Повернення Дональда Трампа до Білого дому та загострення відносин між Сполученими Штатами та Європейським Союзом створює новий геополітичний контекст, який потребує глибокого осмислення з урахуванням українських національних інтересів. Запровадження Трампом значних тарифів на європейські товари є не просто економічним викликом, але й випробуванням для ідеї євроатлантичної солідарності.
З української перспективи, ці події мають особливе значення, адже стабільність трансатлантичних відносин є критично важливою для безпеки України, що протистоїть російській агресії. Попри це, нинішня ситуація надає унікальну можливість переосмислити засади європейської інтеграції та актуалізувати бачення майбутнього Європи з врахуванням українських інтересів.
Для України особливо важливо звернутися до витоків європейської інтеграції. Роберт Шуман, Конрад Аденауер та Альчіде де Гаспері – батьки-засновники об’єднаної Європи – бачили в європейській єдності не лише економічний проект, але й моральне відродження континенту після руйнівних воєн. Шуман наголошував, що «Європа не буде створена одразу або за єдиним планом. Вона буде будуватися через конкретні досягнення, які спочатку створюють фактичну солідарність». Ця поступовість та орієнтація на практичні результати відповідає і українським інтересам в процесі євроінтеграції.
Нинішні виклики з боку адміністрації Трампа є приводом для Європи посилити власну суб’єктність у міжнародних відносинах. В українських інтересах, щоб ЄС зміцнював свої позиції у сферах, де він надто залежить від США, зокрема у питаннях оборони та енергетики, оскільки сильніша та самостійніша Європа буде надійнішим партнером для України.
Зростання підтримки ідеї створення єдиної європейської армії відображає глибинну потребу в посиленні європейської солідарності. Для України, враховуючи гіркий досвід протистояння російській агресії, принципово важливо, щоб ця ініціатива відбувалася не в протистоянні з НАТО, а як його доповнення, зміцнюючи європейський стовп Альянсу.
В економічній сфері, у відповідь на протекціоністські заходи США, Європі доцільно зосередитися на внутрішній консолідації. Розбудова єдиного ринку, зменшення залежності від зовнішніх акторів у критичних секторах, справедливий розподіл благ між усіма регіонами та соціальними групами – це шлях до реальної економічної стійкості, що відповідає і українським інтересам як майбутнього члена ЄС.
Для України, яка прагне приєднатися до Європейського Союзу, нинішні виклики є нагадуванням про необхідність глибинного розуміння цінностей європейської спільноти. Інтеграція України до ЄС – це не лише геополітичний вибір чи економічна необхідність, але й цивілізаційний вибір на користь суспільства, побудованого на принципах людської гідності, солідарності та ефективного розподілу повноважень.
Як зазначав Конрад Аденауер, «помилково та небезпечно недооцінювати труднощі досягнення інтеграції Європи». Ці слова особливо актуальні сьогодні, коли Європа стикається з численними викликами – від економічного тиску з боку США до гібридної агресії Росії, від міграційної кризи до енергетичної залежності. У цих умовах Україні необхідно зберігати стратегічне бачення своєї ролі в європейській архітектурі, демонструючи готовність робити внесок у спільну безпеку та процвітання.
З точки зору українських інтересів, майбутнє Європи має будуватися не на конфронтації зі США, а на побудові партнерських відносин на основі взаємоповаги та спільних цінностей. В цьому контексті Україна, що захищає не лише свій суверенітет, але й європейські цінності від російської агресії, може стати мостом для відновлення трансатлантичної єдності на нових засадах.
Сьогоднішні виклики, зокрема конфронтаційна політика адміністрації Трампа, є не лише загрозою, але й можливістю для Європи переосмислити сенс європейської інтеграції та відродити бачення мирної, процвітаючої та солідарної Європи. Для України важливо, щоб цей процес відбувався з урахуванням її інтересів та внеску у спільну європейську безпеку.
Незважаючи на поточні складнощі, залишається простір для оптимізму. Історія європейської інтеграції свідчить, що через випробування проростають нові можливості, а криза може стати початком оновлення та відродження. В цих процесах Україна прагне бути не пасивним спостерігачем, а активним учасником, що сприяє формуванню безпечної, демократичної та процвітаючої Європи.
