Україна

Аналітичні записки про християнську демократію як альтернативу популізму представили в Україні

від Юрій Гончаренко

Київ, 9 квітня 2025 року — Комплексний набір готових до впровадження рішень та практичних рекомендацій для протидії популізму в консервативному середовищі представлено в Україні. Аналітичні записки, засновані на принципах християнської демократії, пропонують конкретні механізми для вирішення актуальних проблем у сферах економіки, безпеки, інформаційної політики та місцевого самоврядування в умовах зростання популістичних настроїв.

Громадська організація “Фонд сприяння демократії” за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні в рамках проєкту “Консервативна Платформа” розробила серію аналітичних записок, які пропонують виважений погляд на сучасні виклики, пов’язані зі зростанням популістичних сил у консервативному середовищі.

Представлені документи детально аналізують переваги християнської демократії як сучасної ідеології та надають практичні рекомендації щодо імплементації її ключових принципів в українських реаліях. Аналітичні записки охоплюють широкий спектр питань від економічної політики та розвитку місцевого самоврядування до інформаційної безпеки та національної ідентичності.

“Наша мета — запропонувати альтернативу радикальному популізму, який часто маскується під консервативними гаслами. Християнська демократія має потужну інтелектуальну та практичну традицію в Європі і може стати важливим орієнтиром для України на шляху європейської інтеграції”, — зазначив Юрій Гончаренко, керівник проєкту, під час презентації матеріалів.

Особливість проєкту полягає в його непартійному характері. Розроблені аналітичні записки можуть використовуватися будь-якими політичними силами, громадськими організаціями та експертними середовищами, що поділяють базові демократичні цінності. Саме тому всі документи оприлюднені для загального обговорення на офіційному сайті проєкту “Консервативна Платформа”.

Сьогодні, 9 квітня, зміст аналітичних записок було обговорено під час онлайн-засідання Українського безпекового клубу, учасники якого високо оцінили глибину та практичну цінність представлених матеріалів. За результатами дискусії документи передані на розгляд експертним групам клубу для подальшого опрацювання.

“Ці матеріали закладають основу для формування виваженої консервативної політики, яка враховує як європейський досвід, так і українську специфіку. Особливо цінним є акцент на практичних аспектах впровадження принципів субсидіарності, солідарності та відповідальності в різних сферах суспільного життя”, — прокоментував один із учасників обговорення.

Публічна презентація допрацьованих документів запланована на кінець квітня 2025 року. Організатори планують залучити до обговорення широке коло експертів, представників громадських організацій та політичних сил для формування консенсусу щодо шляхів реформування ключових сфер суспільного життя на основі демократичних цінностей.

87 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberThreadsBlueskyEmail
Важливе

Гідність проти формалізму: що не так із реформою МСЕК в Україні

від Юрій Гончаренко

7 квітня — Всесвітній день здоров’я. Це мав би бути день, коли суспільство говорить про право кожної людини на життя, підтримку та повагу. Проте в Україні цей день минає на тлі глибокої тривоги: реформа системи медико-соціальної експертизи (МСЕК), яка мала стати кроком до модернізації та прозорості, фактично загострила кризу доступу до справедливої допомоги для людей з інвалідністю.

Мова йде про не просто адміністративну проблему, а про порушення базових прав і гуманістичних принципів. Коли люди, які потребують допомоги, опиняються в ситуації, де формальні процедури і бюрократична плутанина витісняють людину, як живу особу — це свідчить про глибоку системну помилку.

Реформа запровадила так зване «повсякденне оцінювання», однак на практиці воно вилилося у ще більше знеособлення процесу. Подання документів стало лабіринтом без виходу: пацієнтів «перепасовують» між сімейним лікарем і вузькими спеціалістами, створюючи замкнене коло, яке часто можна подолати лише шляхом корупційної «домовленості». Саме оцінювання відбувається за лічені хвилини, формально, часто з рішеннями, що виглядають ухваленими заздалегідь.

Одне з головних зловживань — відсутність уніфікованих критеріїв для оцінювання багатьох хвороб, що відкриває двері для маніпуляцій. Формально діагноз може бути наявним, але інвалідність не встановлюється. У випадках тяжких захворювань, таких як онкологія, оцінювання не враховує загальний стан організму після лікування: вплив хімієтерапії, оперативних втручань, відсутність реабілітації — все це ігнорується.

Реформа також не змогла забезпечити ефективну цифровізацію: подання документів в електронній формі часто неможливе, а витяг з рішення комісії в електронному форматі в більшості випадків не визнається дійсним. Це створює додаткові бар’єри для отримання пільг, таких як безоплатний проїзд або доступ до соціальних програм.

Серед найбільш тривожних ознак — поширене переконання, що реформа використовується для прихованого скорочення кількості осіб із встановленою інвалідністю. Це може бути пов’язано як з економічними чинниками (зростанням видатків у зв’язку з війною), так і з намаганням зменшити навантаження на систему підтримки. Але підхід, в якому зекономлені кошти важливіші за підтримку тих, хто пережив травми, хвороби або перебуває в стані, що потребує опіки, — це тривожний сигнал для всієї держави.

