Чи втратили християнські демократи християнську основу?

від Майданюк Валерій
41 переглядів

Польський професор, історик та політолог Павел Скібінський виступив з резонансним інтерв’ю “Ідейне відродження християнських демократів неможливе”, в якому засудив часткову втрату християнсько-демократичними партіями Європи християнської основи.

Автор суворо констатує, що християнська демократія на Заході прийняла цінності лівих сил і ми спостерігаємо зречення її власної ідентичності як політичного руху віруючих людей. Між іншим, Скібінський не єдиний, хто різко висловлюється про зменшення частки християнства в політичних платформах європейських християнсько-демократичних партій, а декотрі навіть починають зауважувати необхідність заміни слова “християнська” у назві цієї ідеології.

Польський професор зауважує, що внаслідок потужних політичних віянь та марксистських лівих в європейській політиці, християнська демократія не уникла цього впливу. Ще однією причиною стала співпраця християнських демократів з лівими партіями, що мало місце, зокрема у Франції, де діяли т. зв. католицькі ліві та виникли ідеї католицького соціалізму Муньє.
Прикладом також є велика коаліція СДПН-ХДС у Німеччині на чолі з канцлером Куртом Георгом Кізінгером та нереалізована ідея історичного компромісу та коаліції італійських християнських демократів із комуністичною партією. Скібінський відзначає потужне проникнення у католицьку церкву марксизму в сфері філософії та теології, а опорою антикомуністичного та християнського мислення десятиліттями була лише ХСС – баварська союзна партія ХДС.

Відповідаючи на запитання “як так сталося і чому християнська демократія стала менш християнською?” польський професор відзначає, що головним чином це пов’язано з тим, що після Другого Ватиканського собору християнські демократи почали враховувати існуючі в суспільстві та у самому Ватикані ліві тенденції. “Західні суспільства після 1968 року були сформовані в лівому стилі, тому християнська демократія перемістилася на лівий бік. Християнські демократи стали надто слабкими та надто прив’язаними до ситуативної політичної вигоди. Вони не хотіли дивитися на політичну реальність у довгостроковій перспективі. Тому продовжували поступатися лівому порядку денному і багато років вже відкрито втілюють його у життя” – зауважує професор. А прикладом наводить суперечку щодо абортів та згоду католицьких політиків на існування системи, яка легалізує аборти.
“Коли християнська демократія вирішила відновити домінуючу позицію на порядку денному лівого крила, виявилося, що вона не є для цього достатньо стійкою” – констатує професор.

Дійсно, багатьом християнським партіям доводиться йти на компроміси в питання пристосування християнських цінностей до популярних на Заході цінностей, котрі прямо критикувалися в Біблії. При цьому, ХД-партіям слід конкурувати на виборах за голоси звиклого до ліберальних гасел західного виборця і особливо – молоді. Важко бути моральним орієнтиром, коли в моді моральне пристосуванство.

 На думку професора Скибінського, “ідейне відродження нинішніх християнсько-демократичних партій є радше неможливим. Це пояснюється надто глибокою фінансовою залежністю, політичними та ідеологічними звичками та певним політичним склерозом, характерним для всієї Європи. Але слід зробити висновки з історичного занепаду християнських демократів. Треба шукати у християнстві натхнення для іншого політичного відродження. Бо кожне покоління має знайти власний шлях реалізації соціального католицизму”.

Дослідники християнської демократії Едвард Лінч і Скотт Мейнуорінг зазначають, що головними причинами електоральних поразок християнських демократів є посилення в їхній політичній практиці конформізму і прагматизму. Зокрема, як зауважував Едвард Лінч “християнські демократи не досягли успіху в тому, щоб використовувати свій потенціал, оскільки відступили від власних ідеологічних принципів. А Скот Мейнуорінг зазначає: “Демохристиянські партії стали менш ідеалістичними і послідовними в своїх програмних установках, щоб стати більш прагматичними для розширення рядів своїх прихильників”. Однак це неминуче призвело до втрати ядерного електорату, для якого християнські цінності та мораль були не пустим звуком. В ХХІ столітті у політичній практиці християнсько-демократичних партій спостерігається значно більше конформізму і політичного прагматизму та значно менше релігійних цінностей.

Як засвідчує показує досвід європейської та латиноамериканської християнської демократії, християнсько-демократичні партії здобувають успіхи за тих умов, коли вони послідовно слідують власним принципам і програмним засадам, базованим на християнських цінностях та етиці Євангелія. Коли християнські демократи вели безкомпромісну боротьбу з корупцією, мафією, монополізмом, успішно розв’язували соціально-економічні проблеми – тоді їхній рейтинг утримувався на високих позиціях.

Прикладом найуспішнішого і найтривалішого християнсько-демократичного проекту залишається Християнсько-соціальний союз, який вже більше півстоліття перебуває при владі в Баварії. ХСС ефективно забезпечує економічний та соціальний розвиток громадян та здійснює вагомий внесок у відродження європейського християнсько-демократичного руху. На сьогодні це один з найуспішніших в світі прикладів втілення в життя теорії міжнародного християнсько-демократичного руху, адже за понад 50 років мешканці демократичної Баварії жодного разу не засумнівалися у ефективності  представників Християнсько-соціального союзу підтримуючи їх на кожних виборах.

Автор: Валерій Майданюк

You may also like

Реалізується ГО Фонд сприяння демократії за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні