Успіх ЗСУ в Курській області демонструє ефективність українського військового планування. Ключові аспекти операції:
- Збереження секретності підготовки.
- Вибір несподіваного напрямку удару.
- Швидкість та ефективність виконання.
- Значний психологічний вплив на противника.
Важливо відзначити, що повна інформація про будь-яку потужну операцію відома лише вищому командуванню. Тому публічні оцінки окремих осіб, не залучених безпосередньо до планування, можуть базуватися на неповних даних. Наприклад, твердження про нібито неготовність певних підрозділів чи напрямків не враховують загальної стратегічної картини. Командування, маючи повну інформацію, приймає рішення з урахуванням усіх факторів.
Критика без повного розуміння ситуації може ненавмисно підірвати довіру до військового керівництва та знизити моральний дух. У цей критичний період важливо зберігати єдність та підтримувати наші Збройні Сили. Замість поширення сумнівів, суспільство може зосередитися на конструктивній підтримці армії та держави. Успіх Курської операції демонструє, що з правильною стратегією та підтримкою народу, Україна здатна досягати значних військових перемог.
Але не всім у державі до вподоби саме позитивний розвиток подій . Боротьба за владу, в тому числі – і за вплив на ЗСУ, створила команду союзників, які дивують своїми заявами навіть найбільш завзятих опозиціонерів. “Схоже, що Курська операція могла плануватися не тільки в нас і якраз з метою відтягнути наші війська із сходу” – пише Тарас Чорновіл. “Задум виглядав як “завдання 200″ в один кінець.” – пише Мар’яна Безугла. Звідки така єдність в начебто непримиренних політичних опонентів?
Мотиви Безуглої прослідковуються в абзаці про ДШВ. Адже там можна знайти підтвердження всім давнім чуткам про її занадто ніжне ставлення до Євгена Мойсюка, 25 січня, коли Головкомом ЗСУ ще був Валерій Залужний, вона називала Мойсюка одним з кандидатів на заміну і, хоч тоді мало хто це помітив, саме йому дала найбільш компліментарну оцінку: “Зможе переформатувати збройні сили у відповідності до сучасних вимог”. І на фото він йшов першим, не як в тексті.
Але за що відповідав Мойсюк під керівництвом Залужного? А саме за той неуспішний контрнаступ у Запорізькій області, в якому зараз сама Безугла звинувачує кого завгодно. Операція, в якій спалено значну частина західного озброєння та навченні і вмотивовані бригади. Як говорять сьогодні ті, хто воював на тому напрямку: якби ж на Курськ хоча б половину того, що ми мали тоді, ми б вже були біля москви!
Безугла наводить приклад Еміля Ішкулова, “Не витримавши такого ставлення, один з найавторитетніших командирів десантників, комбриг 80-ї бригади Еміль Ішкулов відкрито зазначив Головнокомандувачу ЗСУ про нереалістичність завдання”. Але як ми зазначили вище, тільки вище командування знало про всі деталі операції на Курщині. І цілком ймовірно, щоб досягти успіху, цей безумовно талановитий і авторитетний командир не отримав всієї інформації. З міркувань, які довели свою ефективність та створили ефект несподіванки для ворога.
Але давайте згадаємо як в той момент український сегмент соцмереж захопила просто епідемія вирішення кадрових питань в ЗСУ через публічні дописи. Коли рішення диктувалися не військовою доцільністю, а медійним розголосом. Це до болі нагадувало як сто років тому більшовики розвалили армії своїх ворогів через агітацію. І в чому нинішні чекісти з луб’янки досі майстри.
От просто уявіть, щоб було, якби вище керівництво держави не витримало цього тиску? Проте треба дякувати Верховному Головнокомандувачу за мудрість в тому, що він дав шанс відбутися найбільш поки що значущій операції українського війська. І що відкинув критиканство та інтриги політиканів та окремих депутатів.
Не дарма ж Мар’яна Безугла серед лідерів цитованості російською пропагандою!