Найголовніша проблема — це формалізм. Втрачається головне: розгляд людини як цілісної особистості, яка має право на підтримку не за абстрактними кодами, а відповідно до реального функціонального стану. Замість того, щоб сприяти відновленню і реабілітації, система штовхає людину до відчаю, залишаючи її наодинці з хворобою, травмою, несправедливістю.

Суспільство має право вимагати:

  • Призупинення дії Постанови №1338 до врегулювання виявлених проблем.
  • Автоматичного продовження інвалідності тим, хто мав пройти повторне оцінювання у 2025 році.
  • Запровадження чіткої, зрозумілої та неупередженої процедури подання документів.
  • Зобов’язання лікарів первинної ланки оформлювати направлення, навіть у разі відмови спеціалістів.
  • Заборони на доступ до документів без присутності особи, що проходить оцінювання.
  • Відеофіксації всіх рішень з обов’язковим обґрунтуванням і правом отримати копію запису.
  • Публічного декларування доходів та майна всіх членів комісій.
  • Уніфікації критеріїв оцінювання з публічним обговоренням і участю профільних спільнот.

А найголовніше — необхідно повернути принцип розгляду кожної людини у її повному контексті: як людини, яка втратила здатність до звичного життя. Лише тоді система зможе бути не лише ефективною, а й справедливою. І лише тоді ми зможемо говорити про суспільство, що дійсно поважає своїх громадян.

Захист прав людей з інвалідністю 

274 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberThreadsBlueskyEmail
Україна

Буданов може вирішити долю майбутніх виборів, — результати опитування

від Юрій Гончаренко

За результатами березневого опитування компанії Socis “Загальна ситуація в Україні. Барометр, березень, 2025”, українці найбільше довіряють трьом особам: Валерію Залужному (62%), Володимиру Зеленському (50,5%) та Кирилу Буданову (46,2%).

Аналітична команда “Поштаря” проаналізувала цю ситуацію і з’ясувала, що саме очільник ГУР МОУ може відіграти вирішальну роль у майбутніх президентських перегонах.

Політологи відзначають, що під час війни довіра суспільства концентрується навколо військового керівництва. Водночас унікальне становище Буданова робить його потенційно впливовим гравцем.

“Дещо в тіні залишається Кирило Буданов, показники якого близькі до інших двох лідерів довіри. Він теж доволі публічний, при цьому має навіть кращі електоральні позиції, хоча б тому, що його буде важко звинуватити у прорахунках і поразках на фронті, на відміну від Залужного”, – пише на своїй сторінці політолог Олександр Кочетков.

За оцінками експертів, на тлі жорсткої конкуренції між Зеленським та Залужним саме позиція Буданова може стати вирішальною. “Буданов має значно ширші можливості для самостійного походу в топполітику та блокування з якимись політичними діячами і політичними силами”, – зазначає Кочетков.

Варто відзначити, що політики “старої формації” демонструють рекордно низькі показники довіри: до Юлії Тимошенко загальний показник недовіри становить 81,6%, до Петра Порошенка – 76,7%.

Джерело: Ділова Столиця

83 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberThreadsBlueskyEmail
Геополітика

Туреччина на роздоріжжі: протести проти Ердогана

від Юрій Гончаренко

Одна з ключових і досі стабільних країн Міжмор’я та потенційна учасниця безпекового союзу в регіоні – Туреччина, сьогодні переживає політичну кризу. Протести, що спалахнули в Туреччині, ставлять під сумнів непохитність влади Реджепа Таїпа Ердогана, який керує країною понад два десятиліття. Ці події можуть стати переломним моментом для турецької демократії, що дедалі більше скочується до авторитаризму.

Поштовхом до масштабних заворушень став арешт популярного мера Стамбула Екрема Імамоглу, якого влада звинуватила у корупції та пособництві терористичному угрупованню. З 19 березня, коли Імамоглу був затриманий, Стамбул, Анкару та інші міста країни охопили протести, які за масштабом можна порівняти з протестами 2013 року.

Влада жорстко реагує на протестувальників: зафіксовано близько 1500 арештів, зокрема за образи на адресу Ердогана та його сім’ї. Журналісти також зазнають переслідувань: деякі потрапили до в’язниці, а репортера BBC депортували, звинувативши в загрозі громадському порядку.

Аналітики вважають, що нинішня криза може мати серйозніші наслідки для Ердогана та турецької демократії, ніж події 2013 року. Це пов’язано зі змінами в економічній та політичній ситуації в країні.

  • По-перше, Ердоган здобув популярного в народі харизматичного суперника в особі Імамоглу.
  • По-друге, економічна ситуація в Туреччині значно погіршилася, і вартість життя стала головною проблемою для громадян.
  • По-третє, консервативні виборці більше не демонструють такої лояльності до ердоганівської Партії справедливості та розвитку (ПСР), як раніше.

Арешт Імамоглу відбувся напередодні праймеріз, де він мав бути затверджений як кандидат від опозиційної Республіканської народної партії (РНП). У праймеріз взяли участь 15 мільйонів громадян, що свідчить про високий рівень підтримки Імамоглу.

Показово, що Імамоглу вже перебував під загрозою тюремного ув’язнення за те, що назвав членів виборчої комісії «дурнями» після скасування результатів його перемоги на виборах мера у 2019 році. До того ж, опозиційний лідер зрештою виграв ці вибори після призначення нового голосування.

