Деякі любителі конспірології безпідставно стверджують, начебто християнська демократія, як одна з найвпливовіших в Європі ідеологій, була проєктом “всесильного Ватикану”, який нібито, таким чином, досі зберігає свій політичний вплив. Попри те, що достатньо одного погляду на теперішній вплив Папи Римського в Європі, зокрема у питанні російсько-української війни, щоб зрозуміти, що це абсолютно не так, варто детальніше розвінчати чудернацький фейк про християнську демократію.
Може комусь би хотілося, щоб таємні спецслужби Ватикану, Opus Dei та “лицарі плаща і кинджала” намагалися впливати на політичну ситуацію в християнських країнах, але зростання впливу лібералізму, ЛГБТ-прайди, витіснення християнської етики та поширення гендерної ідеології в системі освіти засвідчують протилежне.
На початку ХХ століття в Європі існували численні християнські партії, але після Другої світової війни, християнські демократи, котрі прийшли їм на зміну, жодним чином не залежали від волі церкви. Вони стали політичними об’єднаннями які підтримують християнські цінності в політиці, але жодним чином не підпорядковувалися церкві.
Ба, більше – численні християнсько-демократичні партії в Нідерландах та Швеції є протестантськими і ніяк не залежать від Риму. ХДС в Німеччині є міжконфесійною партією, зі значною часткою німецьких протестантів, що також позбавило партію можливості оглядатися на політику Римської курії. Хтось всерйоз думає, що до прикладу, Ангела Меркель якось підпорядковувала свою діяльність Святому Престолу?
Починаючи з другої половини ХХ століття Ватикан почав заперечувати ідею католицької політичної партії. Попри бажання частини громадськості, Ватикан вирішив, що така партія суперечитиме основній передумові католицизму, яка полягає в тому, що мирські політичні рішення не покриваються депозитом Віри. Тому жодна політична лінія, в тому числі християнсько-демократична, не є представником Віри. Тож жодної підпорядкованості християнсько-демократичних партій церковним структурам не існує. Церква сама виступає проти власного втручання в політику, намагаючись залишатися в ролі морального авторитета для суспільства.
Всі сучасні християнсько-демократичні партії є об’єднаннями небайдужих громадян, які хочуть принести в політику християнські цінності – добро, милосердя, повагу до людської гідності, адже людина – створена за подобою Божою. Інтеграція цих цінностей у політику, за задумом християнських демократів, може зробити політику і владу кращою, гуманнішою, турботливішою і чеснішою.
Побудова успішної соціальної держави в Німеччині, Нідерландах, Швеції, Австрії, Швейцарії і тд. засвідчує, що християнські демократи вміють будувати держави на християнських засадах братерства, гуманізму та громадянської взаємодопомоги.
Автор: Валерій Майданюк
