Нещодавно європейські країни відзначили річницю створення ЄС, котру прийнято датувати від 9 травня 1950 року, коли було оприлюднено “Декларацію Шумана” – план створення спільноти вугілля та сталі між шістьма європейськими країнами. Це був перший крок до того Європейського Союзу, котрий залишається ідеєю-фікс для України.
Роберт Шуман, якого по праву вважають одним з “батьків-засновників” європейської інтеграції, мав вагомі підстави боротися за об’єднання Європи. Шуман народився 1886 року в Лотарингії, яка тоді належала Німеччині. Ця територія часто переходила від однієї держави до іншої внаслідок численних воєн та геополітичних перипетій. В родині розмовляли люксембурзькою мовою. У 1912 році Шуман вивчав право у Страсбурзі (сьогодні університету присвоєно його ім’я). У 1913 році взяв участь у Католицькому конгресі у французькому місті Метц, де усвідомив вагоме значення християнських цінностей для європейської цивілізації. З початком І Світової війни, за станом здоров’я, відбував цивільну службу як юрист в німецькій адміністрації.
Після війни, внаслідок повернення Лотарингії до складу Франції, стає французьким громадянином і навіть депутатом. В часи Другої світової війни Шуман заарештовується німцями, за участь у русі Опору, але втікає і змушений переховуватись. Після Другої світової успішно продовжує політичну кар’єру у Франції: стає міністром фінансів, прем’єр-міністром у 1947-48 роках і міністром закордонних справ.
Шуман надзвичайно турбувався питаннями безпеки в Європі. А досвід двох світових війн засвідчує, що для миру та безпеки потрібно створити інституцію, яка б стримувала або взаємно контролювала розвиток основи воєнно-промислового комплексу двох найбільших європейських держав – Франції та Німеччини. Шуман починає працювати над своїм головним проєктом – створенням промислово-економічного об’єднання двох давніх історичних суперників у Європі. План Шумана був втілений у життя 1951 року підписанням Паризького Договору про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі. Учасницями організації стали Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Бельгія та Люксембург.
Декларація Шумана містила три ключові пункти:
1. Негайна мета: франко-німецьке примирення. Щоб запобігти майбутнім гіпотетичним війнам між двома державами Франція пропонує запровадити спільний контроль над виробництвом вугілля і сталі у Франції і Німеччині. Спеціально створений Високий орган наглядає за інтеграцією ринків цих країн у металургійній та енергетичній галузях.
2. Стратегічна мета: поступове створення політичного союзу, який зробив би неможливими військові конфлікти між європейськими країнами.
3. Поступовість: на думку Шумана, об’єднана Європа не створиться миттєво, а лише конкретними справами на ґрунті справжньої солідарності.
Цей документ визнано основоположним у створенні ЄС.
Як міністр закордонних справ Франції з 1948 по 1953 рік, Шуман брав участь у підписанні Статуту Ради Європи (1949 рік), Європейської конвенції про захист прав і свобод людини (1950 рік). А після тривалого процесу інтеграції та багатьох міжнародних угод сформувався сучасний ЄС – об’єднання 27-ми країн на основі спільних людських і демократичних цінностей.
Шуман у 1958 році обраний президентом Європейської асамблеї (1958 -1960 роки), яка пізніше стала Європейським Парламентом. Від 1955 до 1961 року очолював Європейський рух. А 4 вересня 1967 р. “батько Європи” помер.
Мешканці міста Метца, де жив Шуман, розпочали процес беатифікації, вважаючи, що французько-німецький мир і добросусідство після багатьох років ворожнечі – це чудо, яке здійснив Шуман. Протягом 14 років мешканці збирали свідчення святості політика, хоча багато експертів радили прихильникам Шумана не поєднувати політику з чудом. Водночас у Ватикані відповіли на зусилля з канонізації “Батька Європи”. Папа Римський Франциск підписав указ про визнання “героїчних чеснот” активного християнина та політика Шумана. Наразі Католицька церква вшановуватиме Шумана як “преподобного”.
Але започаткований Шуманом грандіозний проєкт європейського об’єднання, в основу якого сам “Батько Європи” радив закласти християнські цінності, має безпрецедентне цивілізаційне та ціннісне значення.
Автор: Валерій Майданюк
