Якщо війна поряд – поради «для чайників». Частина третя

Міні-інструкція: ці поради не претендують на вичерпність, вони покликані лише розширити коло стандартних уявлень і зорієнтуватись в океані інших рекомендацій, що сповнили зараз інтернет-простір. Сприймайте все критично, використовуйте творчо!

Крок 3. Тривожна валізка

Головна складність у формуванні «тривожної валізки» – розібратись, який із тисяч запропонованих Гуглом варіантів її складу є найкращим. Якість дописів про це дуже різна. Деякі порадники наче змагаються, хто вигадає найскладніший квест щодо збору спорядженням для наївного новачка, пропонуючи речі по-своєму круті але… для переважної більшості реально зовсім непотрібні.

Щоб не розгубитися в цьому океані інформації, повертаємося до другого кроку – до питання, під який з базових варіантів дій планується збирання цієї валізки. Основними з них є три:

1. евакуація на машині чи іншому транспорті;
2. «туристичний» (евакуація пішки);
3. «тривожна валізка» потенційного бійця регулярної армії;
4. «тривожна валізка» потенційного партизана / добровольця.

Можна було б виокремити і п’ятий варіант – для тих, хто мешкає в населених пунктах, які ворог може почати бомбардувати, так би мовити «тимчасові», але і в цьому разі, біжучи у бомбосховище, краще прихопити обраний варіант «основної» «тривожної валізки, бо нема гарантії, що за нею вдасться повернутися, тож, хай краще вже буде при собі.

В усіх «тривожних валізках» незалежно від їх призначення є спільні обов’язкові пункти:

1. документи (повний комплект особистих, починаючи із свідоцтва про народження і закінчуючи пенсійним посвідченням та документами на право власності) та їх копії, бажано оригінали і копії тримати в двох різних місцях, їх треба максимально захистити від несприятливих умов (мінімум – пакети із зіпером);
2. гроші – як готівкою, так і картки (для евакуаційного варіанту вони можуть замінити майже всі інші «змінні» складові);
3. індивідуальні гігієнічні засоби;
4. змінні шкарпетки (от що ніколи не буває зайвим!) і нижня білизна;
5. «похідний набір особистого посуду;
6. їжа і напої (цей пункт належить уже до частково «факультативних»);
7. індивідуальна аптечка (також частково факультативний пункт);
8. корисні дрібнички: сірники, ліхтарики, нитки-голки, скотч, пакети, мінімальна «канцелярка» (теж частково факультативний пункт).

Можна було б додати до списку ще й годинник, але його зазвичай у «тривожні валізки» спеціально ніхто не складає – люди мають його при собі (або користуються як годинником телефонами). Навіть теплий одяг можна наперед туди не класти, а зробити це з урахуванням сезону і поточного прогнозу погоди (хоча щось тепленьке загалом потрібне, не варто, наприклад, тягти із собою влітку шубу).

Решта пунктів повністю залежить від обраного варіанту дій, і ті речі, які є обов’язковими для одних, можуть виявитися не просто зайвими, а і небажаними для інших.

Найяскравіший приклад: для родини, що евакуюється, одним з найперших обов’язкових (після перелічених восьми «спільновалізкових») пунктів є телефони / смартфони із зарядками та павер-банками до них. А от той, хто зібрався партизанити на вже окупованій території, першою справою має свого телефону позбутися, бо той приведе його прямісінько «в підвал» окупантам (Чому? Якщо у вас виникло таке питання чи жалко накрученого смартфону, навряд чи вам варто іти у сучасні партизани – див. Крок 2). Натомість тому, хто культурно евакуюється на транспорті, не надто потрібні котелки чи інший посуд для приготування їжі на багатті.

Заувага. Речі, якими ви ніколи раніше не користувалися, виявляться лише зайвою вагою. Це стосується навіть таких поширених чи офіційно рекомендованих речей, як паракорд («20 метрів синтетичного шнура»), карта з компасом, мультитул, сокира тощо. Завжди робіть поправки на власні навички!

«Тривожна валізка для тих, хто евакуюється

Особливості «тривожної валізки» у варіанті евакуації на транспорті у свою чергу поділяються на два підваріанти: це ваша власна машина (тоді, крім найпотрібнішого, можна взяти чимало речей на свій розсуд) чи якийсь інший (чужа машина, потяг, рейсовий автобус тощо). Тим не менш, навіть в автобусі можна спокійно везти кілька валіз, чемоданів та інших торб, а отже суттєво розширити список речей, порівняно з розрахованим на піше пересування. В особистій автівці, наприклад, зручно мати збільшений запас води в баклажках і теплого одягу.

У цьому разі, крім уже згаданих засобів зв’язку, стають бажаними додаткові одяг і взуття (тепле й на дощову погоду), розширяється кількість «потрібних дрібничок» (залежить від індивідуальних уподобань, але не зайвими можуть виявитись насамперед речі, пов’язані з доглядом за одягом – щітка для його чищення, запасні ґудзики тощо).

Заувага: цивільним в одязі слід уникати камуфляжу та інших речей, які можуть бути сприйняті як мілітарні.

Запаси їжі «на 3 дні», про які згадується у левовій частці «готових» рекомендацій, для дорослої людини за цього варіанту (за наявності грошей) теж не є якимись обов’язковими. Достатньо трошки легких перекусів (наприклад, енергетичних батончиків), але якщо хочете і не ліньки тягти – на здоров’я, беріть стільки, скільки встигнете з’їсти, перш ніж продукти зіпсуються.

Ще одна порада: щодо грошей краще користуватись принципом «не складати всі яйці в один кошик», а розподілити їх на частини й заховати в різних місцях, від майже справжніх спеціально влаштованих «тайничків» до… вирішує ваша фантазія. Тоді навіть у разі крадіжки чи пограбування хоч щось із цього залишиться.

* * *

Якщо ви евакуюєтесь з малими дітьми, бажано прикріпити до їхнього одягу і продублювати, поклавши в кишені чи їхні особисті торби, нотатки з інформацією про них (П.І.Б, рік народження, адреса проживання, контактні дані батьків з їх іменами, пункт, куди евакуюєтесь), якщо вони вже розмовляють – допомогти їм запам’ятати ці дані, наскільки вони зможуть. Окремим обов’язковим пунктом стає і набір речей, потрібних для догляду за ними (пелюшки, підгузки, пляшечки та інший посуд, молочні суміші тощо) в тому обсязі, в якому ви взяли б ці речі в разі звичайної подорожі на 3 дні.

І ще – хоча евакуація є екстремальною дією, не варто заважати дитині прихопити якусь іграшку (якщо її розміри дають таку змогу). Для малих це не примха, а спосіб зниження стресу. Тим більш, що в разі пересування на транспорті вага перестає бути критичним обмежуючим фактором.

Особливості «туристичного варіанту»

Саме на нього розраховано переважну більшість рекомендацій, поширюваних в Інтернеті. І саме тому замість їх детального розбору пропоную передусім відповісти на просте питання: чи є у вас такий досвід?

Якщо є, то просто пригадайте всі рекомендації для звичайного походу. Фактично різницю між звичайним похідним набором речей та евакуаційним становить лише згаданий значно більший набір документів (див. список) і більша сума грошей, які, як і в разі пересування транспортом, бажано розділити на частини, бо під час війни бандити можуть промишляти і в лісах, тож, хай думають, що взяли все, отримавши сотню баксів із явної «заначки».

Не забувайте і про фактор ваги. Загальна вага на кожного члена сім’ї не повинна перевищувати 50 кг.

А от якщо досвіду нема, краще не ризикуйте здоров’ям і життям – як власним, так і своїх близьких.

! Обережно, ілюзія: «туристичний» варіант годиться насправді лише для небагатьох, навіть кілька прочитаних книжок тут не замінять практики. Якщо у вас немає хоч мінімального досвіду кількаденних туристичних походів чи більш специфічних навичок «виживальників», краще його уникати, особливо з малими дітьми. Вдатися до нього (й лише частково) є сенс лише якщо повністю відпаде можливість їхати транспортом, та й то найлогічнішим рішенням буде дістатися до найближчого населеного пункту.

Для прикладу: якщо тягти на собі триденний запас води на всю родину, від її ваги незвична людина озвіріє вже через кілька кілометрів, і може в нестямі викинути її, ще й разом із чимось більш потрібним. А якщо не ховатися в лісах, може вистачити і пляшечки на пів літра. Бо воду чай, каву тощо завжди можна купити, та й люди – не звірі, чим, чим, а водою більшість поділиться. Україна – держава густо заселена, довго вештатися манівціями вам не доведеться.

Особливості «тривожної валізки» потенційного бійця ЗСУ (включно з ТРО)

Ці особливості полягають у тому, що вона, взагалі-то, теоретично може бути зведена до «спільновалізкових» пунктів, більш того – перелік потрібних особистих речей можна знайти в статутах і пам’ятках, які є в кожному військкоматі. Бо в цьому разі – принаймні теоретично – забезпечення бійця бере на себе держава. Але оскільки практика і теорія іноді розходяться, бажано все ж придбати собі повноцінну аптечку штибу IFAK, і купу різних корисних дрібниць, починаючи від паракорду, гарного ножа і… межі вдосконаленню немає. Але щоб визначити для себе конкретний перелік «ніштячків», треба заздалегідь готуватись, а не чекати останнього дня.

Особливості «тривожної валізки» майбутнього добробатівця чи партизана

Партизан розраховувати на забезпечення «згори» не може. Якщо хтось забув, у 2014 чимало людей вирушало на фронт у домашніх «треніках» і кросівках, взагалі без нічого. Тоді багато що діставали волонтери, але це, як будь-яке неофіційне постачання, не гарантовано. Тож, у цьому разі «валізка» стає найоб’ємнішою: вона передбачає і власний запас БК, і повний комплект спорядження з одягом, і все, що лише вдасться впхнути в наплічник і зрушити з місця. Тому в ідеалі краще скласти потрібні речі на майбутній базі, а не тягти все в день Х.

