Після чергового перегляду американський різдвяних фільмів, виникає думка, що, як не дивно, саме Різдво – це те, що відрізняє народи, які зуміли зберегти свою культурну спадщину, і тих, хто прийняв їй на заміну фаст-фуд від світових корпорацій.
Україна – одна з небагатьох країн, що зуміли зберегти первісну християнську (а ще й трохи нашої язичницької, слов’янської) суть Різдва. Різдва, яке забороняли комуністи в минулому столітті. Різдва, яке хочуть уніфікувати і замінити заробітчани на святах тепер.
От наприклад, взяти пересічний американський різдвяний фільм. Що тут Різдво? Це день, коли родина має зібратися разом, одягти светри з оленем, накупити один одному подарунків від ялинку і поїсти щось там. І діти чекають на made-in-Coca-Cola товстого дідугана з оленями. Ще у фільмах 30-літньої давності можна побачити якихось колядників, що стоять і співають на вулиці. Тепер і цього нема.
І яка головна проблема для героїв? Відсутність родини, коханої людини, омріяного подарунка для дитини, конфлікти з родичами, психологічні проблеми. Підставте замість Різдва якесь інше свято, замініть ялинку на букет, суть не зміниться.
Можливо, це банальна комерціалізація свята, чи те, що фільми знімають далеко не християни, чи спроба зробити універсальне свято там, де змішалося всього потрохи з усього світу. Але це не Різдво.
А що ж в Україні? Ми також намагаємося зібратися родиною за столом. Але… В нас досі стіл має сакральне і навіть дохристиянське значення. Дванадцять страв – це дванадцять місяців/апостолів. Кутя – зв’язок з предками (привіт язичникам-слов’янам). Риба – Ісус Христос. Узвар – очищення душі і тіла. І ці страви майже без змін готуються кожного року. Поколіннями.
Вертеп – біблійні персонажі та сюжет. Звичайно, з українськими особливостями та унікальними і часто не біблійними персонажами. Колядки про Ісуса, а не про сани з дзвіночками.
Саме в цьому живе і передається більше тисячі років дух Різдва. І це варто зберегти. Всупереч глобалізації, комерціалізації. Наші традиції – одна з тих речей, яка відрізняє нас від сірої маси навколо.
Автор: Наталя Майданюк
