Противники консерватизму часто необґрунтовано звинувачують консерваторів у «протидії прогресу» і зображають консерваторів такими собі любителями Cередньовіччя в чернечих сутанах, котрі палять книги та прагнуть законсервувати і вкрити столітньою павутиною мороку будь-що нове. На жаль, у цей міф вірить чимало людей, попри те, що саме консерватори були найбільшими рушіями прогресу в період від Другої світової й до сьогодні.
Найбільшими сплесками економічного та технологічного розвитку на Заході в другій половині ХХ століття були саме роки урядування консерваторів. «Економічне диво» Німеччини та Італії в 1950-60-х роках, коли, як гриби після дощу, зростали нові заводи та фабрики, розвивалися технології, підвищувався громадянський добробут, завдяки якому розвивалася культура і музика, припали саме на правління християнських демократів Конрада Аденауера та Альчіде де Гаспері.
Всю другу половину ХХ століття Британію називали «хворою людиною Європи», котра здавала позиції та переживала економічну стагнацію. І лише в роки правління консервативного уряду Маргарет Тетчер економіка країни досягла злету. Багато її ідей, які на той час були радикальними, тепер стали частиною мейнстріму. В країні з’явилися мільйони нових акціонерів – британці стали справжньою «нацією нових капіталістів». За 11 років правління Тетчер виробництво в країні зростало на 3-4% щорічно. За темпами зростання продуктивності праці Сполучене Королівство вийшло на друге місце у світі, після Японії. Саме Тетчер досягла повної енергонезалежності країни, створивши умови для сучасних технологій нафтовидобутку. На цій фінансовій подушці піддані Її Величності могли розвивати і рок-н-рол, і музику, і культуру, і кінематограф – адже у бідній, корумпованій та голодній країні ніколи б не виникли ані «Beatles», ані «Rolling Stones». І хоч що би ті, хто сьогодні називає себе «прогресистами», казали про консерваторів, але фінансову основу для прогресивних культурних трендів заклали саме консерватори в 1970-1980-х.
Саме в часи «Рейганоміки» у США, яка стала політикою подолання економічної кризи під керівництвом консерваторів-республіканців, відбулася справжня «консервативна революція». Почалося справжнє переозброєння американської армії, розвивалися нові технології, почалися роботи по створенню протиракетної оборони з елементами космічних озброєнь (так звана стратегічна оборонна ініціатива – СОІ або програма «Зоряних війн». Зрештою – найбільш культові фільми американського кінематографу вийшли саме в пік розвитку економіки за правління консерваторів Рональда Рейгана та Джорджа Буша-старшого. Нові космічні досягнення, нові технології інтенсивно розвивалися за сприяння тих, кого ліваки сьогодні намагаються видати за «ворогів прогресу».
Консерватори ніколи не заперечували змін та еволюції, якщо вони були потрібними та ефективними, а не змінами, аби просто щось поміняти з перевіреного на нове, ефективність котрого неочевидна. Ті, хто сьогодні називає себе «прогресистами» і висміює «середньовічних консерваторів», насправді мають дуже мало спільного зі справжнім прогресом, як розвитком заради суспільного блага. Консерватори проти соціальних експериментів над людьми, проти, щоб робити щось, аби спробувати і подивитися, що вийде. Консерватори ніколи не були ворогами прогресу – навпаки, часто вони його очолювали, коли це було корисним для суспільства.
Автор: Валерій Майданюк