А щоб усе це вдалося – повертаємось до кроку 2 й заздалегідь отримуємо необхідні знання й навички.

Аптечка

Кількох окремих слів заслуговує також індивідуальна аптечка. Як і в разі з усією валізкою, ви можете знайти купу варіантів різних «готових» рекомендацій.

Перше, що треба чітко знати: ніхто, хто дійсно знається на сучасних уявленнях про парамедицину, першу допомогу, доказову медицину тощо, нізащо не даватиме довжелезні детальні списки ліків, хоча б тому, що виписувати їх може лише лікар і лише індивідуально, з урахуванням вашого особистого стану здоров’я в усій неповторній сукупності захворювань (деякі ліки можуть виявитись несумісними з тими, які ви вже приймаєте постійно). Якщо списки конкретних ліків є, це означає що аптечка не «крута», а небезпечна. Виняток – активоване вугілля та його аналоги, бо це не ліки в основному розумінні, а адсорбент – матеріал, який в разі отруєння суто механічно всмоктує в себе оточуючі речовини (не лише саме отруйні).

Заувага: Якщо ви не навчені першій допомозі, речі, які ви не опанували, стануть «мертвим вантажем» (на жаль, такими можуть виявитися і джгути чи турнікети та клапани для штучного дихання, дійсно здатні врятувати життя). Тому по змозі знайдіть час, щоб пройти хоч якісь курси з першої невідкладної (домедичної) допомоги, а ще краще і ті, де дають BLS (basic life support), і травму із зупинкою кровотеч. Їх багато, іноді різні ГО проводять навіть безкоштовні майстер-класи.

Що має бути в дійсно хорошій аптечці?

По-перше, те, що вам (у множині, якщо евакуюєтесь з родиною) виписав лікар, плюс основний набір того, що ви зазвичай берете із собою у відрядження і обов’язково вже приймали раніше (ще раз: круте «нове» – це виключно зайвий ризик, як би красиво його не рекламували), плюс «посилений» набір кровоспинних засобів, починаючи від джгутів / турнікетів і закінчуючи пластиром.

Орієнтовний варіант аптечки

1. ліки від наявних, зокрема хронічних, захворювань у кількості, втричі більшій за заплановану тривалість подорожі (якщо 3 дні – то з розрахунку на всі 9);
2. звичайні кровоспинні засоби: марлеві стерильні й нестерильні бинти, марлеві серветки різних розмірів, еластичні бинти, пластир (по парі штук), медична хустина *(може використовуватися і для підвішування постраждалих кінцівок);
3. кровоспинні засоби для особливих випадків (сильних кровотеч): джгут або турнікет, гемостатик, оклюзійна плівка або її замінник: прозорий файл + армований скотч; (увага: це – ті речі, користуватись якими треба вчитись заздалегідь, якщо ж не навчились – лишається сподіватись, що поряд знайдеться хтось, хто мав з ними справу, тому покласти їх в аптечку усе ж варто);
4. антисептик у пластиковому флаконі (краще хлоргексидин), спиртові серветки;
5. гумові рукавички;
6. атравматичні ножиці для розрізання одягу;
7. ковдра туристична / військова від гіпотермії (йдеться про спеціальну тонку плівку, вона мало важить і займає мало місця);
8. клапан для серцево-легеневої реанімації – якщо ви вмієте ним користуватись (за останніми протоколами чужим людям штучне дихання в зв’язку з пандемією робити не рекомендовано);
9. медикаменти додаткові (увага – виключно перевірені раніше на практиці): препарати від розладів шлунку (і від закрепу, і від проносу), активоване вугілля чи його аналоги, щось протизапальне (наприклад парацетамол), щось з анальгетиків (від головного болю та інших можливих різновидів болю, як-то анальгін, пенталгін тощо), протиалергійний засіб, для схильних нервувати – щось заспокійливе.

Крок 4. Зброя

Інстинкт здорової людини – в мить небезпеки зробити все можливе, щоб стати більш захищеним, що для багатьох стає синонімом «озброїтись».

Придбати зброю в Україні значно простіше, ніж багатьом здається, хоча певні зусилля для цього докласти необхідно, принаймні за складністю це зіставимо з отриманням водійських прав.

Головні вимоги: відсутність судимості та/або систематичних дрібних правопорушень, відсутність певних захворювань (загалом обмежень медичного характеру не надто багато), досягнення певного віку та проходження курсів поводження зі зброєю.

Купувати гладкоствольну зброю в нас можна з 21 року, нарізну – з 25 років.

Тому, хто хоче отримати дозвіл на зброю, слід передусім завітати до дозвільної системи МВС, де вам все роз’яснлять і можуть продиктувати або видати список потрібних документів. До них належать такі:

1. заява на ім’я керівника органі поліції (заповнюється на місці);
2. довідка про відсутність судимості (її можна безкоштовно замовити через Інтернет або за невелику плату отримати в сервісних центрах);
3. медична довідка 127\о; для її отримання потрібно спочатку відвідати нарколога і психіатра та одержати два відповідні сертифікати про неперебування в них на обліку, вони ж потім окремо пред’являються і в дозвільну систему;
4. довідка із «збройних» курсів про знання  матеріальної частини та правил поводження зі зброєю;
5. квитанція про сплату коштів за надання дозволу;
6. копія паспорта;
7. фотокартки;
8. страховка («цивільної відповідальності власників зброї»);
9. рапорт дільничного про перевірку за місцем проживання та наявність сейфу.

Усе це загалом можна зібрати за місяць, при чому найдовшим «пунктом» для того, хто купує зброю вперше, є проходження курсу поводження зі зброєю (насправді він охоплює чимало різних моментів – від матеріальної частини зброї і законодавчих документів до знань календаря полювання та надання першої домедичної допомоги). Тривалість навчання може суттєво варіювати залежно від міста і конкретних курсів (заняття можуть проходити від 1 до 3 разів на тиждень, найчастіше двічі). Такий курс достатньо пройти одноразово, тоді як більшість інших документів треба поновлювати через кожні три роки.

Із зібраним комплектом документів повертаємося до дозвільної системи МВС, де, якщо «протипоказань» нема, видадуть особливий бланк на придбання зброї (т. з. «зеленку»).

Після його отримання протягом трьох місяців треба вибрати саму зброю, інакше документи доведеться збирати наново.

Після її покупки частина бланку-«зеленки» залишиться в магазині, а іншу треба повернути до дозвільної системи МВС, щоб вас поставили на облік і нарешті видали остаточний дозвіл на її зберігання і використання, який треба продовжувати через кожні три роки.

Усе!

Витрати

Для планування «кошторису» треба знати, що він передбачає щонайменше п’ять різних «статей витрат», а не обмежується самою лише вартістю зброї, що сподобалася:

1. оформлення документів;
2. сейф;
3. сама зброя;
4. «супутні» товари для неї;
5. витрати на тренування

Документи. Якщо робити все за правилами, то в грошах (крім вартості самої зброї) витрати на документи становлять усього лише близько 1000 грн. А різні «неофіційні» варіанти – то вже корупційна складова.

Придбання сейфу (обов’язкова умова). Тут «вилка» вартості дуже велика, починаючи від примітивного «беушного», який, якщо пощастить, можна знайти по дешевці (але з урахуванням зростання попиту на зброю це малоймовірно), нові коштують, починаючи від 2–2,5 тисяч грн (але більшість усе ж трохи дорожча).

Зброя може коштувати менше, ніж багато хто думає – можна знайти навіть нові помпи вартістю близько 5 тис. грн / 200 доларів, а вживані коштують ще дешевше. Верхньої ж планки практично немає. Однак для новачка навряд чи варто одразу хапати «найкраще», навіть якщо фінанси дають таку змогу, починати краще з простіших, так би мовити «базових» варіантів, бо переваги «просунутих» відкриваються лише з досвідом.

Додаткові / «супутні» речі – категорія, яка охоплює набір досить різних предметів, починаючи з потрібних для догляду за нею (олива, шомпол з йоржиками для чищення тощо) та чохла для транспортування і закінчуючи різними специфічними «наворотами», які є досить специфічними і здебільшого не обов’язковими для новачка, особливо якщо його мета – не перемоги на престижних змаганнях, а щось більш практичне і «приземлене».

Сам «основний набір» (засоби догляду + чохол) може обійтися в суму від 500 до 1000 грн і вище.

Також слід захистити власні вуха від звуку пострілів – придбати щонайменше беруші (вони коштують копійки), а краще – навушники (ціни різні).

Вибір значної частини речей залежить від різновиду самої зброї. Так, у разі високоточної зброї стають потрібними такі досить недешеві речі, як оптика (хороша може коштувати дорожче за середню гвинтівку) з кріпленнями для неї, сошки, мішечки, в ідеалі ще й далекомір, анемометр тощо.

Витрати на тренування (зовсім без них і купувати зброю немає сенсу), в свою чергу, поділяються на вартість оренди тиру / доріжки та вартість набоїв. Останні становлять головну «витратну частину» і теж можуть невдовзі перевершити вартість самої зброї. Так, для деяких «крутих пушок» один (!) патрон може коштувати понад 300 грн.

! Обережно, ілюзія: придбати зброю – це ще не все, гірш того, вона може надати зайву самовпевненість, що вже небезпечно. Надмірна самовпевненість, так само, як і повна неготовність застосувати зброю на практиці результатом цього швидше за все буде мінус одна хороша людина, плюс один ствол у мародерів чи противника. Не лише військові профі, а й більшість кримінальних злочинців миттєво вирахує людину, що взяла зброю в руки вперше (не так тримає, не так стоїть, не знято запобіжник тощо,) і цим скористається.

Як вибрати зброю

Порад, як вибрати зброю, в Інтернеті можна знайти надзвичайно багато. І, як завжди, новачка вони можуть легко збити з пантелику, підштовхнувши до придбання чогось, насправді йому не надто потрібного.

