Понад шість з половиною тисяч священнослужителів уже отримали бронювання від мобілізації, але далеко не всі церковні структури можуть скористатися таким правом. Хто саме підпадає під відстрочку, чому релігійні організації визнали частиною критичної інфраструктури та чи мають доступ до бронювання представники УПЦ, пов’язаної з Московським патріархатом? Відповіді на ці запитання прозвучали від представників держави під час презентації нового всеукраїнського соціологічного дослідження.

Сьогодні чимало громадян задаються питанням доцільності бронювання священників під час війни. Особливо гостро це питання постало в нашій країні, котра пережила десятиліття атеїзму за часів СРСР, а сучасні західні ліберальні тенденції нівелюють християнство та релігійні цінності як застарілі догми. Тож коли постає питання вибору між цивільним життям і службою на війні – суспільство реагує емоційно.

Бронювання священнослужителів під час війни: які правила діють в Україні

3 червня 2026 року в Києві презентували результати всеукраїнського дослідження «Оцінка релігійної ситуації в Україні», проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» за підтримки Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики та агентства «Укрінформ». Під час заходу обговорювали зміни в релігійних настроях українців, ставлення до різних конфесій, переходи громад до Православної Церкви України та суспільну підтримку обмежень щодо структур, пов’язаних із Росією. Однією з тем стала система бронювання священнослужителів під час війни.

На презентації голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський пояснив, що релігійні організації відіграють важливу роль у підтримці суспільства під час війни. Вони займаються гуманітарною діяльністю, допомагають військовим і цивільним, працюють із переселенцями та зміцнюють тил.

Саме тому частину релігійних організацій віднесли до критичної інфраструктури. Однак для цього необхідно відповідати низці вимог.

Серед них:

• офіційна реєстрація статуту;
• відсутність розташування на тимчасово окупованій території;
• чинність установчих документів;
• відсутність афілійованості із забороненими в Україні релігійними організаціями;
• перебування у реєстрі неприбуткових організацій;
• належне ведення податкової звітності.

За словами Єленського, із приблизно 35 тисяч релігійних організацій, що діють в Україні, статус критичної інфраструктури наразі отримали трохи більше 10 тисяч.

Право на бронювання мають керівники таких релігійних організацій, якщо вони є священнослужителями, а також інші священники, які в них працюють. Станом на сьогодні в Україні заброньовано близько 6,5 тисячі священнослужителів. При цьому йдеться не про одну окрему конфесію, а про представників усіх релігійних організацій, які відповідають установленим критеріям.

Результати соціологічних досліджень щодо ставлення громадян до мобілізації священнослужителів також продемонстрували неоднозначне ставлення українців.

За словами Єленського, близько 25% опитаних вважають, що священники мають проходити військову службу на загальних підставах. Натомість 44% респондентів переконані, що для них можуть діяти винятки, а у випадку служби в армії вони мають виконувати небойові функції. Примітно, що для багатьох традиційних християнських церков існують канонічні обмеження щодо використання зброї духовенством. Саме цей фактор також враховувався під час ухвалення рішень щодо бронювання.

Чи може бронюватися УПЦ, пов’язана з Московським патріархатом

Особливу увагу журналісти приділили питанню можливих зловживань з боку УПЦ, яка зберігає єдність із Московським патріархатом. Віктор Єленський заявив, що право на бронювання виникає лише через належність до релігійної організації, яка має статус критичної інфраструктури. За його словами, структури УПЦ в єдності з Московським патріархатом до такого переліку не входять. І хоча представники цієї конфесії оскаржували відповідні рішення в суді, однак у задоволенні позову було відмовлено.

Водночас Єленський навів приклад, коли один із митрополитів УПЦ був заброньований як працівник аграрного підприємства, а не як священнослужитель. За його словами, така відстрочка не має стосунку до механізму бронювання духовенства.

Чому держава підтримує бронювання священників

На думку посадовця, рішення про бронювання пов’язане насамперед із суспільною роллю релігійних організацій під час війни. Сотні священнослужителів працюють капеланами в Збройних силах України, Національній гвардії та інших силових структурах. Крім того, багато священників допомагають переселенцям, підтримують громади в прифронтових районах і часто залишаються єдиними представниками соціальної інфраструктури в населених пунктах, які постраждали від війни.

Питання, чи варто бронювати священників і чи належать церкви та релігійні організації до об’єктів критичної інфраструктури, є одним із найнеоднозначніших у суспільстві, де церква офіційно відокремлена від держави. Водночас не можна заперечувати соціальну роль церкви у країні, що воює, де мільйони громадян живуть не лише в психологічному, а й у духовному та екзистенційному стресі. Повітряні тривоги, російські ракети й «шахеди», втрата рідних, мобілізація та фронт є тими викликами для українців, які часто потребують екзистенційної відповіді: чому, за що і як жити далі?

Церква в усі часи, зокрема й у нинішньому секуляризованому столітті, намагається дати відповіді на ці запитання, на які не завжди можуть відповісти психологи. Зрештою, в часи великих потрясінь і викликів для держави та нації церква завжди була тією опорою, яка підтримувала духовну стійкість народу. А духовенство було й залишається важливою підтримкою для співгромадян як у фізичному, так і в морально-психологічному вимірі.