Головною об’єднавчою ідеєю ХДС стала християнська основа, яка виявилася єдиною не дискредитованою ідеологією в країні після поразки нацизму, злочинів комунізму та виглядала значно привабливіше на фоні недоліків лібералізму.
Найбільша партнерська партія в блоці ХДС/ХСС – Християнсько-демократичний союз Німеччини (ХДС, нім. Christlich Demokratische Union Deutschlands, CDU) виник у 1946 р. після об’єднання консервативних сил колишньої Веймарської республіки.
Партію очолив послідовний борець проти нацизму та переконаний християнин Конрад Аденауер. Чимало засновників ХДС, в тому числі й Конрад Аденауер, були ув’язнені нацистами за участь в німецькому Опору. Після Другої світової війни християнська демократія стала єдиною прийнятною політичною ідеєю в Німеччині, яка могла б на безконфліктній основі об’єднати всіх громадян навколо цінностей добра, справедливості та гуманізму. В довоєнні роки ця ідеологія була представлена в країні низкою протестантських та католицьких партій, зокрема Партією Центру, яка репрезентувала інтереси католиків у Бундестазі.
ХДС одразу оголосив свою орієнтованість як на католиків, так і на протестантів, декларуючи міжконфесійність та надконфесійність як свій головний принцип. Саме слово «союз» в назві партії підкреслює акцентування на об’єднанні, а не на конфесійних чи класових поділах. ХДС заклала новий початок у історії німецьких партій, духовні та політичні корені якого лежать у християнсько обумовленому опорі режиму націонал-соціалістичного терору, в соціальній етиці християнських церков та в ліберальних традиціях європейського Просвітництва.
ХДС був пануючою партією впродовж перших двох десятиліть після створення ФРН в 1949 році, і до тепер утримує провідне місце на політичній арені Німеччини. У 1957 році ХДС здобув абсолютну більшість в Бундестазі, що стало єдиним випадком за всю історію республіки. За роки перебування при владі християнських демократів ФРН вступила до Нато та долучилася до євроінтеграційних структур. Саме політиками ХДС/ХСС були розроблені та втілені економічні й соціальні реформи, які перетворили Німеччину зі зруйнованої війною країни в успішну та процвітаючу державу. Партія має більш ніж півмільйона членів по всій Німеччині, а партійці ХДС обіймають найвищі посади в державі.
Саме за часів правління ХДС/ХСС відбулося «німецьке економічне диво», а країна стрімко зайняла перше місце в Європі за економічними показниками. В 1970-их роках, після понад десятиліття втрати політичної першості на користь ідейних противників – соціал-демократів, ХДС у 1980-их ХДС знову повернулася до влади. За період правління голови ХДС Гельмута Коля відбулося падіння Берлінської стіни та об’єднання Німеччини, а християнські демократи знову здобули перемогу з коаліційними партнерами. Впродовж всіх повоєнних років підтримка німецьких християнських демократів перебуває на рівні 25-30 %, а лідери ХДС навіть за умов коаліції з соціал-демократами чи з Партією вільних демократів найчастіше обіймають пост канцлера. На сьогодні ХДС має найбільшу кількість місць у Бундестазі, а значна кількість членів ХДС обрана до місцевих органів влади та парламентів федеральних земель. Загальна кількість депутатів ХДС у ландтагах складає 563 особи.
Головними політичними цінностями ХДС є принципи християнської демократії, які базуються на християнській етиці та на перше місце ставлять індивідуальність, свободу і права людини. Такі християнські принципи як свобода, соціальна справедливість та солідарність стали основним девізом соціальної політики ХДС. А християнське розуміння людини дає німецьким християнським демократам етичну основу для проведення відповідальної політики. Основою економіки християнські демократи вважають соціальну ринкову економіку, яка ґрунтується на чесній торгівлі, соціальній відповідальності бізнесу і збереженні навколишнього середовища.
В основі програми ХДС закладені етичні основи християнства та соціальної справедливості. У внутрішній політиці німецькі християнські демократи відстоюють принцип субсидіарності виступаючи за обмеження централізованого впливу держави на місцевому рівні та передання основних владних повноважень місцевим громадам. Німецька ХДС толерантна і до інших релігій та захищає свободу совісті й віросповідання і поважає права інших етнічних спільнот.
У розвитку програми ХДС найвпливовішим документом були розроблені Людвігом Ерхардом Дюссельдорфські тези 1949 року, в яких партія задекларувала орієнтацію на «соціальну ринкову економіку». Під нею партія розуміє таку соціально спрямовану систему, в рамках якої економічна свобода і вільне змагання індивідів та бізнесу повинні бути співзвучними з принципами соціальної справедливості та громадянської солідарності. Приватна власність поєднується із соціальною відповідальністю, з соціальним захистом і підтримкою системи освіти, яка повинна формувати рівні стартові можливості для всіх членів соціуму. Роль держави ж полягає у створенні сприятливих умов для розвитку економіки та дотриманні принципу субсидіарності – допомоги лише у тих питаннях, в яких особистої відповідальності буває недостатньо для досягнення суспільного блага та соціального захисту. У економічній сфері ХДС вбачає головне завдання в підтримці економічного зростання і скорочення безробіття, реформування систем оподаткування та охорони здоров’я.
У Штутгартських програмних тезах ХДС 1984 року відображено нове розуміння техніки і навколишнього середовища, в рамках якого німецькі християнські демократи висловлюють ідею необхідності обмеження застосування нових технологій там, де техніка починає втрачати функцію служіння людині. Зокрема – втручання в ДНК людини, що може зашкодити християнському образу людини, створеної за подобою Божою.
Будучи партією правоцентристського спрямування ХДС висловлює повагу до традицій, авторитету, сім’ї, а християнська мораль має величезний вплив на світогляд членів ХДС.
Автор: Валерій Майданюк
