Ключовою тезою диктаторів Путіна та Сі Цзіньпіна впродовж останнього десятиліття був багатополярний світ. Іншими словами – глобальний феодалізм замість міжнародного права і повна безкарність для регіональних диктаторів. І враховуючи, що головною темою промов західних лідерів є «справедливий мир» шляхом переговорів, можна констатувати, що диктаторам вдалося сформувати світ, про який вони мріяли.
Диктатори дуже хотіли, щоб Захід та міжнародна спільнота ставилися до них не до як міжнародних злочинців, а як до рівних, з якими варто домовлятися на взаємовигідних умовах. Для цього вони використовували давній кримінальний метод торгівлі проблемою. Спочатку створюється проблема, а потім злочинець торгується щодо її вирішення чи зменшення її наслідків, маючи з цього непоганий зиск. Розніжений десятиліттями миру та розвитку Захід, зі слабкою системою суспільних цінностей, боїться війни і не готовий до зіткнення з Росією, а тим більше з Китаєм. І навіть після перших недвозначних сигналів про можливу війну в майбутньому, не готовий перевести суспільні цінності та пріоритети, економіку і навіть армії до стану рішучої готовності. Декотрі мислячі західні посадовці вказують на загрозу, але наразі переважає більшість тих, хто нічого не хоче змінювати, поглиблювати власний комфорт і хоче делегувати повноваження комусь, щоб домовитися і відтягнути війну.
Тому замість жорсткої відповіді міжнародним злочинцям на найвищому геополітичному рівні пропонують переговори. В перекладі на мову пересічних громадян, це означає, що маніяку вбивці, замість судової лави, поліція та суддя тиснуть руку і обговорюють «зони впливу» та межі компромісу щодо його можливості вчиняти подальші злочини. Саме це сьогодні пропонують засудженому міжнародним судом кремлівському диктатору.
Лідери США та європейських країн не оголошують про неминучість покарання міжнародного злочинця, а сподіваються на досягнення з ним компромісу. Замість примусити злочинця повернути вкрадене – окуповані українські території, з ним намагаються домовитися, дозволяючи залишити їх собі в обмін на «більше не буду в майбутньому». Те, що видається абсурдним вже навіть на рівні першого класу школи, стає реальністю для світових лідерів в планетарному масштабі. Всі заяви західних лідерів останніх місяців спрямовані не на торжество цінностей, про які вони так багато говорили, а на кон’юктурні домовленості та компроміси зі злом.
Будь-який варіант завершення російсько-української війни без кордонів 1991 року – визнаних міжнародною спільнотою, буде плювком в обличчя світової спільноти та існуючого міжнародного порядку. Навіть, якщо ця спільнота, заявлятиме, що то не їй плюнули, а то дощ іде – для Путіна і Сі Цзіньпіна буде очевидною слабкість західних лідерів та суспільств. Незалежно від того, чи нададуть Україні більше зброї, чи прийдуть на лінію розмежування британські і польські війська – якщо вкрадене залишають злочинцеві і тиснуть йому руку на переговорах – це розвал міжнародного права та існуючого світового порядку. Після цього в світі залишається лише право сильнішого, лише відносини за формулою васалітету та домінування, що означатиме спалахи нових воєнних конфліктів та глобальну ескалацію.
Єдиним можливим рішенням, яке покаже «Вісі диктатур» сильну позицію Заходу – буде прийом України в НАТО, як сигнал міжнародним злочинцям: ми не стоїмо осторонь, а беремо країну-жертву нападу під свій захист. Лише демонстрація сили «добра з кулаками», зупинить подальше знахабніння агресивних режимів. Результат завершення російсько-української війни буде тестом на можливість збереження демократії у світі і відповіддю на питання: чи почнеться Третя світова?
Автор: Валерій Майданюк