Смерть Альче де Гаспері, та поступовий відхід першого покоління Християнських демократів вивів на перші ролі нове більш прагматичне та цинічне покоління політиків. Якщо «християнські демократи першого призову» бачили в політиці передовсім ідеологічну складову, були готові страждати та нести жертви в ім’я політичних принципів, то нове покоління лідерів вбачало в політиці виключно інструментальну мету.
Персональне збагачення, боротьба за вплив та корупція стали важливими ознаками політичної культури Італії починаючи із 1950-х років. Корупція існує в усіх державах. Проте в більшості розвинених країн це точкове явище. Італія стала однією із перших країн де корупція із виключення перетворилась на системоутворюючий каркас, що тримав усю політичну систему. Збільшення державного втручання в політику призвело до того, що цілі галузі економіки стали джерелом особистого збагачення для кількох лідерів християнсько-демократичної партії.
Поступово з’явились цілі сім’ї, які протягом декількох поколінь зберігали вплив на ту чи іншу галузь, на те чи інше підприємство. Посади та неформальні привілеї поділялись між усіма політичними силами залежно від місцевої специфіки. Практично кожна установа, від профспілок до спортивних клубів, була поділена між християнськими демократами, соціалістами, комуністами та представниками інших партій.
Корупційна складова призводила до штучного консервування політичної системи. Намагання зберегти власні преференції та статки призводила до того, що істеблішмент чинив спротив будь-яким намаганням змінити систему.
Така система поступово призвела до зменшення індивідуальної ініціативи в економічному, політичному чи громадянському плані. Громадянські активності не пов’язані із парламентськими партіями не знаходили ані фінансової, ані медійної підтримки. Політична система Італії поступова ставала регідною, а як наслідок – занадто ламкою.
Надмірна бюрократизація економіки та вплив корупції призвели до того, що «італійське економічне диво» (на відміну від «німецького економічного дива») стало явищем нетривким. Італія, яка в 50-60 роки мала усі шанси стати ще одним із економічних «локомотивів» Європи, суттєво знизила показники економічного зростання. Корупція, як ракова пухлина, роз’їдала соціальне та економічне тіло Італії.
Вже в середині 70-х років стало очевидним, що електоральна підтримка італійських ХД має специфічний характер. Виборці, не підтримуючи політику християнських демократів, голосують за ХД лише як за найбільш потужну некомуністичну партію.
Після падіння комунізму та втрати противаги у вигляді потужної комуністичної партії, італійські ХД почали втрачати електоральну підтримку. Операція «Чисті руки», спрямована проти впливу мафії, продемонструвала корумпованість усіх політичних партій, зокрема й ХД. На політичній сцені Італії почали домінувати популістичні проекти.
Автор: Костянтин Канішев