Щоб цього не сталося, слід наперед:

1. максимально чітко усвідомити, для чого саме купується зброя: для самозахисту, для спортивних досягнень чи для полювання (і на яку саме дичину ?); це може визначити вибір не лише між її основними різновидами, а навіть і конкретними моделями, що відрізняються, наприклад, довжиною ствола;
2. оцінити власні можливості, зокрема і з фінансового погляду, з урахуванням того, що без тренувань навичок ви не отримаєте (див «Витрати»);
3. по змозі домовитись із друзями-знайомим, що вже мають зброю, щоб ті дали вам постріляти й оцінити, що вам більше до вподоби.

Не варто соромитись зізнатись у своїй недосвідченості продавцям збройних магазинів. Найчастіше там працюють не випадкові люди, а ті, які зброю дійсно знають і люблять, тож, можуть стати хорошими порадниками і допомогти у першому виборі.

Крок 2. Мета і шляхи, або трошки планування

Міні-інструкція: ці поради не претендують на вичерпність, вони покликані лише розширити коло стандартних уявлень і зорієнтуватись в океані інших рекомендацій, що сповнили зараз інтернет-простір. Сприймайте все критично, використовуйте творчо!

Перш ніж бігти щось робити, варто зосередитись і відповісти на запитання, що, як і навіщо має бути зроблено. Головними питаннями, від яких залежить подальше планування, є такі:

1) ви повністю самостійні чи маєте подбати про родичів;

2) ви збираєтесь евакуюватись чи воювати, і, якщо друге, то де саме і як (основні ЗСУ, ТРО, РО, добробати, ГО, «дика» партизанщина з друзями).

Заувага. якщо ви збираєтесь партизанити чи інакше діяти на окупованій території, евакуація рідні стає умовою і вашого, і її виживання. Наш ворог не зважає на традиції і звичаї ведення війни, вони ж міжнародне гуманітарне право (МГП), а підпільників і партизан вони шукатимуть з максимальною жорсткістю і братимуть заручників. Тому, якщо дорогі вам люди не бажають евакуюватись, добре подумайте, чи ви до цього готові.

Визначившись із метою, варто одразу ж окреслити не один-єдиний шлях її досягнення, а декілька, окреслити їх плюси й мінуси, а також ті умови чи обставини, за яких один шлях доведеться замінити резервним. Це стосується насамперед шляхів у буквальному сенсі – тих, якими будете пересуватись. Наочний приклад: обрали певний маршрут, а потрібний міст через річку зруйновано, якщо ви цього не уявляли, виникне проблема, якщо ж перевірили інші сусідні шляхи – це виявиться для вас лише незначною затримкою.

Краще рахувати плюси й мінуси на папері — це виходить дуже наочно.

Евакуація

Якщо ви самі по собі, вам значно простіше. У разі з родичами – це як кому пощастить, комусь вони й самі можуть допомогти і практично, і морально, а в когось стають справжньою проблемою. Через це, крім поради не забувати враховувати їх у своїх планах, довго на аспекті сімейних відносин зупинятись немає сенсу. Натомість варто всерйоз подумати про місце евакуації.

За декого евакуаційні плани продумало начальство (трапляється і таке), – тоді лишається виконувати готові вказівки. Але оскільки начальство – теж люди, а всі люди іноді помиляються, спочатку спробуйте оцінити його на реалістичність. І в будь-якому разі варто поміркувати над резервним планом на випадок неможливості виконання основного (див. приклад з мостом).

Якщо ж вибираєте пункт евакуації самі, зверніть увагу насамперед на такі моменти:

–  наскільки довго воно залишатиметься безпечним;

– наскільки реально його дістатись з вашими наявними спроможностями, до яких належать наявність транспорту і фінансове питання.

Решта міркувань, штибу кар’єрних перспектив на новому місці, не варто робити визначальними – для початку треба вижити.

Досить часто від «неорганізованих» патріотів можна почути наївне «відправлю родину на дачу / в село». Дача не є безпечнішою за місто. Це доведено багатьма селами на Донбасі, які потерпають від обстрілів, деякі зруйновано повністю. Щодо можливості сховатися переваги маленьких населених пунктів теж сумнівні: в разі окупації за наявності хоч одного-двох заражених «руськім міром» здати там можуть ще з більшою імовірністю, ніж у місті, де найчастіше ніхто найближчих сусідів і не знає. Та і наявність великої кількість свідків (хай далеко не завжди), але все ж таки іноді стримує окупантів від деяких нелюдських дій.

Інакше кажучи, якщо і намічати пунктом село, то там, куди війська агресора навряд чи дійдуть, а не тупо «аби з міста».

Якщо ж є можливості не просто виїхати / вивезти родину, а й обирати, то тоді дійсно краще вибрати ті місця, де є знайомства, родичі чи вища можливість знайти роботу.

Ваш вибір – активний спротив

Навіть якщо у вас є контракт з певною частиною чи відношення (такий документ), що знімають питання основного вибору, завжди варто про всяк випадок поміркувати над планом на випадок миттєвого захоплення вашого населеного пункту, коли, діставшись до військкомату, ви можете виявити там замість нашого прапору ворожий триколор (на жаль, така імовірність подекуди є реальною). Тоді доведеться вдатись до плану «евакуація» в ускладненому варіанті – по повністю чи частково окупованій території. Як саме це робиться — то окрема довга тема. На попередньому етапі просто зважте на таку імовірність.

Якщо ж ви ще не визначились, зробіть це найближчим часом, поки є змога зробити це спокійно.

У кожного з основних варіантів є певні плюси й мінуси.

! Обережно, ілюзія. Якщо ви думаєте, що можна стати не те що «крутим» супергероєм, а просто більш-менш ефективним бійцем без ґрунтовної підготовки, ви помиляєтесь. Учитись треба в будь-якому разі.

Так, підписувати контракт із ЗСУ, навіть контракт резервіста, з різних обставин морально готові не всі. Тому для значної частини патріотів є сенс долучитись до територіальної оборони (ТРО). Головний плюс: цей варіант дає змогу отримувати потрібні навички без кардинальної зміни способу життя, у вільний від роботи час: підготовка відбувається зазвичай у вихідні, й у середньому раз на два роки проводяться збори тривалістю до двох тижнів. Мінусами цього варіанту є мінливість законодавства, «бюрократичний набір» із збиранням довідок і проходженням медкомісії (близький до такого в разі контракту із ЗСУ) і певна обмеженість в опануванні навичками.

Інші варіанти отримання важливих знань і вмінь – приєднання до ГО мілітарного спрямування або проходження тих чи інших курсів. Вони можуть як сполучатися з одним із перших двох варіантів (підготовка у чистому вигляді), так і стати основним варіантом, бо деякі із них теж готові долучатися до боротьби організовано. Окремим плюсом цього варіанту є його доступність і для тих, кого «зарубила» медкомісія військкомату, хто не має військового квитка (найчастіше жінки) чи має інші проблеми цього штибу.

Як зробити вибір між ГО? Він – особисто ваш, тут можна підказати лише деякі моменти, на які варто звертати увагу, якщо ви ще не визначились.

Частина досить активних організацій має чітко виражену політичну ідеологію(нерідко працює в комплексі з партіями), і в цьому разі критерієм вибору для вас має бути її прийнятність чи неприйнятність. Саме завдяки участі в політичних акціях вони є найбільш відомими.

Із тих, що «великою політикою» не займаються, але при цьому допомагають набувати знань і навичок на пристойному рівні, насамперед варто згадати «Український легіон». УЛ принципово не має зв’язків з політичними партіями (хоча і не забороняє своїм членам вступати у них в особистому порядку, якщо ідеологія не суперечить інтересам України) і найбільш тісно співпрацює із ТРО. При цьому будь-хто охочий має для початку пройти інтенсивний курс молодого бійця (КМБ), який сам по собі вже дає певні навички (деякі проходять його перед тим, як іти в армію). Він безкоштовний, невеликі витрати можуть знадобитись лише на різні «розходники». Зобов’язання «відпрацьовувати» чи неодмінно вступати в УЛ проходження КМБ не накладає. Хто успішно опанував курс, може стати членом ГО і продовжити поглиблювати свої навички. Варто підкреслити: інструкторський склад УЛ нерідко запрошують регулярні військові частини ЗСУ / ТРО, чимало інструкторів мають сертифікати з відповідних спеціальностей (зокрема з тактичної медицини).

Що стосується курсів, тренінгів і навчальних програм, то вони відрізняються від ГО тим, що, пройшовши навчання, людина просто отримує відповідний сертифікат, а не постійно підтримує з ними зв’язок (хоча є винятки). Цей сертифікат у військкоматі чи будь-якому державному збройному формуванні можуть як врахувати, так і проігнорувати. Тому, обираючи курси, наперед визначтесь, чи потрібна вам саме офіційна «корочка». Це не означає, що в менш офіційних рівень підготовки гірше (приклад – відомі в певних колах тренінги «Госпітальєрів»). Тож, якщо вас цікавлять саме знання і навички, а не значущість документа з погляду бюрократів, зосередьте увагу на відгуках.

Ці курси / тренінги / програми можуть бути як комплексними (рідше), так і спеціалізованими, як, наприклад, школа снайперів «Дике поле». У разі спеціалізації наперед оцініть, наскільки вона годиться особисто вам. Наприклад, звертатись до згаданого «Дикого поля» є сенс насамперед тому, хто вже має чи планує купити високоточну зброю з оптикою і згоден витрачати чималі кошти на набої.

Окремо варто сказати кілька слів і про «дику» партизанщину – коли люди всерйоз збираються воювати самі по собі чи в компанії з друзями-знайомим. На жаль, саме серед прихильників цього шляху багато хто перебуває в полоні однієї з найнебезпечніших ілюзій, бо уявляє цю боротьбу виключно з історичних джерел.

