Повернення Дональда Трампа до Білого дому та загострення відносин між Сполученими Штатами та Європейським Союзом створює новий геополітичний контекст, який потребує глибокого осмислення з урахуванням українських національних інтересів. Запровадження Трампом значних тарифів на європейські товари є не просто економічним викликом, але й випробуванням для ідеї євроатлантичної солідарності.

З української перспективи, ці події мають особливе значення, адже стабільність трансатлантичних відносин є критично важливою для безпеки України, що протистоїть російській агресії. Попри це, нинішня ситуація надає унікальну можливість переосмислити засади європейської інтеграції та актуалізувати бачення майбутнього Європи з врахуванням українських інтересів.

Для України особливо важливо звернутися до витоків європейської інтеграції. Роберт Шуман, Конрад Аденауер та Альчіде де Гаспері – батьки-засновники об’єднаної Європи – бачили в європейській єдності не лише економічний проект, але й моральне відродження континенту після руйнівних воєн. Шуман наголошував, що «Європа не буде створена одразу або за єдиним планом. Вона буде будуватися через конкретні досягнення, які спочатку створюють фактичну солідарність». Ця поступовість та орієнтація на практичні результати відповідає і українським інтересам в процесі євроінтеграції.

Нинішні виклики з боку адміністрації Трампа є приводом для Європи посилити власну суб’єктність у міжнародних відносинах. В українських інтересах, щоб ЄС зміцнював свої позиції у сферах, де він надто залежить від США, зокрема у питаннях оборони та енергетики, оскільки сильніша та самостійніша Європа буде надійнішим партнером для України.

Зростання підтримки ідеї створення єдиної європейської армії відображає глибинну потребу в посиленні європейської солідарності. Для України, враховуючи гіркий досвід протистояння російській агресії, принципово важливо, щоб ця ініціатива відбувалася не в протистоянні з НАТО, а як його доповнення, зміцнюючи європейський стовп Альянсу.

В економічній сфері, у відповідь на протекціоністські заходи США, Європі доцільно зосередитися на внутрішній консолідації. Розбудова єдиного ринку, зменшення залежності від зовнішніх акторів у критичних секторах, справедливий розподіл благ між усіма регіонами та соціальними групами – це шлях до реальної економічної стійкості, що відповідає і українським інтересам як майбутнього члена ЄС.

Для України, яка прагне приєднатися до Європейського Союзу, нинішні виклики є нагадуванням про необхідність глибинного розуміння цінностей європейської спільноти. Інтеграція України до ЄС – це не лише геополітичний вибір чи економічна необхідність, але й цивілізаційний вибір на користь суспільства, побудованого на принципах людської гідності, солідарності та ефективного розподілу повноважень.

Як зазначав Конрад Аденауер, «помилково та небезпечно недооцінювати труднощі досягнення інтеграції Європи». Ці слова особливо актуальні сьогодні, коли Європа стикається з численними викликами – від економічного тиску з боку США до гібридної агресії Росії, від міграційної кризи до енергетичної залежності. У цих умовах Україні необхідно зберігати стратегічне бачення своєї ролі в європейській архітектурі, демонструючи готовність робити внесок у спільну безпеку та процвітання.

З точки зору українських інтересів, майбутнє Європи має будуватися не на конфронтації зі США, а на побудові партнерських відносин на основі взаємоповаги та спільних цінностей. В цьому контексті Україна, що захищає не лише свій суверенітет, але й європейські цінності від російської агресії, може стати мостом для відновлення трансатлантичної єдності на нових засадах.

Сьогоднішні виклики, зокрема конфронтаційна політика адміністрації Трампа, є не лише загрозою, але й можливістю для Європи переосмислити сенс європейської інтеграції та відродити бачення мирної, процвітаючої та солідарної Європи. Для України важливо, щоб цей процес відбувався з урахуванням її інтересів та внеску у спільну європейську безпеку.

Незважаючи на поточні складнощі, залишається простір для оптимізму. Історія європейської інтеграції свідчить, що через випробування проростають нові можливості, а криза може стати початком оновлення та відродження. В цих процесах Україна прагне бути не пасивним спостерігачем, а активним учасником, що сприяє формуванню безпечної, демократичної та процвітаючої Європи.

Попри численні погані новини з Угорщини, котрі почали лунати якраз після російського вторгнення 2014 року, а сьогодні блокують українську обороноздатність, майбутнє цієї країни не обов’язково позбавлене оптимізму.

У двох світових війнах Угорщина була на боці агресорів. У Другій світовій – цілком добровільно, при цьому збагатившись анексованими територіями. Сьогодні орбанівська Угорщина систематично вставляє палиці в колеса української оборони, блокує європейську допомогу, майже неприховано підтримує Росію. Чимало українців та європейців переконані, що цю країну, яка між іншим входить до потенційних учасників Міжмор’я, вже давно пора виключити з ЄС та НАТО через її ворожу позицію до об’єднаної Європи.

Але не всі мешканці Угорщини інфіковані угорським фашизмом та історичним ревізіонізмом. До прикладу мешканці Будапешта – чи не найосвіченіша частина електорату – традиційно голосують проти Орбана. Нещодавно тисячі угорців вийшли на протестний мітинг у Будапешті, висловлюючи своє незадоволення політикою прем’єр-міністра Віктора Орбана та підтримку опозиційної партії “Тиса”.

Серед учасників акції був також колишній соратник Орбана, а нині лідер опозиції Петер Мадяр. Він виголосив промову, в якій закликав позбавити чинного прем’єра посади за “зраду національних інтересів”, заявивши, що він має бути викинутий на “звалище історії”. Мадяр висловив переконання, що “весна угорців” вже настала, і пообіцяв покласти край “зимі Орбана”. Він зазначив, що завжди вважав, що Орбан досягнув найнижчої точки, але переконаний, що прем’єр змогла досягти ще гіршого становища.

Політик також наголосив, що деякі промови не потребують коментарів, оскільки вони “говорять самі за себе”. Мадяр пообіцяв незабаром оприлюднити результати опитування щодо 12 ключових економічних і політичних питань, аби почути “голос нації”.

У своїй промові він не обмежився лише критикою Орбана, заявивши, що “все скінчено”. Останню фразу він виголосив російською мовою: “Товарищи, конец!”, що є посиланням на знаменитий плакат, що з’явився після перших вільних виборів в Угорщині в 1990 році.

Водночас прем’єр-міністр Орбан продовжує критикувати своїх опонентів. У пронизаній теорією змови промові він заявив своїм прихильникам, що Угорщина в найближчі тижні планує ліквідувати незалежні ЗМІ та інші організації, які фінансуються з-за кордону, порівнявши їх з “комахами”.У соціальних мережах Орбан також опублікував пост під назвою “Чого угорська нація хоче від Брюсселя”. В кінці цього списку вимог Орбан зазначив: “Союз, але без України”.

Боротьба за Угорщину ще триває. Можна довго ображатися і закривати кордони з Угорщиною, але якщо Кремлю вдасться здобути відданого сателіта прямо в серці європейського континенту, чи навіть розмістити там військові бази – ні Україна, ні Європа не почуватимуться в безпеці. Тож не варто скидати з рахунку піднесення демократії в Угорщині, котра колись, у 1956 році вже доводила свою волелюбність, давши по зубах московським окупантам та їхнім місцевим васалам.

Автор: Валерій Майданюк