Парадоксальним фактом стало те, що Стамбульський університет позбавив Імамоглу диплому, що є необхідною умовою для кандидатів у президенти – метод, котрий не додає довіри та честі діючій влад в Туреччині.

РНП засудила арешт Імамоглу, назвавши його «переворотом», і організувала масштабні мітинги на його підтримку. Студентські протести також не вщухають, попри жорсткі дії поліції. РНП, партія, пов’язана із засновником сучасної Туреччини Мустафою Кемалем Ататюрком, набирає дедалі більшої електоральної, значною мірою завдяки популярності Імамоглу.

Де-факто, в Туреччині, як і століття тому, знову розгортається боротьба між прихильниками консервативної, ісламської течії, яких уособлює Ердоган, та більш світською, західноорієнтованою течією, котру започаткував у 1918 році Мустафа Кемаль Ататюрк, а сьогодні пропагує РНП.

Імамоглу позиціонує себе як соціал демократа, не схильний до радикалізації боротьби проти курдів та приділяв увагу класичній ліберально-демократичній тематиці, зокрема – соціальним та кліматичним питанням і не засуджує ЛГБТ, зазначаючи, що турецьке суспільство до цього не готове.

Згідно з конституцією, Ердоган не зможе балотуватися на наступний термін, якщо парламент не призначить дострокові вибори або не змінить основний закон. Однак, мало хто сумнівається, що правляча партія зробить все можливе, щоб забезпечити Ердогану четвертий термін.

Міжнародні організації, такі як Freedom House, відзначають погіршення демократичних свобод у Туреччині. Однак, вибори в країні залишаються конкурентними, про що свідчать перемоги Імамоглу на виборах мера. Ердоган стурбований економічними проблемами країни та популярністю свого суперника. Подальші репресії з боку влади можуть призвести до перетворення Туреччини з недосконалої демократії на диктатуру.

Для України ситуація в Туреччині болюча тим, що ця країна є єдиною після України, сильною противагою російській експансії в регіоні, має незалежну позицію і не боїться протидіяти російським інтересам в Азербайджані, Сирії та в Чорному морі. Україні дуже б хотілося сподіватися, що стабільність та надійність Туреччини, як союзника, який постачає нам озброєння та може бути одним з наших потенційних союзників і гарантів безпеки, не стане жертвою роздоріжжя Туреччини між демократією та диктатурою.

Автор: Валерій Майданюк

65 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberThreadsBlueskyEmail
Антиімперський фронт

Вільні білоруси відзначили День Волі

від Юрій Гончаренко

25 березня для білорусів у всьому світі – це не просто дата, а символ нескореності та прагнення до свободи. Цього дня, у 1918 році, було проголошено незалежність Білоруської Народної Республіки (БНР) –  першої національної держави білорусів. Ця подія стала відправною точкою в історії боротьби білоруського народу за самовизначення. Сьогодні в цей день демократична частина білоруської нації відзначає День Волі.

Протягом радянської епохи День Волі був під забороною, його відзначали таємно, у колі однодумців. Після розпаду СРСР, здавалося, що мрія про незалежну Білорусь стала реальністю, і День Волі ненадовго став державним святом. Однак, з приходом до влади Лукашенка, свято знову опинилося під тиском. Режим намагається стерти з пам’яті білорусів цю дату, забороняючи національну символіку, розганяючи мирні акції та переслідуючи активістів.

День Волі – це не просто річниця, це – пам’ять про перші кроки до незалежності, про мрію про вільну та демократичну Білорусь. У цей день білоруси вшановують пам’ять своїх предків, які боролися за право на власну державу, за національну ідентичність. Символами цієї боротьби стали біло-червоно-білий прапор, герб «Погоня» та білоруська мова.

Незважаючи на репресії, білоруси продовжують відзначати День Волі, демонструючи свою незламність та відданість ідеалам свободи. Особливо активно святкування проходять за кордоном, де білоруська діаспора об’єднується, щоб показати світу, що білоруський народ не змирився з диктатурою. Найбільше білорусів відзначають цей день в Польщі, де є велика білоруська діаспора.

У 2024 році режим Лукашенка пішов ще далі, погрожуючи переслідуванням навіть тим, хто бере участь в акціях за кордоном. Це свідчить про страх режиму перед єдністю білорусів та їх прагненням до змін.

Показово, що режим Лукашенка вирішив осквернити це національне свято проведенням «інавгурації» бульбенфюрера саме в День Волі, що стало цинічним викликом білоруському народу. Масштабна церемонія, що контрастувала з таємною «інавгурацією» 2020 року, була покликана продемонструвати силу та легітимність режиму. Однак, вона лише підкреслила прірву між владою та народом.

День Волі – це не просто свято, це – символ боротьби білоруського народу за своє майбутнє. Це день, коли білоруси в усьому світі об’єднуються, щоб заявити про своє прагнення до свободи, демократії та європейських цінностей.

