Консерватизм в Україні сьогодні перебуває на роздоріжжі, однак має непогані шанси на перспективу. Причина – світова тенденція до приходу до влади консервативних сил.
Показово, що саме консервативна ідеологія стояла біля витоків української незалежності. Така національно-демократична партія як Народний Рух України, була чітко вираженою консервативною силою, котра стояла на міцній християнсько-демократичній платформі. Взагалі часто консерватизм та християнська демократія є «взаємозамінними» ідеологіями: в країнах, де сильною є консервативна партія, християнські демократи голосують за консерваторів, як це бачимо в СЩА чи Британії. Натомість німецький консервативний виборець голосує з ХДС/ХСС.
Сьогодні з великих партій консервативними та християнсько-демократичними себе називає «Європейська Солідарність», хоча не всі виборці та експерти згодні з дотриманням цією партією задекларованих ідеологічних принципів. Водночас різні соціологічні агентства називають рівень підтримки партії в межах 6-9 %. Але варто враховувати, що в соцопитуваннях українців досить великий відсоток і навіть лідируючу позицію займає неіснуюча партія Валерія Залужного, якщо генерал піде в політику. Частина консервативного електорату також може віддати свої голоси за цю політичну силу.
І хоча Залужний майже не висловлював своїх ідеологічних поглядів, декотрим громадянам хотілося б перенести свої ідейні цінності на популярного генерала і бути переконаними, що в списку його політичних орієнтирів має бути церковна громада та християнські цінності, родина, традиції, патріотизм, нація і держава.
Попри те, що сучасні ліво-ліберальні сили з Заходу активно впливають на погляди українців і наступають на традиційні християнські та консервативні цінності, які історично є фундаментом українського народу, в світі помітна тенденція до «консервативного ренесансу». В США на виборах переміг Дональд Трамп та консерватори-республіканці, в Німеччині за рейтингами лідирує ХДС/ХСС, зміцнюються позиції противників лівих цінностей і в інших країнах. Україна може також стати частиною цього процесу, після відновлення повноцінного політичного процесу та виборів.
Після можливого припинення гарячої фази війни в українському суспільстві наберуть популярності цінності та суспільні групи, котрі традиційно вважалися основою консерватизму.
Військові – як суспільна категорія, котра тяжіє до порядку та стабільності, завжди у різних країнах переважно голосували за консерваторів. Українські соцопитування фіксують чітку тенденцію до зростання популярності військових та визнання суспільної необхідності їх долучення до політики. Є досить високі шанси, що українські ветерани та колишні військові, з притаманними для цієї категорії консервативними цінностями, матимуть вагоме представництво в майбутньому українському парламенті.
Водночас під час війни та після неї традиційно характерним є зростання релігійних поглядів та віри в Бога. А в Україні цьому сприяє ще й інститут військового капеланства та волонтерство священників. Сприяє цьому й актуальність релігійної ситуації в Україні: важливість утвердження української духовної незалежності від московської церкви, адже цій проблемі приділяли недостатньо рішучої уваги. Тож політичні сили, котрі вже мають чи візьмуть на озброєння християнські цінності – можуть мати вищу підтримку виборців, аніж це було до війни.
Тож на перших виборах Україна може мати значно вище представництво консервативних та християнсько-демократичних сил, що є досить закономірним суспільним явищем з огляду на характер ключових проблем та вимог суспільства, котре пережило психологічну та безпекову кризу.
Водночас українським консерваторам та християнським демократам при владі було б легше знайти спільну мову з правлячими американськими консерваторами чи німецькими християнськими демократами, що б позитивно позначилося на зміцненні становища України.
Однією з головних загроз збільшення впливу консерватизму на політичну владу в Україні може стати радикалізм та популізм, котрі завжди мають чимало прихильників у понівеченому війною суспільстві. Але якщо українське суспільство виявиться стійким до цих загроз і усвідомить, що радикали та популісти після війни ніколи нічого не збудували, окрім фашизму, нацизму та путінізму, як це засвідчила історія, Україна матиме шанс на збільшення політичного представництва сил, орієнтованих та традиційні та християнсько-демократичні цінності.
Автор: Валерій Майданюк
