демократичні групи, радикалізували християнські профспілки.
На фоні тотальної бідності, злиднів та корумпованості місцевих урядів в суспільствах вкорінювалося переконання, що визволення людини починається з розвитку економічної̈ інфраструктури, створення нових робочих місць, соціальної̈ стабільності. Теологія визволення зверталася до постаті Ісуса Христа як борця за права пригноблених. Популярним біблійним сюжетом теології визволення стала біблійна Книга Вихід, яка створює аналогію з розповіді про визволення євреїв із єгипетського рабства та екстраполює необхідність соціального визволення на сьогодення. Однак, поєднання комуністичного лівацтва з християнством суперечило постулатам Церкви, яка невдовзі засудила та розкритикувала теологію визволення. Хоча остання встигла залишити певний «соціалістичний відбиток» в середовищі латиноамериканських християнських демократів.
Проте, в ХХІ столітті лівий вплив у латиноамериканському християнсько-демократичному русі суттєво маргіналізувався, а сили, які користуються лівацькими настановами, займають дуже незначні позиції. Цьому сприяли і розпад Радянського Союзу, який надавав підтримку соціалістичним рухам в регіон, та соціально-економічні провали соціалістичних урядів на Кубі та у Венесуелі, які втіливши соціалістичні гасла на практиці – кинули свої народи у прірву злиднів та бідності. Водночас, християнські демократи Європи еволюціонували до позицій консерватизму. В результаті на сьогодні виникла досить певна ідеологічна відмінність між латиноамериканською та європейською християнською демократією.
Автор: Валерій Майданюк
