Через два тижні після несподіваного вторгнення українських сил на територію росії, просування Кремля помітно сповільнилося, а зміцнена лінія фронту в Курській області стала ключовою в наступній фазі конфлікту, що має великі політичні наслідки для обох сторін,- The New York Times
Президент росії путін пообіцяв рішучу відповідь на перше вторгнення на російську територію з часів Другої світової війни. Однак наразі відповідь зводиться до стримування наступу, а не до його відбиття, що викликає питання про готовність виснаженої російської армії до рішучих дій для вигнання українських сил, а також про її здатність це зробити.
Несподіване вторгнення в Курську область виявило слабкі місця російської розвідки та відсутність боєздатних резервів у Москви на фронті, який простягається на 1206.75 км. Швидке просування українських військ змінило глобальне уявлення про повільний, але неминучий рух росії до перемоги у війні на виснаження.
З просуванням українських сил з’явилися відеозаписи, на яких російські солдати строкової служби та прикордонники здаються в полон. Це шокувало багатьох у росії, підриваючи наратив путіна про те, що війна в Україні ведеться далеко від російської території добре оплачуваними добровольцями.
Втім, битва на російському кордоні залишається на початковій стадії, і теперішні темпи наступу під Курськом дають Путіну час для коригування його стратегії. Аналітики припускають, що замість ослаблення контролю Кремля, вторгнення може зрештою призвести до консолідації російського суспільства навколо влади.
“Вторгнення під Курськом безперечно є ударом по репутації Кремля”, – написала російський політолог Тетяна Станова у своїх соціальних мережах. Однак, на її думку, це навряд чи призведе до значного зростання соціального чи політичного невдоволення серед населення, або до повстання еліти.
З військової точки зору, з боку росії, київський гамбіт створив можливість для подальшого виснаження обмежених сил України та здобуття переваг на інших ділянках фронту. Російські військові аналітики вважають, що це може перетворити тимчасову політичну перемогу президента України Володимира Зеленського на стратегічну поразку.
Операція в Курській області, яка спочатку була проголошена блискучим військовим ударом, може виявитися пасткою для українських військ, зауважують аналітики.
“Вторгнення в Курськ лише розширило й продовжило війну на виснаження, у якій росія має перевагу в ресурсах”, – зазначив Василь Кашин, політолог з московської Вищої школи економіки, який аналізує політичні наслідки російської війни.
Серед можливих варіантів дій для російських генералів, на думку аналітиків, є спроба зібрати нові сили, щоб розгромити український плацдарм у Курську, або використання переваги в авіації та артилерії для поступового витіснення українських військ.
Реалізація обох стратегій може зайняти тижні або навіть місяці, і потребуватиме ресурсів, відволікаючи їх від інших ділянок фронту, що свідчить про реалії війни, де жодна зі сторін не має достатньо сил для остаточного переможного удару.
путін, який балансує між політичною ціною втрати території та необхідністю мобілізації нових солдатів, не висловив чіткої стратегії. У вівторок він відвідав провінційну фабрику солодощів, оглядаючи упаковки яблучних цукерок без цукру, що різко контрастувало з напруженістю перших днів вторгнення в Курськ, коли Путін гостро критикував підлеглих і обіцяв рішучі дії.
Аналітики досі намагаються зрозуміти, чому російські сили виявилися настільки непідготовленими 6 серпня, коли українські підрозділи, залишившись непоміченими, прорвалися через кордон. Українські війська швидко відкинули недосвідчених і погано оснащених російських призовників, які охороняли цей сектор фронту, і просунулися на десятки миль углиб російської території.
Деякі експерти вважають, що російське командування не направило значних сил до цього району через його незначне військове значення. “Удар припав на порожнє місце”, – зазначив Дмитро Кузнець, військовий аналітик російського незалежного видання Meduza, яке зараз працює з Латвії після заборони в росії.
Інший військовий експерт, Руслан Пухов, припустив, що російське керівництво могло бути введене в оману мирними ініціативами, які Київ пропонував влітку.
Після першого тижня бойових дій Україна заявила про контроль над майже 643 км російської території та захоплення сотень полонених.
Однак, із напруженням українських ліній постачання та підходом російських підкріплень, темпи наступу значно сповільнилися на другому тижні. Більшість військових аналітиків вважають, що Україна більше не становить загрози стратегічно важливим об’єктам, таким як Курська АЕС чи обласний центр.
Ці аналітики також вважають, що росія тепер сконцентрувала достатньо сил у Курську, щоб зупинити загарбників, імовірно, перетворивши конфлікт на позиційну війну, подібну до тієї, що триває на інших фронтах.
Для протидії українському вторгненню російське командування залучило суміш військовозобов’язаних, добровольців із підрозділів, що формувалися в тилу під час атаки, та досвідчених військових, перекинутих із відносно спокійних ділянок фронту в Україні, зазначив Дмитро Кузнець.
Наприклад, російську Чорноморську піхоту перекинули до Курська з Херсонської області, де фронт тривалий час залишався на важкопрохідній річці Дніпро. Інші частини первинних сил реагування на “Курськ” прибули із Запорізької та Харківської областей, де фронт не зазнавав значних змін протягом кількох тижнів, зазначив російський військовий аналітик Валерій Ширяєв в інтерв’ю незалежному російському виданню Newsroom.
Аналітик Кузнець зазначив, що хоча у путіна є час для підготовки удару по Курську, він не може дозволити, щоб російська територія залишалася під контролем ворога на невизначений термін, не ризикуючи викликати негативну реакцію з боку націоналістів.
Влада непрямо визнала, що боротьба за витіснення українців може тривати тижнями чи навіть місяцями, запропонувавши фінансову допомогу біженцям з окупованих районів Курської області для переселення в інші частини Росії.
“Якщо Україна розраховувала на те, що шок від атаки підірве віру росіян у можливість продовження війни, то цього не станеться”, – зазначив аналітик Василь Кашин. “Ймовірніше, це викличе гнів і усвідомлення того, що війна була неминучою”.
Наступ на Курськ також оголив недоліки російської стратегії тривалої війни, що переважно базувалася на залученні добровольців, заманених високими виплатами.
Ця стратегія дозволила росії компенсувати втрати в Україні, уникаючи нової хвилі непопулярної мобілізації. Однак це також призвело до того, що потік добровольців був недостатнім для створення стратегічних резервів, здатних ефективно реагувати на нові кризи, такі як вторгнення під Курськ.
Російське військове командування, сформувавши сили реагування, вирішило не переміщати війська з однієї ділянки фронту. Аналітики відзначають, що жоден із підрозділів, які зараз воюють під Курськом, не прибув із Донецької області на сході України, де Росія продовжує наступальні дії.
Після вторгнення під Курськ російські війська лише посилили свій наступ на стратегічний донецький опорний пункт Покровськ. В останні дні вони досягли успіхів і на інших ділянках східної України, де тривають найжорстокіші бої.
Український уряд повідомив, що деякі підрозділи були перекинуті з лінії фронту для підтримки операції в Курській області, що могло б сприяти просуванню російських військ.
Хоча довгострокові наслідки вторгнення під Курськ залишаються невизначеними, очевидно, що воно розширило фронт на додаткові 100 км, змушуючи обидві сторони розтягувати свої й так обмежені сили.
