Пропонуємо Вашій увазі статтю Керівника реферату Центральної та Східної Європи Фонду Ганнса Зайделя Беньяміна Боббе: «Україна – це Європа». Переклад ГО Фонд сприяння демократії.
Українки та українці вражаюче показали, що вони захищають Європу та роблять її сильнішою. Водночас країні потрібне бачення кращого майбутнього у вигляді ЄС, щоб мати можливість вистояти у боротьбі з російським вторгненням
24 лютого 2022 року знаменує собою переломний момент. Широкомасштабна агресивна війна Росії проти України зблизила Європу, Європейський Союз (ЄС) та НАТО, водночас відкривши нам очі на більш реалістичний погляд на ситуацію в Україні та регіоні, виклики, які кидає Росія та спільні інтереси Європи та євроатлантичної спільноти.
Кожен, хто сьогодні поїде в Україну, стане свідком прагматизму та емпатії, які проникають глибоко під шкіру: смуток за жертвами та страждання змішується з теплом, енергією та впевненістю. Народ України знає, за що воює. Експерти говорять про «захист суспільства в цілому»: кожен допомагає там, де може це зробити найкраще. Всупереч очікуванням багатьох, а особливо агресора, російське вторгнення не розділило країну, а, як дуже чітко показують опитування, вивільнило безумовну волю захищати свою ідентичність як української нації, з одного боку, і стати частиною ЄС і НАТО, з іншого.
Цифрові та інноваційні технології
Водночас, попри авіаудари, там майже “нормальність”. Тільки з початку війни тільки в Києві (Києві) оселилося понад 500 нових іноземних ІТ-компаній, багато з яких керують центрами розробки з огляду на дуже хорошу підготовку та високий рівень діджиталізації в країні. Під тиском війни Україна також вивела цифровізацію адміністративних послуг на новий рівень. 70 відсотків дорослого населення користуються додатком під назвою «Дія», який дозволяє їм виконувати адміністративні процедури онлайн, наприклад, подавати податкові декларації або відкривати бізнес. Доступно ще 50 функцій: від електронних паспортів та свідоцтв про народження до голосування з питань демократії на місцевому рівні. Досить багато держав планують запустити цей додаток. Інновації та стійкість у відповідь на небажану війну та той факт, що значна частина населення живе в окупації.
LE PICTORIUM; ©HSS; ІМАГО
Українська стійкість – це не спонтанна реакція на широкомасштабне російське вторгнення, а частина базового розуміння людей як громадян України. Вона безпосередньо пов’язана з ідеєю демократичної свободи та поглядом на Європу. Громадянські протести Помаранчевої революції 2004 року та Євромайдану 2013 та 2014 років як масові явища, моменти формування ідентичності та колективної пам’яті сформували яскраве проєвропейське громадянське суспільство, яке сьогодні формує стійкий фундамент сучасної України.
Характеристика сучасної демократії
Крім того, є успішна реформа децентралізації, яку також тісно супроводжував Фонд Ганса Зайделя: саморозширення прав і можливостей громадян та вирішення проблем через позитивну волю формувати ситуацію на місцях є характерними рисами сучасної демократії. Тим не менш, для багатьох спостерігачів надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС 23 червня 2023 року стало несподіваною подією, яка, звичайно, тісно пов’язана з геополітичним контекстом. Згідно з рекомендацією Комісії від 8 листопада 2023 року, держави-члени ухвалять рішення про відкриття переговорів про вступ наприкінці року. Проте вже зараз очевидно, що Україна нещодавно зробила значний внесок у порядок денний реформ в умовах війни. Українцям потрібне бачення кращого майбутнього, щоб мати можливість витримати боротьбу з російським вторгненням.
Надії на короткострокове припинення війни наразі нереалістичні, враховуючи, що Москва розглядає війну як гру з нульовою сумою і вірить, що може виграти війну. Більше, ніж у минулому, ЄС та Німеччині потрібно додумати все до кінця, поставити конкретні цілі та надати на них відповідні кошти. Нинішня підтримка України занадто мала, щоб виграти війну, і занадто велика, щоб програти війну. Існує небезпека, що США, Європа та Німеччина зараз впадуть у сплячку в українському питанні в умовах втоми та ескалації на Близькому Сході.
Україна: майбутнє в НАТО та ЄС
Україна дотримується двох взаємопов’язаних стратегій: з одного боку, сьогоднішня стратегія, яка полягає у відбитті вторгнення та відновленні гарантованих договором кордонів суверенної України з 1991 року. А з іншого боку, європейська і трансатлантична стратегія майбутнього, яка наполягає на чотиристоронньому підході до вступу в ЄС, трансатлантичної інтеграції, реформ і відбудови.
Навіть якщо Захід та ЄС зараз справедливо ставлять у пріоритет надзвичайні заходи для забезпечення фінансового виживання української держави, відбудова рано чи пізно постане на порядку денному. Тут говорять про «проект століття», а також проводять паралелі з планом Маршалла для Федеративної Республіки Німеччина після Другої світової війни. Якщо все зроблено правильно, такий план відкриває великі можливості не лише для України, а й для всієї Європи. І в цьому сенсі є сенс більш тісно підтримати цей необхідний проект в рамках євроінтеграційного процесу, який триватиме багато років. Вони йдуть пліч-о-пліч.
Ціна подальшої та посиленої підтримки України, безсумнівно, висока. Однак пізніші витрати, якщо не зробити цього зараз, будуть ще вищими.
