Одним з трьох ключових постатей українського консерватизму став Василь Кучабський – політичний та військовий діяч, котрий і словом, і ділом боровся за українську незалежність, заклав науково-теоретичні підвалини державницької ідеї і десятиліттями водив за носа комуністичні спецслужби.
Вже у студентські роки молодий Кучабський перейшов до практичного виміру боротьби за українську ідею: у 1913-му став співорганізатором таємної воєнізованої організації «Мазепинський курс мілітарний». Їх учасники слухали лекції з військової справи, організовували польові навчання та стрільби і заготовляли зброю. Сам Кучабський написав кілька посібників із військової справи. Тож Перша світова війна не заскочила організацію зненацька. Кучабський зібрав сотню добровольців і вступив до легіону Українських січових стрільців, де невдовзі став командиром сотні.
У боях з російською армією Кучабський потрапив у полон, але у хаосі революційних подій 1918 року Кучабському вдалося втекти і прибути до Києва де якраз була проголошена УНР. Обізнаний у військовій справ Кучабський вступає у Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців і веде вуличні бої проти більшовицьких військ Муравйова. У 1919-му Кучабський відправляється у складі дипломатичної місії УНР до Швеції. Але невдовзі повертається на фронт цього разу польсько-української війни. Після поразки ЗУНР та полону, Кучабський активно розбудовує організоване підпілля, бере участь у створенні Української Військової Організації, переслідується польською владою, а після передачі Галичини під владу Польщі у 1923 році, емігрує до Німеччини.
Там Кучабський одружується із давньою соратницею Ганною Залужною, яку також арештовували після замаху на диктатора Пілсудського. Завівши сім’ю Василь Кучабський викладає в німецькому університеті в місті Кілі. Чимало представників української еміграції викладали в університетах Європи, але більшість працювали в українських університетах в європейських країнах. Кучабський же перфектно володів німецькою і мав ґрунтовні наукові праці ще під час навчання в Берлінському університеті. В цей період центральною темою творів Кучабського був аналіз подій визвольних змагань і міркування про те, чому вони зазнали поразки.
Кучабський констатував, що «заснування держави є справою не революції, а швидше контрреволюції» тобто тих сил, які вивільняються під час революції, але працюють на збереження її досягнень і зміцнення новопосталих інститутів. І як справжній консерватор, підкреслював роль еліт в успішності державницького проєкту. Водночас ще на початку ХХ століття Кучабський вже закликав до формування спільного консервативного фронту сусідніх народів «проти всьoгo, що веде ті народи в хаос». Розвиваючи тему польсько-українського примирення, Кучабський вказував на спільну загрозу російського більшовизму для обох народів.
Під час Другої світової історичні сліди видатного українського консерватора Василя Кучабського обриваються в Любліні, де він працював директором бібліотеки. Вважалося, що його убили або радянські служби, або польська Армія Крайова. Лише у 2007 року виявилося, що наприкінці Другої світової Василь Кучабський насправді перебрався з родиною до Німеччини. Але оскільки місто Бланкенбург, де він оселився, потрапило до радянської зони окупації, усвідомлюючи свій статус борця за волю України перед радянською владою, Кучабський глибоко заліг на дно.
В часи, коли будувалася Берлінська стіна, а Штазі вишуковувала підозрілих та неблагонадійних, діяч УНР та УВО Василь Кучабський жив у Східній Німеччині під виглядом корінного німецького громадянина, працював у муніципалітеті Бланкенбург, а потім учителював у місцевій школі. І за чверть століття ніхто не здогадався, що насправді він українець, котрий власноруч воював проти більшовиків.
До власної смерті у 1971 році Кучабський законспіровано жив у НДР, будучи змушений обірвати всі контакти з українською еміграцією. Багатьом професійним шпигунам таке завдання було б не під силу. І лише після падіння комунізму онук Детлеф Кучабський дізнався про своє українське коріння, коли взявся досліджувати власний родовід.
Український консерватизм став однією з найбільш науково обґрунтованих політичних теорій у ХХ столітті – не в останню чергу завдяки таким визначним особистостям як Василь Кучабський.
Автор: Валерій Майданюк