! Обережно, ілюзія. ХХІ століття за технічними можливостями принципово відрізняється від середини ХХ, тому книги і фільми про ті часи – поганий порадник. За часів Другої світової навіть фантасти не уявляли того, що відеокамери будуть мало не на кожному будинку, і що людину можна за кілька хвилин ідентифікувати не лише по фотографії, а і за зображенням із цієї камери, при чому ці дані миттєво перекидаються з міста в місто; або що в ліс з партизанами можна спочатку запустити дрон, а деякі вириті в землі схрони добре видно із супутника. А це – лише частина сучасних небезпек, про які мовчать книжки і фільми. Тому готуватися партизанити в сучасних умовах треба навіть ретельніше, ніж до контракту із ЗСУ.

Також можна згадати ще одну небезпеку цього варіанту. У країни-агресора досить потужні спецслужби, його агенти можуть маскуватися і під патріотів, зокрема й таких, що хочуть зібрати от такі «нічиї» загони. Тому тричі подумайте, кому можна довіряти, а кому ні.

Автор: М. Миненко, інструктор ГО «Український легіон».

Перша частина матеріалу за цим посиланням.

Якщо війна поряд – поради «для чайників». Частина перша

Попри запевняння деяких політиків, загроза масштабного наступу з боку агресора залишається не лише просто імовірною, але й найвищою після 2014 року й навряд чи зникне до докорінної зміни державного ладу в РФ і менталітету наших сусідів. Тому ця добірка базових порад для тих, хто не знає, що і як робити в разі погіршення ситуації, може багатьом стати в нагоді незалежно від того, плануєте ви захищати Батьківщину чи вивозити родину у безпечне місце.

Міні-інструкція: ці поради не претендують на вичерпність, вони покликані лише розширити коло стандартних уявлень і зорієнтуватись в океані інших рекомендацій, що сповнили зараз інтернет-простір. Сприймайте все критично, використовуйте творчо!

Крок 1. Ваші «внутрішні вороги», і як з ними боротися

Ні, йдеться не про «п’яту колону», а про особисте, адже головними завадами для відшукання правильних рішень є:

1) відсутність знань;

2) паніка;

3) шкідливі ілюзії.

Відповідь на те, як боротися з відсутністю знань, очевидна й коментарів не потребує (маленькою перемогою можна визнати вже те, що ви це читаєте). Ілюзій так багато, і вони такі різнопланові, що до них ми повертатимемося знову і знову. Тому для початку зупинимось на паніці.

Пам’ятайте: різноманітні Великі Неприємності стаються попри бажання більшості не бачити «темні боки» реальності доти, доки ті не підстережуть людину у темному провулку чи не завиють сиренами повітряної тривоги. Війна – лише один з різновидів таких неприємностей. Усвідомлення того, що ризиковані ситуації – постійний супутник людства, протистоїть одразу двом внутрішнім особистим «ворогам»: і паніці, й ілюзіям.

Коли в житті людини починається те, що вона ще вчора вважала неможливим сильне хвилювання, страх і власне паніка – явища цілком природні (більш того, повна відсутність хвилювання є серйозною підставою сумніватися в адекватності людини). Важливою є межа між природним хвилюванням і панікою. Паніка за визначенням – це нестримний страх, що відбирає в людей здатність тверезо мислити, це не стільки почуття, скільки тип стресової реакції. Саме вона змушує людей робити небезпечні помилки.

Яскравий приклад панічної активної дії – натовп через появу диму в залі ломиться в одні двері, коли поряд є ще десять.

Якщо ви здатні озирнутись і замислитись – це точно не паніка. Розмірковування і паніка – речі несумісні. Якщо ви щось плануєте чи навіть просто шукаєте корисні поради в Інтернеті, це означає, що ви її або подолали, або її і не було.

Тим більш жодною мірою не є панікою спорядження «тривожної валізки» і планування власних дій і дій родичів на випадок масштабного вторгнення  – навпаки, це «ліки» від реальної паніки, яка може настати, якщо біда заскочить зненацька.

Не є панікою і попереднє опанування навичками дій у різноманітних екстремальних ситуаціях. Більш того, той, хто має практичні навички, може несвідомо використати їх і в разі справжнього стану паніки.

Нічого не станеться? Чудово! Таки станеться попри всі сподівання? Що ж, ви будете до цього готові на порядок краще, ніж усі ті, що заперечують реальність загрози.

І, до речі, на відміну від підготовки до будь-яких реальних неприємностей, з погляду психологів, заперечення наявності проблеми якраз і є одним із проявів паніки ?.

Заувага. Іноді паніку у загальному розумінні плутають ще і з таким явищем, як панічна атака, що має підґрунтям конкретні медичні проблеми. До її виявів належать пришвидшене серцебиття, перебої у роботі серця, задуха, її можуть супроводжувати болі в животі, блювання, нудота затерпання кінцівок або відчуття нереальності того, що відбувається. Але оскільки це проблема медична, вона має і медичне вирішення, тому, якщо ви вже колись стикались з панічними атаками, поки є час, порадьтеся із сімейним лікарем. Нічого «негідного» чи то «ганебного» в панічній атаці немає, найчастіше вона не означає слабкодухість чи розлади психіки – на фізіологічному рівні вона нерідко є виявом зміни балансу обміну газів (невипадково багатьом вдається знизити гостроту панічних атак дихальними вправами). До речі, дихальні вправи можуть допомогти комусь і в разі звичайної паніки.

Автор: М. Миненко, інструктор ГО «Український легіон».

Вокізм: рівність чи привілеї?

Лівацтво (одним з проявів якого є вокізм) дуже полюбляє підміну тез, просуваючи замість ідеї рівності прав для всіх і нерідко під виглядом боротьби за неї вимоги надати певним групам привілеї. Дуже яскраво це проявляється у боротьбі «тих, що прокинулися» проти стандартизованих вступних тестів (SAT) до закладів вищої освіти.

У боротьбі проти вступних тестів, у яких прихильники вокізму за своєю звичкою побачили загрозу правам чорношкірих, «ті, що прокинулися» здобули кілька перемог, зокрема Університет Каліфорнії припинив використовувати SAT як засіб для відбору абітурієнтів, а сотні інших коледжів наслідували його приклад.

«Проблема цих тестів є політичною, –  пише С. Макконнел, – стандартизовані результати іспитів досить чітко показують, яка фора надається чорношкірим студентам на конкурсах під час прийому в коледжі порівняно з білими й особливо азіатськими студентами. Часто результат демонструє невідповідність між рівнем підготовки абітурієнта та установою, при чому чорношкірі учні мають менш розвинені академічні навички, ніж їх однокласники, і часто пасуть у класі задніх».

Ця проблема загострюється у зв’язку з тим, що останнім часом прихильники вокізму намагаються поширити цей принцип і на заклади вищої освіти, включно із всесвітньовідомим, де рівень вимог до вступників традиційно був досить високим, таких як легендарні Стуйвесантська (Stuyvesant) школа і Вища школа наук Бронкса. «Випускники Стуйвесантської школи, Вищої школи наук Бронкса та Бруклін Тех (Brooklyn Tech) здобули 14 особливих Нобелівських премій у науках – більше, ніж їх мають деякі країни», – нагадує С. Макконнел. Сумнівно, що в разі відміни SAT їм вдасться утримати такий високий рівень. При цьому, як не дивно для США, що завжди славилися особливо чітким дотриманням принципу свободи слова, через «тих, що прокинулися» цей здобуток може бути втрачений: наразі відомо чимало випадків протидії спробам розповісти правду, «так, професори, що помітили згадані факти і почали через це обурюватися, зазнали цькувань з боку лівих студентів, а згодом їх звільнили з робочих місць».

Самими лише іспитами «ті, що прокинулися» не обмежуються – вони породили загальнонаціональний рух за скасування перевірки успішності учнів і студентів. Зокрема, у Каліфорнії за прикладом Сан-Франциско, викладання алгебри було відкладено до восьмих класів, що знижує шанси учнів державних шкіл вступати у ЗВО й успішно вивчати техніко-математичні спеціальності та інші точні науки і згодом працювати в цій галузі, від чого з часом постраждає і Америка в цілому. «Ті, що прокинулись» обґрунтовують це, як завжди, гаслом про «справедливість». Однак недоречність застосування цього слова для штучного заниження планки є просто кричущою. С. Макконнел наводить слова каліфорнійського вчителя математики з цього приводу: «Я почуваюсь винним перед цими учнями. Ми відрізаємо учням ноги, щоб вони зрівнялися з тими, хто не впорався з математикою».

Як і у випадку зі зростанням злочинності, у цій ситуації «постраждалою стороною» знову опиняються насамперед американці азіатського походження, діти яких посилено вчаться, а отже і демонструють більші успіхи у навчанні. Тому вже зараз на противагу прихильникам вокістів формується рух батьків, зацікавлених, щоб рівень знань дітей оцінювався дійсно справедливо. При цьому батьківські групи мобілізують і часто очолюють саме азіатські батьки.

«Оскільки шкільні питання стають найгарячішими серед політичних питань, – робить підсумок С. Макконнел, – стає очевидними, що проєкт «тих, що прокинулися» зі знищення освіти «заради просування справедливості» має не кращі перспективи, ніж щодо зменшення фінансування поліції», адже «батьки боротимуться за освіту своїх дітей запекліше, ніж практично за будь-яке інше питання».

• На основі статті Скотта Макконнела (Scott McConnell) «Чи добігає кінця вокізм?»
• Джерело: The American Conservative
• Переклад та редагування: Марія Миненко

Вокізм: гасла vs наслідки

«Вокізм – це культура остракізму і ненависті. Вокізм дає злим людям щит, щоб вони продовжували залишатися озлобленими та жорстокими»

– Ілон Маск

Сучасне лівацтво ховається під різноманітними масками й вивісками, однак нерідко його легко розпізнати за ступенем популізму й нахабності маніпуляцій, одним з яскравих прикладів чого є вокізм.

Найбільшою мірою назва «вокізм» асоціюються з відносно нещодавніми заворушеннями в США, спричиненими вбивством Джорджа Флойда, що вийшли за межі однієї держави і прокотилися протестними акціями по багатьох країнах світу, а також із публічними актами покаяння політиків і навіть тим, що ЗМІ масово почали писати слово “чорні”, коли йдеться про расу, з великої літери.

Ще задовго до згаданих подій лівацькі рухи почали просувати ідею, буцім поліція США упереджено ставиться саме до чорношкірих. Реальних доказів цього не було, але популізм апелює не до фактів і цифр, а безпосередньо до емоцій. Видимість більш серйозної аргументації цьому надало впровадження в деяких містах так званого проактивного поліціювання, орієнтованого на профілактичні заходи, що у поліцейському департаменті Нью-Йорка отримали неофіційну назву «зупини й обшукай» і виявились ефективними проти насильницьких злочинів. Застосовувалися вони проти всіх підозрілих осіб, однак на практиці найчастіше зупиняли й обшукували саме чорношкірих. Тому «ті, що прокинулися» у 2013 здобули кілька дрібних перемог у суді й велику інформаційну перемогу, оскільки їхні наративи вийшли на загальнонаціональний рівень дискусії.

«Основні засоби масової інформації одностайно кричали, просуваючи ідею про те, що буцім Національна поліція розгорнула геноцидну війну проти чорношкірих і що телефонувати 911 – це пропозиція вбивати чорношкірих, – нагадує про це С. Макконнел. – Це була брехня, звісно: кількість беззбройних чорношкірих американців, убитих поліцією, є невеликою, непропорційною порівняно з кількістю вбитих нею білих і незрівнянно меншою за кількість чорношкірих, убитих чорношкірими ж злочинцями (виділення моє. – перекл.). Але сама маштабність цієї безперервно повторюваної брехні перетворила її на широко відомий факт, якщо не на реальність».

Не дивно, що інцидент із Флойдом після такої інформаційної підготовки суспільства майже ніхто не намагався сприймати критично. Через це стартувала кампанія за скорочення фінансування поліції, що мала в різних містах і штатах різні успіхи. Наприклад, у Міннеаполісі через місяць після вбивства Джорджа Флойда міська рада проголосувала за повну ліквідацію поліцейського департаменту, замінивши його агентством соціальних працівників, суттєві скорочення відбулись і в інших містах і штатах. Наслідки не забарилися: «кількість убивств збільшилася на 50 відсотків, а кількість випадків стрілянини у середмісті подвоїлася». Загалом у 2020 році були зафіксовані 30% зростання кількості вбивств – найбільше відтоді, відколи почали вестися такі записи, та сплеск насильницької злочинності в усіх великих містах.

Саме це, на думку С. Макконнела, і стає однією із причин поступового протверезіння США від цього конкретного різновиду популістських гасел. Свідченням цьому слугує різка зміна симпатій виборців на праймеріз останнім часом.

Інший цікавий факт: найчастіше жертвами цього сплеску злочинності почали ставати ті, що не вписуються в «чорно-білу» парадигму вокізму  – американці азіатського походження. При цьому «реальність полягає в тому, що тим, що сприймається багатьма як відкритий сезон полювання на уразливих азіатських американців (…) підозрюваними в антиазіатських злочинах ненависті виявляються майже виключно чорношкірі. У Нью-Йорку чорношкірі в шість разів частіше вчиняють злочини на ґрунті ненависті, ніж білі люди, і становлять половину підозрюваних в антиазіатських нападах».

Однак, попри окремі підстави для оптимізму у вигляді зміни виборчих симпатій, слід зважати на те, що, на погляд С. Макконнела, потрібні певні дедуктивні міркування, щоб пов’язати кампанії проти проактивного поліціювання та широкомасштабну війну проти поліцейських зі сплеском кримінальних нападів на уразливих громадян. На жаль, більшість людей до дедуктивних міркувань не схильна, що і дає популізму «всіх кольорів» змогу знову і знову перемагати.

---

• На основі статті Скотта Макконнела (Scott McConnell) «Чи добігає кінця вокізм?»
• Джерело: The American Conservative
• Переклад та редагування: Марія Миненко

Чи добігає кінця вокізм?

Про нову химерну ліву ідеологію в США, загрози від неї і перспективи її занепаду

Автор: Скотт Макконнел (Scott McConnell)

Джерело: The American Conservative 

Переклад: Марія Миненко спеціально для порталу «Консервативно-християнська платформа»

Екстремістські політичні цикли, схоже, мають природні терміни існування, але потрібна реальна політична воля, щоб їх подолати.

Вибори, що відбулись торік у листопаді, виявили, що відкат вокізму якщо не є неминучим, то значно ближче, ніж багато хто сподівався. Виборці рішуче відкинули два основних компоненти політики вокізму: поліція була позбавлена фінансування в містах, що найбільше підтримували демократів від Сіетла до Міннеаполісу й до Буффало, й водночас заклик республіканця Глена Янгкіна утриматись від викладання критичної расової теорії в школах Вірджинії став вирішальним у його несподіваній перемозі в цьому «синьому» (демократичному – прим.пер.) штаті.

Екстремістські політичні цикли, схоже, мають природні терміни існування. П’ять років минуло між штурмом Бастилії і термідором – арештом Робесп’єра його революціонерами-спільниками, які побоювались, що теж потраплять під гільйотину. Ще п’ять років – і національна рівновага у Франції була відновлена. Подібно до цього десять років минуло між початком культурної революції й арештом та ув’язненням основних потенційних суперників Мао у правлячій ієрархії Китаю. Жодна інша країна не мала більш значущих виборів, але завдяки цьому виникла громадська думка, яка нарешті змінила їх достатньо, щоб наважитись кинути виклик радикальній хвилі, активізуватися та взяти на себе ризики. І якщо датувати сплеск вокізму 2014 роком, коли масово спалахнули розмови про раси, рівність і «білу зверхність» у престижних ЗМІ, то ми вже маємо його сім років.

У Сполучених Штатах є вільні вибори, перша поправка та політичні норми, які залишаються більш-менш незмінними, а вокізм – це ідеологічний рух, який спромігся принижувати своїх жертв і позбавляти їх робочих місць, але не вбивати. Проте неважко побачити в ньому паралелі з тоталітарними рухами минулого століття: прикрашальні самовиправдовування їхніх діячів; їх спроби силування до виправдовувань, що подається як вибачення перед своїми жертвами; намагання політизувати кожний аспект суспільного життя, включно з мовою; наполегливе переконування, буцім традиції та звичаї їхньої власної країни повністю принижено. Ніколи в американській історії не витрачалось так багато енергії на те, щоб змусити звільняти людей з роботи за висловлювання власної думки.

Вокізм, цілком імовірно, може досягти того, що багато його цілей буде інституціоналізовано та почне природно сприйматись як скасування рабства (деякі з «тих, що прокинулись» позиціонують себе серед лівого спектру як аболіціоністи). Швидше за все, вокізму ще доведеться відступити, бо його практику та культурні уподобання спочатку візьмуть на кпини, а потім почнуть ігнорувати, його жертви будуть реабілітовані, а в деяких випадках і вшановані. 2 листопада стало першим натяком на справжню протидію виборців вокізму, можна сподіватися, ця поворотна точка виявиться такою ж важливою, як битва за Мідвей.

---

Витоки та характер революції «тих, що прокинулися», вже описано широко, якщо не вичерпно. Так, вокізм має елементи нової релігії; так, його уможливили соціальні медіа, завдяки спроможностям швидкої організації натовпу через Twitter; так, фінансова криза 2008 року та її наслідки витягли з-під килиму покоління боржників із випускників коледжів, надавши бізнес-еліті стимул вітати відхилення від більш класово орієнтованого лівацтва?

Менш ніж за десятиліття маргінальний і не надто популярний спосіб мислення та висловлювань, що виношувався в гуманітарних департаментах престижних університетів, став домінуючим дискурсом у всіх неявно консервативних ЗМІ та, мабуть, панівною ідеологією найбільшої політичної партії в країні. Це захоплення відбулося з приголомшливою швидкістю, тоді як початковий спротив йому народу, головним чином під час виборів 2016 року Дональда Трампа, послугував цьому швидше прискорювачом, ніж гальмом. Вокізм (wokeism – із таким написанням назви) закріпився не лише в засобах масової інформації, ліберальних фондах та університетах, але і в інституціях, що вважаються основними та неполітичним. Топ адмірал флоту намагається рекламувати роботу Ібрама Кенді[1]; Американська медична асоціація офіційно закликає лікарів використовувати абсурдну фразеологію вокізму під час регулярної комунікації з пацієнтами.

Основоположна ідея вокізму полягає в тому, що Америка та Захід по суті відрізняються взаємопов’язаними системами пригнічення, головним стрижнем яких є домінування білих, тоді як вторинним, але важливим є домінування гетеросексуальності та чоловіків над жінками. «Прокинутись» означає вважати, буцім усе суспільне життя пронизане цим домінуванням, а його скасування є моральним імперативом. Радикальні ліві дотримувались близьких до цього поглядів ще понад століття тому, але їх номінальні засади тепер містять чимало нових положень.

Для «того, хто прокинувся» рабство та сегрегація перебувають у центрі історії Америки і є важливішими практично за все інше. Вокізм позиціонує себе як боротьбу проти «білості», або білого верховенства, а не проти самих білих людей – риторичний трюк, що дає змогу білим людям ставати основними практиками політики вокізму.

З чорним активізмом вокізм має дещо суперечливі стосунки.

З одного боку, він вдається до демонстративної покірності. Поки пожежі від бунтів через Джорджа Флойда все ще вирували, Ненсі Пелосі та Чак Шумер (лідери демократів – прим.пер.) привели демократів із Будинку та Сенату в зал за межами галереї для відвідувачів конгресу, і там вони, накинувши тканину кенте, встали на коліна перед камерами; схожі квазірелігійні вчинки, хай і менш вражаючі, відбувались протягом усього літа. Через кілька тижнів газета «Нью-Йорк Таймс» оголосила, що відтепер слово «чорні», коли йдеться про расу, писатиметься на її шпальтах з великої літери («білий» залишатиметься з маленької), так само, як у Біблії неодмінно з великої літери пишуться займенники, що стосуються Бога. Практично всі національні ЗМІ наслідували цей приклад.

