Християнсько-демократичні партії на сьогодні належать до одних з найбільш впливовіших, особливо у Європі і представлені не лише в парламентах, але й в урядах багатьох європейських країн. Загалом, після Другої світової війни у Західній Європі християнсько-демократичні партії брали участь у створенні понад 200 урядових кабінетів із загальної кількості 334-х урядів сформованих за період 1945–1996 років і чимало християнських лідерів посідали пости прем’єрів. Тривалий успіх християнської демократії ґрунтується на її здатності успішно об’єднувати різноманітні політичні фракції та ідеї, одночасно утверджуючись як представники політичного центру. Серед найбільших політичних сил християнського спрямування виділяються християнсько-демократичні партії Німеччини, Швеції, Нідерландів, Бельгії, країн Центральної Європи та Латинської Америки.
Цікавим буде звернення до історії та досвіду найбільшої християнсько-демократичної сили у Європі – Німецької ХДС/ХСС.
Найбільша європейська християнсько-демократична партія – німецька ХДС/ХСС (нім. CDU/CSU Union) становить коаліційне об’єднання двох політичних сил – Християнсько-демократичного союзу та регіональної баварської партії Християнсько-соціального союзу. Обидві християнські партії близькі за цілями, ідеологією та програмою. Головна відмінність між обома ідейно-спорідненими партіями полягає в тому, що ХСС поширена лише на теренах Баварії, в той час, як ХДС охоплює всю решта території Німеччини. Партійне об’єднання, яке в Німеччині часто називають просто «Унією» (нім. Union) охоплює виборців християнсько-демократичної, правоцентристської та консервативної орієнтації і вже понад півстоліття конкурує на політичній арені в основному з соціал-демократами.
Коаліція ХДС/ХСС функціонує як єдина парламентська фракція в Бундестазі, а на виборах обидві партії виставляють своїх кандидатів окремо — в Баварії висуваються кандидати від ХСС, а решта у решті земель ФРН висуваються кандидати від ХДС. При цьому ХСС не виставляє своїх кандидатів поза межами Баварії. Партійний блок ХДС/ХСС здійснив величезний внесок в повоєнний розвиток Німеччини, і значною мірою, саме завдяки діяльності християнських демократів в політичну систему Німеччини були закладені принципи федеративного устрою, парламентської демократії і соціальної ринкової економіки.
Партія протягом півстоліття послідовно залишається однією з найголовніших в Німеччині. За результатами парламентських виборів 2017 року ХДС\ХСС здобула понад 200 місць із 709 у німецькому Бундестазі, а на виборах до Європейського парламенту 2019 року партія здобула 23 місця із 96 виділених для Німеччини. На останніх парламентських виборах 2021 року ХДС/ХСС поступився багаторічним лідерством соціал-демократам, однак нові соціологічні опитування 2022 року демонструють зростання популярності християнських демократів.
Відносини ХДС з сестринською партією Християнсько-соціальний союз (нім. Christlich-Soziale Union, CSU) є партнерськими та базованими на ідеологічному співробітництві, хоч і не завжди були безхмарними. ХСС – більш правоцентристська і більш консервативна політична сила. Будучи коаліційними партнерами з ХДС на федеральному рівні та утворюючи єдину фракцію у бундестазі, ХСС зберігає самостійність в організаційному аспекті.
У 1976 році між ХДС та ХСС мало не трапився партійний розкол, спричинений поразкою блоку ХДС/ХСС на парламентських виборах. Деякі лідери ХСС тоді висловили ідею розпуску партійного союзу з ХДС, однак через місяць кризу врегулювали і спільне фракційне об’єднання функціонує на підставі “Домовленості щодо продовження дії фракційного об’єднання між ХДС і ХСС”.
Міжпартійні домовленості від 2017-го року декларують, що засадничі рішення фракції ХДС/ХСС ухвалюються лише за згодою обох груп. А ХСС може мати відмінну від більшості фракції думку щодо особливо важливих питань, яку може відстоювати у Бундестазі самостійно. Фактично, керівництво ХДС визнає право баварської партнерської партії голосувати окремо від позиції більшості союзної фракції. Тож обидві політичні ідеологічно спорідненні партії виступають партнерами на основі широкої автономії і, розділивши сфери федерального впливу, не вступають у перегони між собою.
Автор: Валерій Майданюк