І це важливий день також для всіх країн Міжмор’я, і зокрема – для України. Адже ще український теоретик Балто-Чорноморського союзу Юрій Липа зазначав, що Білорусь – своєрідним «шоломом», який захищає «голову» – столицю України, тож вона повинна бути вільною та дружньою. Сьогодні Білорусь – це та серцевина Міжмор’я, звільнення котрої від російського впливу здатне стати поштовхом для міцного і сильного безпекового союзу країн між Балтійським і Чорним морями.

Автор: Валерій Майданюк

302 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberThreadsBlueskyEmail
Важливе

Субсидіарність як основа ефективного самоврядування: досвід України та європейські практики

від Юрій Гончаренко

Україна переживає один із найважливіших етапів своєї новітньої історії – трансформацію системи публічного управління через децентралізацію влади. Цей процес набуває особливого значення в умовах війни та підготовки до інтеграції в Європейський Союз. В основі цих змін лежить принцип субсидіарності – ідея, що стала наріжним каменем європейської моделі місцевого самоврядування, особливо в країнах із сильними християнсько-демократичними традиціями.

Субсидіарність, що часто вважається “винаходом” християнської демократії, базується на постулатах “приватне вище за державне” та “маленьке вище за велике”. Цей принцип передбачає, що ухвалення рішень має відбуватися на найближчому до громадян рівні, а вищі інстанції втручаються лише тоді, коли нижчі рівні не здатні ефективно вирішити проблему. Фактично, це означає невтручання державної влади у справи місцевих громад без прохання про таку допомогу.

Досвід європейських країн, зокрема Німеччини, демонструє, як послідовне впровадження принципу субсидіарності формує ефективну систему місцевого самоврядування. Німецька федеративна модель передбачає чіткий розподіл повноважень між національним, регіональним та місцевим рівнями. Місцеві громади (Gemeinden) наділені широкою автономією у вирішенні питань місцевого значення, включаючи управління комунальним господарством, місцеву інфраструктуру, соціальні послуги та культурний розвиток. Важливою особливістю німецької моделі є гарантована Конституцією фінансова автономія громад, що забезпечує їх спроможність виконувати свої завдання.

Україна за роки незалежності пройшла складний шлях від радянської гіперцентралізованої моделі до спроб запровадження справжнього місцевого самоврядування. Проте лише після Революції Гідності реформа децентралізації набула системного характеру. Ключовими етапами стали ухвалення законів про добровільне об’єднання територіальних громад, про співробітництво територіальних громад, зміни до Бюджетного кодексу, що розширили фінансову базу місцевого самоврядування.

З 2015 по 2020 роки в Україні відбувся процес добровільного об’єднання громад, що завершився адміністративно-територіальною реформою. В результаті замість понад 11 тисяч дрібних і переважно неспроможних сільських, селищних та міських рад було створено 1469 об’єднаних територіальних громад. Ця трансформація заклала просторову основу для впровадження принципу субсидіарності.

Паралельно з просторовим переформатуванням відбувалася і функціональна децентралізація – передача повноважень та ресурсів на місцевий рівень. Місцеві бюджети зросли з 68,6 млрд грн у 2014 році до 275 млрд грн у 2019, що значно розширило можливості громад щодо розвитку інфраструктури та надання послуг. Громади отримали повноваження у сферах освіти, охорони здоров’я (на первинному рівні), соціального захисту, благоустрою, планування території тощо.

Проте реформа децентралізації в Україні залишається незавершеною. Відсутність конституційних змін, що мали б закріпити новий адміністративно-територіальний устрій і гарантувати незворотність децентралізації, становить ризик для стабільності реформи. Система державного нагляду за законністю рішень органів місцевого самоврядування все ще не впроваджена належним чином. Крім того, спостерігаються значні диспропорції у фінансовій спроможності громад, що ставить під сумнів можливість забезпечення рівного доступу громадян до публічних послуг незалежно від місця проживання.

Особливим викликом для української моделі самоврядування стала повномасштабна війна, розпочата Росією у 2022 році. У багатьох випадках саме спроможні громади виявилися найбільш ефективними в організації опору, евакуації населення та забезпеченні базових потреб. Місцеве самоврядування продемонструвало здатність діяти автономно навіть в умовах порушення вертикальних зв’язків. В той же час війна загострила проблеми недофінансування місцевих бюджетів, а окупація значних територій і внутрішня міграція створили додаткове навантаження на громади у відносно безпечних регіонах.

Для подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні на засадах субсидіарності необхідно здійснити ряд стратегічних кроків. Першочерговим завданням є конституційне закріплення принципів місцевого самоврядування та децентралізації, що забезпечить їх незворотність. Це має включати чітке розмежування повноважень між різними рівнями управління та встановлення меж державного втручання у справи громад.

Завершення секторальної децентралізації передбачає подальшу передачу повноважень місцевому самоврядуванню у сферах охорони здоров’я, освіти, соціального захисту, управління земельними ресурсами з відповідним фінансовим забезпеченням. Критично важливим є формування ефективної системи державного нагляду за законністю рішень органів місцевого самоврядування без надмірного втручання у самоврядні повноваження.

Фінансова автономія громад – ключова умова реалізації принципу субсидіарності. Це вимагає реформи системи місцевих податків і зборів, розширення податкової бази місцевого самоврядування, надання громадам більшої автономії у визначенні ставок місцевих податків. Необхідно також вдосконалити систему міжбюджетних трансфертів, розробивши прозорі і справедливі формули розподілу державних субвенцій для вирівнювання фіскальних диспропорцій між громадами.