З іншого боку, вокізм – це свого роду патерналізм, який бачить у чорношкірих американцях людей, яким бракує сили волі або контролю над власним життям, що зумовлено колишніми травмами рабства та сегрегації, все ще обтяжених ланцюгами структурного расизму, які рідко конкретизуються, але є настільки поширеними, що стандарти досягнень і поведінки, передбачені для решти американців, не мають на них розповсюджуватися.

Але, попри своє очевидне домінування в корпоративних засобах масової інформації та основних установах, вокізм дедалі більше нагадує те, що в «епоху 60-х» маоїсти називали «паперовим тигром»; оскільки протягом останніх семи років вокізм рідко стикався з прямим протистоянням, його популярність і сила можуть виявитись меншими, ніж здається на перший погляд.

---

Сутичка через «критичну расову теорію» (CRT) під час виборів губернатора у Вірджинії стала першою ластівкою. Важко сказати, наскільки широко критична расова теорія викладається в школах Вірджинії: існують офіційні документи цього штату, які чітко закликають використовувати її у підготовці вчителів і під час складання навчальної програми, у деяких районах навіть наймали консультантів із CRT для обов’язкового навчання вчителів. Матеріали, використовувані цими новими консультантами із «різноманітності», сповнено химерним расовим есенціалізмом, вони зображують білих людей як жорстоких та індивідуалістичних, а кольорових – як душевних комуналістів. Деяких вірджинських батьків із комфортабельних приміських районів це настілки занепокоїло, що зазвичай сонні засідання шкільних рад перетворились на вогнища протесту.

Цікаво, що в штабі Террі Маколіфа у відповідь на закид з боку його супротивника, що демократи ігнорують батьків і продовжують викладати CRT у школах, заявили, що в штаті Вірджинія критична расова теорія в школах не викладається, що вся ця проблема є расистським «собачий свистком»[2], вигаданим консервативним активістом Крістофером Руфо та іншими. Це заперечення повторювалося неодноразово і майже всіма основними ЗМІ, що висвітлювали ці вибори.

Це само по собі вже цікаво. Ліберали зазвичай охоче захищають свої переконання або політику незалежно від того, чи йдеться про право на аборти, підвищення податків на корпорації та багатіїв чи закони про охорону навколишнього середовища або робітників. Але CRT вони зовсім не намагалися захищати, просто заперечували і все заплутували. Вони пояснювали, як п’ятиклашкам, що критична расова теорія є інститутською дисципліною, що іноді вивчалася в юридичних вишах і абсолютно не викладається у Вірджинії учням початкової та середньої школи. Наче вони вважали, буцім люди не помітять, як просочуються в школи офіційно схвалені найбільшою спілкою вчителів штату програми та навчальні плани, що чітко ґрунтуються на CRT.

Чому високопрофесійний й досвідчений виборчий штаб Маколіфа збрехав? Найбільш правдоподібна відповідь полягає в тому, що там збагнули, що сутність критичної расової теорії не варто захищати перед виборцями під час кампанії, бо це було надзвичайно непопулярно серед людей усіх рас, і водночас усвідомлювали, що від неї не можна відмовитись, оскільки потужні виборчі утворення Демократичної партії, особливо Національна освітня асоціація, досить багато в неї вклали. Коли виборча боротьба загострилася, ліві не втрималися і почали боротися за педагогіку вокізму.

Ставлення вокізму до правопорушень є не кращим. Те, що було влучно названо війною з поліцейськими, готувалося роками. Спочатку було створено легенду, буцім більшість американських поліцейських департаментів систематично пригнічує чорношкірих. Перша велика суттєва перемога вокізму сталася в Нью-Йорку у 2013 році у вигляді низки судових рішень проти політики проактивного поліціювання Нью-йоркського поліцейського департаменту, яке іноді називають «зупини та обшукай». Метод зупинки та обшуку виявився надзвичайно результативним щодо видалення з вулиць незаконної вогнепальної зброї та злочинців, які нею володіють, але тактика майже незмінно була націлена на молодих чорних чоловіків.

Це мало сенс для тих, хто вважав, що поліція повинна зосередити свої зусилля на районах з непропорційно великою часткою злочинів, учинених з використанням незаконної зброї. Але ще до завершення терміну повноважень мера Блумберга край проактивному поліціюванню поклала ліберальна резонансна справа. Наступного року, коли під час опору арешту був убитий Майкл Браун, чорношкірий з Фергюсона, штат Міссурі, антиполіцейські наративи вибухнули на національному рівні, й основні засоби масової інформації одностайно кричали, просуваючи ідею про те, що буцім Національна поліція розгорнула «геноцидну війну» проти чорношкірих і що телефонувати 911 – це пропозиція вбивати чорношкірих.

Це була брехня, звісно: кількість беззбройних чорношкірих американців, убитих поліцією, є невеликою, непропорційною порівняно з кількістю вбитих нею білих і незрівнянно меншою за кількість чорношкірих, убитих чорношкірими ж злочинцями. Але сама масштабність цієї безперервно повторюваної брехні перетворила її на широко відомий факт, якщо не на реальність. Якщо поліція справді складається із вбивць-расистів, як це часто зображувалося, скоротити фінансування поліцейських департаментів і відділів дійсно мало сенс.

До літа 2020 року тема поліцейських-расистів обговорювалась на національну рівні, й завдяки цьому ліві кандидати, які закликали до скасування поліцейських управлінь, почали вигравати на демократичних праймеріз. Через місяць після вбивства Джорджа Флойда міська рада Міннеаполіса взагалі було проголосувала 9 голосами проти 3 за повну ліквідацію поліцейського департаменту, замінивши його агентством соціальних працівників.

Але хвиля боротьби з поліцейськими ще не досягла піку. У Міннеаполісі, коли кількість убивств збільшилася на 50 відсотків, а кількість випадків стрілянини у середмісті подвоїлася, мешканці міста мобілізувалися проти антиполіцейської кампанії міської ради. У Далласі міська рада вирішила найняти більше поліцейських. У Нью-Йорку прогресисти були шоковані, коли чорношкірий колишній поліцейський, що стояв на платформі захисту правопорядку, завдав удару прогресисту під час праймеріз мера Демократичної партії, здобувши вражаючі результати у районах чорного та латиноамериканського робочого класу. У день виборів минулого листопада кандидатка у депутати, соціалістка, що виступала за зняття фінансування поліції, і яка виграла праймеріз Демократичної партії в Буффало, програла загальні вибори, хоча вона була єдиною людиною у виборчому списку. У Міннеаполісі виборці рішуче відхилили пропозиції щодо ліквідації департаменту поліції. У дуже ліберальному Сіетлі виграв перегони фактично республіканський міський прокурор.

Відновлення поліцейської діяльності, яка так успішно знижувала рівень злочинності в 1990-х роках, швидко не відбудеться – надто багато було заподіяно правової шкоди, щоб зашкодити ефективній поліцейській роботі, а в багатьох містах залишаються на посаді ліві окружні прокурори, обрані наприкінці останнього десятиліття на виборах із низькою явкою, що зобов’язалися не садити злочинців до в’язниці. Але 30-відсоткове зростання кількості вбивств у 2020 році – найбільше відтоді, відколи почали вестися такі записи, та сплеск насильницької злочинності майже в усіх великих містах наново порушили питання обмеження фінансування поліції.

Ці політичні битви навколо освіти та поліцейських явно сягають корінням давнього расового поділу Америки на чорних і білих. Але зараз змагання відбувається на зовсім іншому демографічному полі. Після 40 років історично високого рівня імміграції Сполучені Штати мають значно різноманітніший расовий склад, ніж це було, коли вбили Мартіна Лютера Кінга. Наплив іммігрантів з Мексики, Латинської Америки, Азії та Близького Сходу зменшив частку білого населення з більш ніж 85 відсотків до 65 відсотків; серед школярів «англо»-білі діти становлять менше половини.

---

Немає поширенішого припущення про демографічні показники в американській політиці, ніж те, що зменшення частки білого населення сприяє лівим. Це було слушно в 1960-х роках, коли один інтелектуал-прогресист проголосив білих «раком людської історії». Це було центральною тезою двох президентських заявок Джессі Джексона під час 80-х років, де він рекламував «веселкову коаліцію» чорношкірих, латиноамериканців та прогресивних білих виборців. Це була тема книги Майка Девіса, що захоплювався лівими ідеями, виданої 1986 року (і нещодавно перевиданої) «В’язні американської мрії», яка прогнозувала тріумф «чорного та латиноамериканського робітничого класу, чисельністю 50 мільйонів осіб» над американським імперіалізмом. Це стосується і сучасних авторів лівої орієнтації, які з ентузіазмом чекають тріумфу демографічної трансформації, штибу Стіва Філліпса («Коричневий – це новий білий»), та лібералів штибу Руя Тейшейри («Оптимістичний лівий»). Вокістський неологізм BIPOC (Black, Indigenous, People of Color – чорношкірі, корінні, кольорові люди) виник, щоб підкреслити приховану солідарність усіх не-білих, що незабаром стануть демографічною більшістю замість консервативних білих американців, кількість яких зменшується.

Цей аналіз є інтуїтивно переконливим. На початку 90-х років це також було помітно у палеоконсервативних колах; Пітер Брімелоу в «National Review» опублікував есе, де розповідалося, що на початку середини цього століття позиції Республіканської партії послабились аж до неактуальності на національному рівні. До певної міри було визнано: Каліфорнія, де розпочалися політичні кар’єри Річарда Ніксона та Рональда Рейгана, стала чітко однопартійним штатом, а інші штати рухаються в тому ж напрямі. Нова імміграція, схоже, зсунула США у багатьох питаннях у бік лівих. Звісно, будь-який «старомодний» консерватизм, укорінений у землі та традиції, включно з усім, що пов’язано з Півднем, зараз має меншу демографічну базу, до якої може апелювати.

