Питання проведення виборів в Україні за умов воєнного стану є надзвичайно складним та багатогранним. З одного боку, існує формальна можливість створення необхідної законодавчої бази для проведення виборів навіть у поточних умовах. Чинне законодавство не містить прямої заборони на внесення змін до нормативно-правових актів під час воєнного стану, за винятком Конституції України. Більше того, сам Указ Президента про введення воєнного стану має певну гнучкість щодо обмеження конституційних прав громадян, залишаючи простір для маневру.
Проте реальність ставить перед нами серйозні виклики. Забезпечення належного виборчого процесу в умовах війни видається майже неможливим завданням. Як гарантувати безпеку виборців та членів виборчих комісій? Як забезпечити рівний доступ до виборчих дільниць для всіх громадян, враховуючи окуповані території та величезну кількість внутрішньо переміщених осіб? Ці питання не мають простих відповідей.
Водночас, не можна ігнорувати політичний аспект проблеми. Проведення виборів могло б стати потужним сигналом незламності української демократії, продемонструвати світу, що навіть в умовах війни наша держава здатна підтримувати демократичні процеси. Це також дало б можливість оновити мандат довіри для влади, що особливо важливо в умовах затяжного конфлікту.
Однак тут ми стикаємося з серйозними ризиками. Виборчий процес міг би стати джерелом політичної дестабілізації в момент, коли єдність суспільства є критично важливою. Крім того, це відволікло б значні ресурси від оборонних потреб, створило б додаткові можливості для ворожих інформаційних атак та маніпуляцій.
Особливої уваги заслуговує часовий фактор. Ми не знаємо, скільки триватиме війна. Цілком можливо, що через рік чи два умови для проведення виборів будуть ще складнішими, ніж зараз. Тому розробка відповідної законодавчої бази вже сьогодні виглядає розумним кроком – це дозволить уникнути поспіху та помилок у майбутньому, якщо проведення виборів стане неминучим.
При цьому важливо розуміти, що сама підготовка законодавчої бази не означає негайного проведення виборів. Це скоріше створення запасного варіанту, готовність до різних сценаріїв розвитку подій. Така підготовка має включати розробку механізмів забезпечення виборчих прав для різних категорій громадян – військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб, громадян на окупованих територіях, біженців.
Надзвичайно важливим є і технічний аспект. Потрібно розробити надійні системи кібербезпеки, механізми протидії дезінформації та інформаційним атакам. Необхідно створити чіткі критерії оцінки безпекової ситуації, які визначатимуть можливість проведення виборів у конкретний момент.
Зрештою, ми маємо знайти баланс між збереженням демократичних принципів та врахуванням реалій воєнного часу. Якщо зараз не розпочати роботу над відповідним законодавством, у майбутньому ми можемо опинитися в ситуації, коли проведення виборів стане необхідним, але правова база для цього буде відсутня або недосконала.
Тому, попри всі складнощі та ризики, робота над створенням законодавчої бази для проведення виборів в умовах воєнного стану видається необхідною. Це не означає, що вибори мають відбутися негайно, але означає, що ми маємо бути готові до різних сценаріїв розвитку подій, зберігаючи при цьому демократичний характер нашої держави та її інституцій.