Успіх децентралізації залежить не лише від інституційних та фінансових реформ, але й від розвитку людського капіталу та культури врядування на місцевому рівні. Необхідно створити ефективну систему професійного розвитку для посадовців органів місцевого самоврядування, розвивати місцеву демократію та громадську участь, підтримувати локальних лідерів та ініціативи, поширювати кращі практики місцевого самоврядування.

Важливим елементом ефективного самоврядування є здатність громад до співпраці та координації зусиль для вирішення спільних проблем. Необхідно стимулювати міжмуніципальне співробітництво, розвивати функціональні регіони та агломерації, а також транскордонне співробітництво між українськими громадами та громадами сусідніх країн ЄС.

Повоєнна відбудова України надає унікальний шанс для посилення місцевого самоврядування. Важливо, щоб відбудова відбувалася не згори вниз, а з врахуванням потреб та пріоритетів кожної громади. Необхідно створити спеціальні механізми фінансування відбудови громад, відновлювати критичну інфраструктуру з урахуванням довгострокових потреб, впроваджувати принципи сталого розвитку та “розумних міст” при відбудові населених пунктів.

Європейська інтеграція України створює додаткові можливості для розвитку місцевого самоврядування. Принцип субсидіарності є одним із базових принципів функціонування Європейського Союзу, закріплених у Договорі про Європейський Союз. Україна має можливість використовувати інструменти європейської підтримки для зміцнення спроможності громад, розвитку місцевої демократії та покращення якості послуг.

Досвід Польщі, яка здійснила успішну реформу місцевого самоврядування під час підготовки до вступу в ЄС, демонструє, що децентралізація може стати потужним рушієм модернізації країни. Польська модель ґміни – базової одиниці самоврядування – показала свою ефективність у залученні європейських фондів, розвитку місцевої інфраструктури та підвищенні якості життя громадян.

Україна має потенціал розвинути власну модель самоврядування, що поєднуватиме європейські принципи з національними особливостями. Принцип субсидіарності, який походить з християнсько-демократичної традиції, але став універсальною цінністю сучасного демократичного врядування, може стати основою для такої моделі. Це дозволить не лише підвищити ефективність публічного управління, але й зміцнити демократію, посилити національну єдність та створити умови для сталого розвитку всіх регіонів України.

Реформа децентралізації є не просто технічним перерозподілом повноважень – це фундаментальна зміна філософії державного управління, перехід від патерналістської моделі до моделі спільної відповідальності держави, громад та громадян. В цьому сенсі принцип субсидіарності відображає глибинну трансформацію українського суспільства, яке прагне побудувати ефективну, демократичну і справедливу державу, де влада служить людям, а не навпаки.

Впровадження принципу субсидіарності в Україні – це не лише запозичення європейського досвіду, але й відродження власних традицій самоврядності, що мають глибоке коріння в українській історії. Від сільських громад та міського самоврядування за магдебурзьким правом до козацького самоврядування – ці традиції формували громадянську культуру, що цінує свободу, відповідальність та взаємодопомогу. Сьогодні, поєднуючи ці традиції з сучасними управлінськими підходами, Україна має шанс створити ефективну модель місцевого самоврядування, яка стане основою для процвітання громад та регіонів.

88 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberThreadsBlueskyEmail
Міжмор'я

Логістичний хаб у Ясьонці наразі працює належним чином

від Юрій Гончаренко

Міністр національної оборони Польщі спростовує повідомлення в австралійських ЗМІ про нібито проблеми у функціонуванні логістичного хабу в Ясьонці, через який проходить більша частина військової допомоги Києву, передає “Польське радіо”.

Вчора австралійська телекомпанія ABC з посиланням на «джерела в Європі» повідомила, що австралійські танки Abrams можуть застрягти в Польщі, а мають бути негайно відправлені в охоплену бойовими діями Україну. Віцепрем’єр-міністр Владислав Косіняк-Камиш, посилаючись на ці повідомлення, ще раз підкреслив, що логістичний хаб у Ясьонці наразі працює належним чином:

«Мені про які-небудь проблеми із транспортуванням не повідомляли. Після тижневої перерви на початку березня, коли американці призупинили допомогу, все повернулось на свої місця. Нема ніяких перешкод для того, щоб австралійська техніка, довезена до Польщі, потрапила в Україну. Сподіваюся, ці фейки розвіяться дуже швидко. Ми на контакті із дипломатичними представництвами Австралії. Якби були якісь проблеми, ми би це узгодили».

Минулого року уряд Австралії оголосив, що передасть Україні 49 списаних танків. Австралійські ЗМІ пишуть з посиланням на «джерела в Європі», що з огляду на охолодження відносин між Вашингтоном і Києвом ефективне функціонування Підкарпатського хабу під питанням.

64 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberThreadsBlueskyEmail
Міжмор'я

Естонія планує побудувати 12 нових військових кораблів

від Юрій Гончаренко

Військово-морські сили Естонії мають потребу у трьох великих кораблях довжиною близько 90 метрів і дев’яти менших довжиною 60-70 метрів.

