Одним з найнебезпечніших аргументів «Вісі диктатур» та Ерефії проти Заходу є поширене за останні роки надмірне спекулювання лівацькими цінностями та ЛГБТ риторикою, на фоні котрих, Путін зображає себе «консерватором».
Путінська диктатура вже офіційно називає себе «консервативною» як для внутрішньої російської аудиторії, так і для закордону. Усвідомлюючи, що лівацька політика ідентичності багатьом не подобається на Заході, Путін вирішив сконцентруватися на формуванні іміджу Ерефії як альтернативи лівому лібералізму. Росію подають як колиску традиційної сім’ї, моральних цінностей (!), консерватизму і традицій.
І це дає пропагандистський результат: прихильники Росії на Заході з’являються не лише за гроші «Газпрому», але й не бракує корисних ідіотів з числа інфлюенсерів. Коли чимало громадян вважають, що їхня країна, й загалом цивілізація, розвиваються неправильно та йдуть не тим шляхом, тож починають шукати інші орієнтири. І Кремль не шкодує зусиль, щоб видати себе за такий консервативний орієнтир, який підтримує традиційну сім’ю та звичні статеві ролі.
І на фоні наступаючих лівацьких цінностей на Заході це дає невтішний для демократії результат. Не лише у Франції, Угорщині чи Німеччині в парламенті присутні впливові антизахідні політичні сили, яку спекулюють на консерватизмі й традиційних цінностях. Але й список європейських країн, де популярність здобувають євроскептики і москвофіли зростає. Несподівано окрім Словаччини, де ще раніше переміг Роберт Фіцо, загрозлива ситуація склалася в Румунії, де зростає вплив антизахідних та антиукраїнських сил, котрі називають себе «консервативними» й орієнтуються на Росію.
При тому, що фашистська політика путінської Росії не має нічого спільного з консерватизмом. Навпаки, за такими ознаками як:
- Культ прославляння державного лідера;
- Національний шовінізм та культ вищості над іншими народами;
- Знищення демократичних інститутів;
- Агресивна зовнішня політика і захоплення чужих земель;
- Культ сили та мілітаризм;
Росія на 100% відповідає фашистському устрою і недотягує до нацистської Німеччини лише відсутністю расової політики «етнічної чистоти росіян», хоча це не заважає багатьом путінським шовіністам називати росіян «арійцями». Окрім пустої риторики, путінський режим не має нічого спільного з консерватизмом.
Консерватори не тільки поважають, а й захищають демократію як від загроз з боку узурпації зверху, так і знизу. В той час як путінський режим поховав російську демократію ще чверть століття тому.
Консерватори дійсно шанують законність, а не обнуляють конституцію, щоб всупереч закону знову зробити кремлівського карлика президентом.
Консерватори поважають церкву та релігійні інституції, а не підпорядковують їх спецслужбам, щоб перетворити на ще один пропагандистський інструмент.
Консерватори шанують традиційну сім’ю як середовище розвитку здорової людської особистості, а не перетворюють її на конвеєр для штампування робочих рук та гарматного м’яса для путінських воєн.
Консерватизм ніколи не бажав мати нічого спільного з фашизмом, хоча фашисти й хотіли копіювати консервативні риси за для власної легітимації. Як це робив засновник фашизму Беніто Муссоліні. Консерватизм – це насамперед повага до правил і традицій, а не ламання їх через коліно на догоду неврівноваженому диктатору. Жоден справжній консерватизм ніколи не постав без поваги до законів і демократичних традицій і це одна з найважливіших рис, чому путінська диктатура не має нічого спільного з консервативними цінностями.
Автор: Валерій Майданюк