Але це не стосується конкретних проблем, пов’язаних з вокізмом. Очевидним є те, що більшість азійських, латиноамериканських та інших не-білих іммігрантів з їхніми дітьми не надто вписуються в «чорно-білу» історію та очікуване обговорення історичних кривд, заподіяних білими американцями американцям чорношкірим. Переважна більшість із них прожила все своє американське життя після громадянської революції в державі, де расова дискримінація ретельно контролюється та вважається незаконною. Їхні предки і не володіли рабами, і не воювали, щоб покінчити з рабством. Їх нелегко змусити як почуватись винними перед чорношкірими за американське минуле, так і, попри великі зусилля університетських соціальних наук, вважати себе потерпілими.

Непередбачений аспект явища вокізму полягає в тому, що велика кількість нових іммігрантів або дітей нових іммігрантів можуть відіграти вирішальну роль у протидії йому. Оптимістичні аргументи, буцім «іммігранти – соціально консервативні», постійно лунають у середовищі проімміграційних республіканців протягом десятиліть (я ніколи не був одним з них), але ніхто не передбачив блискучий полемічний потенціал, що раз-у-раз появляється в нових американців, після того як вокізм потрапив у центр національного порядку денного. Будь-хто спостережливий знає, що такі відмінні за стилем та ідеологією письменники та активісти, як Енді Нго, Уеслі Янг, Зейд Джілані, Харміт Діллон, Сохраб Ахмарі та Мелісса Чен (можна вибрати дюжину навмання), важливі не лише тим, що можуть дати відсіч вокізму, але й тим, що їх прибуття на це поле бою було абсолютно неминучим. Звісно, можна було б указати на співставну кількість лівих і «тих, що прокинулись» серед недавніх іммігрантів, але порівняно з їхніми консервативними колегами вони не мають ані ваги, ані достатньої мотивації підтримувати рух, емоційно зосереджений на чорно-білих американцях.

Дійсно, якби хтось хотів створити рух, що виражав би інтереси американців азійського походження, йому було б важко увійти до порядку денного вокізму щодо правоохоронців та шкіл. Деякі наслідки війни з поліцейськими через так званих «надмірно репресованих» були передбачуваними: поліція відійде від активної діяльності, і злочинність зросте. Але ніхто не передбачав, що це обернеться сплеском злочинів проти азіатів. Провідні засоби масової інформації доклали чимало зусиль, щоб приховати найбільш важливі аспекти цієї тенденції. У розповідях про це незмінно згадується, що колишній президент Дональд Трамп називав Covid-19 «китайським вірусом», але не можна сказати, що злочинці, які вчиняли злочини ненависті, були прихильниками «білого Трампа». Здебільшого висвітлювався жахливий випадок, як білий чоловік убив кількох працівників-азіатів у масажному салоні; до вбивства представників інших рас, вочевидь, його спонукало відчуття сексуальної провини. Але реальність полягає в тому, що тим, що сприймається багатьма як відкритий сезон полювання на уразливих азіатських американців у наших містах, керує та ж само група, яка здійснює більшість американських вуличних злочинів.

Можна припустити, що американці азіатського походження це вже зрозуміли. Торік улітку New York Times Magazine писав про вбивство тайського дідуся в Сан-Франциско й цитував його зятя, який відвідував мітинги проти ненависті до азіатів у районі Затоки, щодо того, скільки людей там штовхали його або плювали на нього, і хто то був. Відповідь була: «Так, їх було багато, і завжди це були чорношкірі». Цього разу Times неохоче визнала, що злочини на ґрунті ненависті проти азіатів з «більшою імовірністю» вчиняються не-білими людьми. Колишній капітан поліції Окленд стверджує, що підозрюваними в антиазіатських злочинах ненависті виявляються майже виключно чорношкірі. У Нью-Йорку чорношкірі в шість разів частіше вчиняють злочини на ґрунті ненависті, ніж білі люди, і становлять половину підозрюваних в антиазіатських нападах. В усіх досить поширених відеозаписах таких атак, які показують соціальні медіа, винуватцями теж майже завжди є чорношкірі.

Напружені стосунки між цими групами мають коріння, яке систематично ще не досліджувалося, але було очевидним ще під час бойкоту расистської природи корейських продуктових магазинів у Брукліні в 1990 та в Лос-Анджелесі в 1992 р. Звісно, всі етнічні та расові групи потерпають від зростання злочинності, а мешканці чорних районів найбільше. Але за останній рік расових «розборок» сплеск антиазіатських злочинів на ґрунті ненависті, м’яко кажучи, ставить під сумнів розповіді «тих, що пробудилися» про розквіт «веселкової коаліції», яка намагається подолати домінування білих.

---

Усі на словах виступають проти злочинів на ґрунті ненависті, і потрібні певні дедуктивні міркування, щоб пов’язати кампанії лібералів проти проактивного поліціювання, реформу щодо застави, яка надає підозрюваним змогу уникнути ув’язнення, дії прогресистських окружних представників правосуддя, що вирішили зменшити кількість чорношкірих американців, ув’язнених за «незначні» правопорушення, та широкомасштабну війну проти поліцейських зі сплеском кримінальних нападів на уразливих громадян.

Проблема освіти є значно відвертішою. Протягом багатьох років прогресистські педагоги виступили проти стандартизованих вступних тестів (далі – SAT) як перешкоди для расової рівності. Вони нещодавно здобули кілька приголомшливих перемог: Університет Каліфорнії припинив використовувати SAT як засіб для відбору абітурієнтів, а сотні інших коледжів наслідували його приклад.

Використання SAT для оцінювання академічних успіхів не дискредитовано, бо тут не йдеться про рівність. Проблема цих тестів є політичною: стандартизовані результати іспитів досить чітко показують, яка фора надається чорношкірим студентам на конкурсах під час прийому в коледжі порівняно з білими й особливо азіатськими студентами. Часто результат демонструє невідповідність між рівнем підготовки абітурієнта та установою, при чому чорношкірі учні мають менш розвинені академічні навички, ніж їх однокласники, і часто пасуть у класі задніх. Відомо чимало випадків протидії з боку «тих, що прокинулись» спробам розповісти правду; так, професори, що помітили згадані факти і почали через це обурюватися, зазнали цькувань з боку лівих студентів, а згодом їх звільнили з робочих місць.

Але з погляду можливості розпалити невдоволення, суперечка щодо стандартизованих тестів для прийому в коледж, що триває вже п’ять років, поблякне перед битвами через їх використання для вступу в академічно більш вимогливі заклади вищої освіти і навчальні програми. Торік із расових міркувань використання студентських стандартизованих вступних тестів було скасовано або припинено у вищій школі Лоуел (Lowell) у Сан-Франциско, Бостонській латинській школі та у Вищій школі Томаса Джефферсона в Північній Вірджинії. Мер Нью-Йорка Білл де Блазіо безуспішно домагався повної заборони тестів для топових закладів вищої освіти, таких як легендарні Стуйвесантська (Stuyvesant) школа і Вища школа наук Бронкса, і все ще продовжує маневрувати, щоб скоротити відсоток студентів, допущених до цих закладів на підставі самих лише іспитів. Його обґрунтування полягає в тому, що тести не є достатньо різноманітними.

Не дивно, що азіатські батьки від Нью-Йорка до Каліфорнії почали політично та юридично мобілізуватися на боротьбу з тим, що цілком очевидно грає проти їхніх дітей. (У Сан-Франциско завдяки їхньому тиску принаймні тимчасово зберігаються іспити як критерій допуску в Лоуел).

Обравши боротьбу з екзаменами для вступу в ЗВО, демократичні політики, дотримуючись підручника «тих, що прокинулись», вирішили атакувати інституцію, життєво важливу для однієї з найбільш динамічних і успішних груп іммігрантів у країні. Уперше з моменту ухвалення імміграційного акту 1965 року масові організації азіатських батьків протистоять демократичним політикам.

Вей Ваг Чін, президент Альянсу китайських американських громадян, зауважила (в інтерв’ю в передачі Глена Лурі), що де Блазіо та інші демократи проводять свою кампанію проти закладів вищої освіти мовою представництва, стверджуючи, що студентські організації Вищої наукової школи Бронкса і Стуйвесантської школи не є «представниками» Нью-Йорка. (Колишній ректор нью-йоркської школи Річард Карранза пішов далі, вимагаючи в азіатських батьків відступити із погрожуючим формулюванням, що «жодна етнічна група не має власного доступу в ці школи»). У відповіді Чін наголосила на такому важливому моменті: діти, які складають важкі математичні та мовні іспити, не «представляють» нікого, крім себе. Вони навчались як особистості й іспити складають теж як особистості, що представляють не спільноту, а свої власні зусилля. Вона додала, що сім’я або громада студента можуть пишатися його досягненнями, і можна додати, що всі американці могли б відчувати гордість за ці неймовірно успішні навчальні заклади. Випускники Стуйвесантської школи, Вищої школи наук Бронкса та Бруклін Тех (Brooklyn Tech) здобули 14 особливих Нобелівських премій у науках – більше, ніж їх мають деякі країни. Висловлювання Вей Ваг Чін при цьому прямо суперечать расовому есенціалізму, який лежить у підґрунті вокізму.