Як передає Укрінформ, про це сказав міністр оборони Естонії Ханно Певкур, повідомляє ERR.

За словами глави естонського оборонного відомства, у разі виникнення проблем із фінансуванням доведеться піти на поступки. Також термін служби вже наявних у країни кораблів може бути продовжено.

Певкур заявив, що нові кораблі мають бути побудовані в Естонії.

«У випадку суден такого розміру йдеться перш за все про двох будівників – Baltic Workboats та BLRT. Але я не виключаю, що і малі суднобудівники доведуть свої можливості до того рівня, коли вони зможуть будувати судна меншого розміру», – сказав міністр.

Зазначається, що Литва вже вирішила будувати нові військові кораблі. Компанія BLRT доручила своїй литовській компанії Western Baltic Engineering у співпраці з данською фірмою OSK Design спроєктувати 88-метровий військовий корабель Perkunas.

Командувачі ВМС Естонії, Латвії та Литви обговорювали ще в 2017 році, як повинен виглядати новий флот. За словами командувача Силами оборони Естонії генерал-майора Андруса Меріло, у ВМС Естонії є уявлення про те, які кораблі їм потрібні.

«Для нас набагато важливіше знайти довгострокове фінансування, яке стане основою для подальшого розвитку кораблів ВМС. Нам потрібно знайти ресурси, ця робота вже ведеться. Вочевидь, ми знайдемо ці ресурси. І ми складаємо план, коли і які кораблі будуть побудовані», – розповіла Меріло.

У матеріалі йдеться, що Естонія доручила шведському національному дослідницькому інституту RISE провести аналіз того, яке судно підійде для виконання військових, прикордонних і рятувальних функцій, а також боротьби із забрудненням.

«Головне бажання – отримати уявлення про те, яке судно найбільше б підходило для Балтійського регіону або Балтійського моря, яке забезпечувало б ВМС багатофункціональність», – сказав Певкур, додавши, що рекомендація від RISE має надійти найближчими місяцями.

Як повідомляв Укрінформ, Державний центр оборонних інвестицій Естонії підписав контракт на суму 50 мільйонів євро з австрійським виробником зброї Hirtenberger Defense Europe на закупівлю буксированих мінометів калібру 120 мм.

67 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberThreadsBlueskyEmail
Світ

До Польщі їдуть тисячі хасидів

від Юрій Гончаренко

Найбільше гостей очікується сьогодні та в п’ятницю

До 10 тисяч хасидів можуть прибути сьогодні та найближчими днями до Лежайська на Підкарпатті, щоб помолитися на могилі цадика Елімелеха у 238-му річницю його смерті. Євреї традиційно приїдуть з Європи, США, Канади та Ізраїлю. Після завершення молитви деякі з них покинуть місто та звільнять місце для інших груп через обмежені можливості розміщення.

Про це повідомляє “Польське радіо”.

Мер міста Кшиштоф Трембач повідомив, що найбільше гостей очікується сьогодні та в п’ятницю. Він додав, що для міста це великий організаційний виклик:

«Є два фондиу  Лежайську, один передбачає близько восьми тисяч паловників, інша понад півтори  тисячі. Тобто сумарно це близько десяти тисяч, а це для нашого міста великий виклик.  Не буду приховувати ми вже більше місяця готуємось до їх приїзду, размо із полцією, пожежниками. Будемо робити усе, аби приїзд туристів відбувся в Лежайську спокійно»

Хасиди, які приїжджають до Лежайська, вірять, що цадик спускається з небес у річницю своєї смерті і несе до Бога їхні прохання про здоров’я, добробут їхніх дітей чи успіхи на роботі. Елімелех був одним із трьох найвідоміших цадиків давньої Польщі. Він прославився як активний проповідник хасидизму.

68 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberThreadsBlueskyEmail
Аналітика

Емеше Файк (Fajk Emese): біографія, шахрайські схеми та роль в інформаційній війні на боці росії

від Юрій Гончаренко

Емеше Файк (також відома як Абігель Фукс) — шахрайка міжнародного рівня, яка, ймовірно, завербована російськими спецслужбами для ведення інформаційних операцій проти України. Її головним завданням є завдання шкоди репутації української держави, особливо серед проукраїнськи налаштованих республіканців у США та консервативних кіл Європи. Після тривалого періоду мовчання, викликаного викриттям її злочинної діяльності в Інтернаціональному легіоні, її знову готують до виходу на інформаційну поверхню. Цілком очікувано, що її спробують використати саме у критичний момент — під час важливих дипломатичних переговорів, аби максимально послабити позицію України та підірвати довіру міжнародних партнерів.

Нижче наведено детальний аналіз її шахрайських схем, діяльності в Україні, а також можливих зв’язків із російськими спецслужбами та пропагандою.

Шахрайські схеми та методи

Емеше Файк (також відома як Абігель Фукс) – уродженка Угорщини, яка протягом останніх років фігурувала у різних країнах в низці скандалів, пов’язаних із шахрайством​. Вона здобула сумнівну славу в Австралії, Португалії та нещодавно в Україні. Ще до появи на публіці Файк заявляла про блискучий міжнародний бекґраунд – наприклад, вказувала у своєму резюме диплом Університету Західного Лондона та досвід роботи в ООН, – однак університет спростував наявність її в списках випускників​. Подібні твердження про співпрацю з ООН чи корпораціями (як-от Apple) також не підтвердилися: її власна консалтингова фірма Anakin Consulting, хоч і була зареєстрована у Великій Британії, складалася фактично лише з неї однієї і закрилася 2019 року​. Ці факти свідчать, що вже на початку свого шляху Емеше Файк створювала собі фальшиву легенду, аби здобути довіру оточення.

Першу широку популярність Файк отримала у Австралії у 2020 році завдяки скандалу на телешоу The Block. Вона «виграла» аукціон на будинок вартістю понад $4 млн, однак оплата так і не надійшла продавцям. Як з’ясувалося, Файк надала підроблені банківські квитанції про переказ коштів, вводячи в оману організаторів шоу​. Пізніше учасники шоу, чию нерухомість вона нібито купила, заявили, що Файк використовувала фіктивні документи, аби підтвердити неіснуючі транзакції​.

Ця схема була не поодинокою: за свідченнями її колишнього партнера, Файк викрадала гроші в близьких людей, прикидаючись, наприклад, експерткою з кібербезпеки, пов’язаною з ООН​. Після ганьби на телепроєкті Емеше Файк поспіхом залишила Австралію. Вона перебралася на португальський острів Мадейра і навіть змінила ім’я – почала жити під псевдонімом Абігель Фукс, змінюючи зовнішність (зокрема, перефарбувала волосся)​.

Втім, методи залишились тими самими: місцевий орендодавець звинуватив її в наданні підроблених підтверджень про сплату оренди, тобто фактично в повторенні австралійської афери​. Окрім фінансових махінацій, Файк постійно вигадувала неправдиві відомості про себе. Вона виступала на конференціях, видаючи себе за власницю успішної консультаційної компанії із клієнтами рівня ООН та Apple​, позичала гроші у знайомих і раптово зникала, не повернувши борги​, або ж втрапляла в конфлікти з власниками житла і покидала орендовані квартири, не сплативши за них​. Шахрайка майстерно створювала образ компетентної та заможної професіоналки, підкріплюючи його фальшивими документами й історіями, що дозволяло їй щоразу знаходити нових жертв.

Діяльність в Україні та Інтернаціональному легіоні

У 2022 році, після втечі з Португалії, Емеше Файк несподівано з’явилася в зоні бойових дій в Україні. Вона вступила до Інтернаціонального легіону – підрозділу іноземних добровольців у складі Сил оборони – і вже влітку була призначена прессекретарем цього легіону​. За даними ЗМІ, командування мало обмежене уявлення про її минуле і, очевидно, не провело належної перевірки​ (враховуючи що це відбулося в квітні 2022 року, вочевидь, це було достатньо складно). Проте колеги зауважили підозрілу поведінку новоприбулої та почали неофіційно розслідувати її біографію​. Зрештою спливли старі гріхи: австралійська преса на основі витоку даних з легіону повідомила, що Файк – та сама «міжнародна аферистка», яку розшукували за махінації​.

Пізніше всередині Інтернаціонального легіону вибухнув скандал. Файк, яка мала позивний «Mockingjay» (переспів з англ. «Пересмішник»), запідозрили у привласненні військової допомоги. З підрозділу зникла велика партія медичних препаратів (знеболювальні – фентаніл, кетамін, лідокаїн та інші) орієнтовною вартістю $2,5 млн​. Також нібито почали пропадати гроші, які міжнародні донори надсилали на потреби легіону та ЗСУ – ці кошти перераховувалися на рахунок, який контролювала Файк як представниця легіону​. Коли нестачу виявили, Файк заперечила свою причетність і стверджувала, що не знає, куди подівся вантаж. Однак докази свідчили проти неї: кур’єр, який доставляв медикаменти, підтвердив, що Файк особисто була присутня під час отримання посилки, а офіцер, відповідальний за відправку гуманітарного вантажу, засвідчив, що ліки до адресатів так і не дійшли​. Внутрішній звіт легіону охарактеризував Файк як «ракову пухлину, яку необхідно вирізати, інакше вона знищить весь організм організації», додаючи, що вона повністю провалилася в усіх аспектах своїх обов’язків​. За даними цього ж розслідування, аферистка відверто зловживала своїм становищем: зафіксовано її власні зізнання, що рахунок легіону вона «рутинно використовувала для особистої вигоди», тобто фактично витрачала благодійні гроші на себе​. Пізніше, коли навколо Файк почало згущуватися коло звинувачень, частину зниклого медичного майна все ж таки знайшли (наприклад, цілу партію пропофолу та приблизно половину інших препаратів)​. Однак репутаційної шкоди було завдано: добровольці та військове керівництво зрозуміли, що в їхні лави потрапила професійна шахрайка.