Це питання є явно ширшим, ніж про іспити в обрані навчальні заклади, які знімають вершки з «урожаю» студентів. Існує загальнонаціональний рух за скасування перевірки успішності учнів і студентів. Каліфорнія, наслідуючи приклад Сан-Франциско, відсуває викладання алгебри до восьмих класів, що означає, що набагато менше учнів державних шкіл матимуть можливість вступити у вищі школи. Це має звузити потік студентів, які могли б продовжувати вивчати техніко-математичні спеціальності й інші точні науки у коледжі та робити свою кар’єру в цій галузі. Обґрунтуванням таких змін слугує постійне гасло «тих, що прокинулись» про «справедливість», після чого розпочинається лемент про те, що білих та азіатських студентів і без того забагато на поглиблених математичних курсах. Але, звісно, батьки обдарованих учнів хочуть, щоб їхні діти продовжували вдосконалюватись, долаючи ці освітні виклики, і вважають, що Америка в цілому неминуче постраждає, якщо буде інакше. Як сказав один каліфорнійський вчитель математики, «Я почуваюсь винним перед цими учнями. Ми відрізаємо учням ноги, щоб вони зрівнялися з тими, хто не впорався з математикою».

Але якщо нещодавня соціальна історія щось демонструє, то саме те, що батьки боротимуться за освіту своїх дітей запекліше, ніж практично за будь-яке інше питання. І по всій країні батьківські групи мобілізують і часто очолюють саме азіатські батьки. Оскільки шкільні питання стають найгарячішими серед політичних питань, стає очевидними, що проєкт «тих, що прокинулися» зі знищення освіти «заради просування справедливості» має не кращі перспективи, ніж щодо зменшення фінансування поліції.

---

Наймасовіше коаліцію проти білих залишають латиноамериканці, які становлять другу за розміром демографічну групу в Штатах. Тривалий час їх розглядали як основу будь-якої лівої «веселкової коаліції», і, безумовно, було чимало видатних лівих латиноамериканців в академічних закладах, щоб надати цій думці певну вагомість і достовірність. Але так не сталося. Латиноамериканці залишаються значною мірою прихильниками демократів на виборах, голосуючи приблизно на 60 відсотків більше за Байдена, ніж за Дональда Трампа. Але це – 16 відсотків від рівня 2016 року із Хілларі Клінтон, чудовий зсув.

Опитування показує, що латиноамериканці прихильно ставляться до руху «Життя чорних має значення» (Black Lives Matter, BLM), але віддають йому перевагу меншою мірою, ніж білі (питання ставилося тоді, коли підтримка BLM вважалася єдино можливою позицією для порядних людей). Латиноамериканці виступають проти репарацій та позбавлення поліції фінансування – основоположних компонентів ідеології вокізму – більш ніж у співвідношенні 2 : 1. Як нещодавно висловився Руй Тейшейра, який тривалий час був прихильником думки, що іспаномовні іммігранти були ключем до зміцнення демократичної більшості, нещодавно заявив: «Зрозуміло, що ця категорія виборців не має надто радикальних поглядів на природу американського суспільства та його очікуваного внутрішнього расизму й домінування білих». Інші зазначали, що латиноамериканців зараз ув’язнюють навіть рідше, ніж білих американців, і дедалі частіше вони працюють у правоохоронних органах.

Мало хто виокремлює конкретні проблеми, що потребують змін, хоча навряд чи «ті, що прокинулися» докладуть зусиль, спрямованих на збереження іспанської мови, а така термінологія, як звернення «латиноси», швидше схилить латиноамериканців до демократів. Чи може ця тенденція продовжити перетворення латиноамериканців на групу, політично аналогічну демократам Рейгана (тобто колишній демократичний виборчий округ робітників і середнього класу, який зараз голосує за GOP[3])? Це здається неймовірним, але ніхто не чекав, що кандидат може вдатись до таких жорстких заходів щодо прикордонного контролю, як Дональд Трамп, чому і сталося різке зростання голосів латиноамериканців.

Фундаментальна політична помилка вокізму полягає у тому, що його послідовники вирішили, буцім рух, який ґрунтується на боротьбі «проти білих», імовірно, буде популярним у нації, яка стає дедалі менш європейською за походженням. Іммігранти їхали до Америки з багатьох причин, але ненависть до «білого верховенства», ймовірно, для переважної більшості з них ніколи не була серед пріоритетів. Можна підкреслити, що багато хто з них високо цінує саме ті досягнення і здобутки, які «ті, що прокинулись» прагнуть зруйнувати: закон і порядок, кар’єрні перспективи, що відкриваються для талановитих, високий рівень розвитку науки й технологій та юридичних і культурних структур, які всі ці речі уможливлюють.

Спадає на гадку пасаж із книги Девіда Рейфа про Лос-Анджелес, написаної понад три десятиліття тому: на початку однієї глави Рейф описує щит з рекламою мексиканського пива, який згодом видно мало не в кожному мексиканському місті, де цей продукт рекламується як «білявка вищого класу», що має подвійний сенс. То була гра на прагненнях, покликана спонукати чоловіків з мексиканських маленьких міст перебратися до Мехіко або в кінцевому підсумку до Лос-Анджелеса, який є «найбільшою білявкою серед усіх».

Одне з найпровокаційніших пояснень причин, чому новий рух добивався викладання критичної расової теорії у початкових та середніх школах, майже збоку надав Уеслі Янг. Десь наприкінці 2000-х або на початку 2010-х років ліві подивилися на латиноамериканських іммігрантів і зрозуміли, що дійсно був досягнутий значний ступінь їх асиміляції: що латиноамериканський робітничий клас не втамовує спрагу у мутних марксистських ідеологіях, виплеканих в інкубаторах на факультетах університетських кафедр етнічних досліджень, і що наявність у нього реальних можливостей сприймається лівими як небезпека, що так само, як (за висловлюванням популярних серед лівих етнічних досліджень) ірландським та італійським іммігрантам «дозволили стати білими», те ж саме відбувається тепер з неєвропейськими іммігрантами. Отже, критична расова теорія розвивалася як своєрідна реакція, покликана долучити дітей шкільного віку з нових іммігрантів до своєрідного расового есенціалізму, щоб змусити їх зійти зі шляху асиміляції.

Припущення Янга співвідноситься з аргументом Еріка Кауфмана в «Білому зсуві» (Whiteshift[4]) – докладному та різнобічному дослідженні демографічних перетворень та еволюції расових відносин, що відбуватимуться на Заході. Рівень змішаних шлюбів між білими американцями та новими іммігрантами або їхніми дітьми є досить високим, і з часом межі «білих» розширятимуться – американці та інші європейці переважно більше не будуть цілковито білими, але матимуть певний зв’язок з білим походженням; вони визнаватимуть і відчуватимуть культурні зв’язки з традиційними героями своїх народів. Можливо, це надмірно оптимістична думка, але нещодавні американські вибори цьому зовсім не суперечать.

---

Що це означає для траєкторії вокізму? Схильні до оптимізму можуть побачити у цьому ознаки того, що рух вже досяг свого піку. Очевидно, що національний діалог перебуває не там, де він був улітку 2020 року. Ендрю Салліван нещодавно писав, як його підбадьорив міні-серіал HBO «Білий лотос», в якому відверті лиходії були двома студентами привілейованого коледжу із «тих, що прокинулись». Майже те ж саме можна сказати і про міні-серіал «Стілець» про американську жінку азіатського походження (у головній ролі та копродюсер Сандра О), що очолила кафедру англійської мови у коледжі на кшталт Вільямсу або Емхерсту; там антигероями теж виступають студенти штибу «червоногвардійців», які облудно звинувачують у «нацизмі» недисциплінованого професора, зображеного досить симпатичним. Чи вийшло б це в ефір у минулому році? «Нью-Йорк Таймс», що торік позбулася Барі Вайса та Джеймса Беннета, щоб заспокоїти співробітників «що прокинулися», раптом вистачило волі, щоб виділити певний обсяг на своїх шпальтах Джону Маквортеру (McWhorter), автору блискучої книги, що ворожо ставиться до вокізму.

Як відомо, іноді досить важко точно вгадати тенденції свого часу. Історики можуть пригадати чимало приватних листів освічених людей, написаних якраз напередодні мороку комунізму та нацизму, що запевняли одне одного, що найгірше вже, безумовно, минуло, тож, невдовзі життя покращиться. Тим не менш, мене вражає, що ліберальна еліта Америки починає бачити у вокізмі щось негідне. Про що насправді думає президент Єльського університету щодо його різноманіття, коли декани публічно погрожують студенту юридичного факультету за надсилання електронного листа, в якому він порівняв вокізм із пасткою, що вдає із себе затишний будинок.

Фактична кількість «тих, що прокинулись» залишається невеликою – можливо, близько 6 відсотків населення, за даними опитувань Дослідного центру П’ю щодо політичних настроїв американців. Більшість цих людей освічені, вони переважно білі й найбільшою мірою зосереджені в медіа та університетах. Але їх впливовості бракуватиме, щоб контролювати країну, якщо більшість мобілізується, щоб протистояти цьому явищу.

---

Подолання вокізму потребує реальної політичної волі та мужності, а також відповідного законодавства. Якоїсь миті цю ідею, буцім різні доходи і непропорційна різниця в досягненнях у різних рас самі по собі є достатнім доказом расової дискримінації, можна буде успішно подолати юридичними засобами, це теж можливо, оскільки виборці від Нью-Йорка до Буффало й Сіетла однозначно продемонстрували, що коли вокізму під час балотування хтось рішуче протистоїть, він програє. У громадській діяльності та під час голосування на виборах демографічні групи Америки, що зростають найшвидше, здебільшого проявляють байдужість або активну ворожість до політики «тих, що прокинулися». Якщо хвиля вокізму дійсно пішла на спад, через кілька років швидше над ним глузуватимуть, ніж він тріумфуватиме. Якщо ж ні, тривале панування Америки як відносно успішної країни завершиться.

---

[1] Ібрам Кенді – американський викладач, керівник Центру антирасистських досліджень, автор книги «Бути антирасистом» – прим. перекл.

[2] Від перекладача: під цією ідіомою розуміється спеціальне політичне повідомлення, адресоване лише певній демографічній групі, яке може зрозуміти лише вона.

[3] Республіканська партія –“Grand Old Party”.

[4] Іноді ця праця перекладається і як «Білий спад».