Особливо резонансною стала спроба Файк шантажувати українське командування, аби уникнути відповідальності. В кінці 2022 року вона самовільно виїжджала за кордон (без дозволу, фактично дезертирувала на короткий час), і після цього командування вирішило позбутися її, розірвавши контракт​. Дізнавшись про це, Файк вдалася до шантажу: звернулася до одного з високопоставлених українських офіцерів (офіцера ЗСУ з позивним «Зевс») і заявила, що якщо її виженуть з легіону, вона «винесе на публіку» всі відомі їй компрометуючі факти​. В секретних аудіозаписах, що згодом потрапили до преси, зафіксовані слова Файк про те, що оприлюднена інформація «спалить українську армію вщент». Вона погрожувала розказати журналістам про внутрішню корупцію, про «те, як зникає спорядження, і як поводяться з іноземцями [у війську]», додаючи, що від такого розголосу в українському війську «почнеться стільки внутрішніх розслідувань, що вся армія розвалиться». Ці заяви фактично були спробою прикрити власні злочини, залякавши командирів можливим інформаційним ударом по іміджу ЗСУ. Українські спецслужби не залишили шантаж без уваги – як повідомляє Daily Mail, розмови Емеше Файк були таємно записані контррозвідкою і передані у пресу як доказ її погроз​.

Сама Емеше Файк всі звинувачення відкидає і називає скандал навколо себе «наклепницькою кампанією». Вона заявила, що готова співпрацювати з будь-яким офіційним розслідуванням, але наразі бачить лише бездоказові, на її думку, закиди​. Втім, незалежні журналістські розслідування спростовують версію Файк про непорозуміння. Зокрема, британська газета Daily Mail оприлюднила отримані від українських джерел матеріали, які детально розкривають її сумнівне минуле та фінансові злочини в Україні​.

Можлива роля спецслужб та загрози розвідоперацій

В контексті діяльності Файк усе частіше постає питання: чи могла ця серійна шахрайка діяти не лише з корисливих мотивів, але й бути елементом чужої розвідувальної гри? Деякі ознаки наштовхують на думку про можливе прикриття спецслужб. Наприклад, угорське видання VG.hu повідомило, що під час розслідування в Україні виникла підозра: Емеше Файк може бути російською агенткою, яка перенаправляла викрадене військове спорядження до рук ворога​.

Іншими словами, версія найгіршого сценарію полягає в тому, що Файк навмисно впровадили до Інтернаціонального легіону, щоб завдати шкоди – як фінансової (крадіжка медикаментів і коштів), так і іміджевої. Поки що прямих доказів роботи Файк під керівництвом російських спецслужб не оприлюднено, але російська пропаганда максимально використала її присутність. Вочевидь, навіть якщо Файк не була спочатку кадровою агенткою, російська розвідка могла скористатися ситуацією та встановити з нею контакт, щоб спонукати її до подальших деструктивних дій або принаймні направити її обурення проти України.

Важко уявити, яким чином, без сприяння спецслужб, ця особа могла безкарно і безпечно змінювати країни та континенти, майстерно змінювати обличчя та вочевидь отримувати фальшиві паспорти кожної країни перебування. Чи може звичайне шахрайка настільки майстерно підробити документи, що їй майже віддадуть будинок вартістю 4 мільйони доларів?

З іншої сторони, варто також звернути увагу і на те, що вона не отримувала значних прибутків від свого шахрайства, а в бойфренда з Мадейри взагалі вкрала … камеру GoPro. При цьому вона входила в довіру до авторитетних організацій, в тому числі і в Україні, могла отримувати конфідеційні дані та … шантажувати своїх жертв.

Варто пригадати, що саме в липні 2022 року росія розгорнула першу хвилю дезінформаційних кампаній щодо корупції в українських Збройних силах та нібито торгівлі зброєю та допомогою в цілому, яку надають союзники. І саме тому майже всі російські ЗМІ та z-блогери максимально поширили цю інформацію.

Висновки: роль Емеше Файк в інформаційній війні

Історія Емеше Файк – наочний приклад того, як окремий шахрай може перетворитися на «ідеальну зброю» в руках пропаганди. Її проникнення до Інтернаціонального легіону та подальше викриття спричинили репутаційний удар по Україні. Скандал із “Mockingjay” засів у свідомості багатьох як доказ корумпованості та ненадійності легіону добровольців​, що зіграло на руку російській дезінформаційній машині. Ворожа пропаганда отримала привід заявляти, що іноземні волонтери – це авантюристи, а українська армія нібито не здатна контролювати власні підрозділи​. Більше того, сама Файк, уникаючи покарання, намагалася озброїти інформаційний простір ворожими наративами – її погрози «розвалити армію розслідуваннями» фактично є спробою запустити інформаційну бомбу в тилу України​.

Роль Файк в інформаційній війні проявляється і після її викриття: поширення фейків та дискредитація українського війська з її участю — це частина ширшої стратегії Росії посіяти недовіру до України серед міжнародних партнерів і власного населення. Консервативні українські медіа справедливо розглядають Файк як інформаційну диверсантку, залучену до сценаріїв російської пропаганди.

Її історія – застереження про те, що інформаційна безпека є не менш важливою, ніж військова міць. Україна, що протистоїть російській агресії, мусить бути готовою нейтралізувати не лише танки і ракети, але й таких «троянських коней», як Емеше Файк, не даючи ворогу жодного шансу підірвати нашу єдність і довіру світу.

545 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberThreadsBlueskyEmail
Новіші
Старіші
Close