Після підтримки законопроєкту про нові санкції проти Росії, ініціатором якого був покійний сенатор Ліндсі Грем, Дональд Трамп отримав важіль, який може використати проти Росії, а може за його допомогою розширити вікно домовленостей з Кремлем. Сам факт ухвалення документа ще не означає автоматичного запровадження санкцій. Закон, який у Києві сприймають як інструмент боротьби з російською агресією, у Вашингтоні може стати частиною значно ширшої геополітичної та торговельної гри.
Конгрес схвалив, але головне рішення залишається за Трампом
Законопроєкт Ліндсі Грема, який знаменував «пекельні санкції» проти Росії, підтримали 203 республіканці та 58 демократів і підписав Трамп. Для документа, який майже півтора року залишався без остаточного рішення, це стало важливим політичним сигналом. Його розгляд затягувався, зокрема через спроби адміністрації Трампа домовитися з Москвою. Проте відсутність помітного прогресу у мирних зусиллях та продовження російських атак знову посилили позиції прихильників жорсткішої політики щодо Кремля.
Президент України Володимир Зеленський назвав законопроєкт Ліндсі Грема та інші сильні санкційні кроки партнерів надзвичайно важливим інструментом, який може змусити Росію встановити мир. Сам законопроєкт передбачає можливість запровадження тарифів до 100% на товари з країн, які купують значні обсяги російської нафти та газу. Насамперед мова йде про Китай та Індію, які залишаються великими покупцями російських енергоносіїв. Теоретично такі мита мають зробити торгівлю з американським ринком дорожчою для держав, які продовжують підтримувати російський експорт.
Однак документ не означає автоматичного запровадження мит проти всіх покупців російської нафти. Він надає президенту США право самостійно визначати, проти кого, коли і в якому обсязі застосовувати тарифні обмеження. Трамп отримує значний простір для маневру, включно з можливістю тимчасово призупиняти санкції. Тому закон створює інструмент тиску, але не визначає наперед, як саме він буде використаний. Ніхто не може гарантувати, що черговий російський олігарх не профінансує чергову вечірку сина Трампа, і пауза у санкціях затягнеться на невизначений термін.
Це принципове уточнення, адже американські санкції проти Росії давно стали частиною не лише зовнішньої, а й внутрішньої політики США. Для демократів проблема полягає у розширенні президентських повноважень щодо тарифів. Вони побоюються, що Трамп зможе використовувати митну політику проти американських союзників, підвищуючи ціни для споживачів та ускладнюючи торговельні відносини. Досвід тарифних конфліктів із Канадою та Мексикою зробив ці побоювання ще гострішими.
Республіканці, натомість, вважають, що демократи перетворили санкційну ініціативу на заручника партійної боротьби. Таким чином, у Вашингтоні зійшлися два різні підходи: одні бачать у законі засіб тиску на Росію, інші передусім побоюються концентрації економічних повноважень у руках Трампа.
Чому закон Ліндсі Грема може виявитися не зовсім українським
На рівні політичних заяв законопроєкт виглядає як відповідь на російську агресію. Проте його потенційне застосування виходить далеко за межі відносин між США, Україною та Росією. Якщо Трамп вирішить запроваджувати мита проти країн, які купують російську нафту, це може торкнутися значної частини світової торгівлі.
Йдеться не лише про Китай та Індію. Російські енергоносії купують також держави Європейського Союзу, Японія, Південна Корея, В’єтнам, Бразилія та Саудівська Аравія. Отже, потенційна дія закону може поширюватися на десятки країн, включно з партнерами Вашингтона. У такому разі санкційна політика перетворюється на інструмент глобального економічного тиску, а питання російської агресії стає лише одним із чинників ухвалення рішень.
Для України це створює важливу проблему. Київ зацікавлений у тому, щоб санкції реально скорочували доходи Кремля та обмежували його здатність вести війну. Проте Трамп може розглядати цей документ передусім як спосіб впливу на інші держави, зокрема Китай. Тоді український інтерес збігатиметься з американським лише дуже частково.
До того ж, економічний ефект нових санкцій також не є гарантованим. Росія вже тривалий час пристосовується до обмежень, шукає альтернативні маршрути експорту та використовує посередників. Великі покупці російської нафти можуть спробувати компенсувати нові витрати через зміну логістики, механізмів оплати або структури торгівлі. Тому питання полягає не лише в тому, чи зможе Вашингтон оголосити високі мита, а й у тому, чи змінять вони поведінку головних покупців російської сировини.
Закон може продемонструвати готовність США посилювати тиск на Кремль, але його здатність змінити ситуацію на нафтовому ринку залежатиме від конкретних рішень адміністрації та реакції інших держав.
Закон Ліндсі Грема як частина гри з Китаєм
Український експерт Вадим Денисенко закликає не поспішати з надмірним оптимізмом після ухвалення закону Ліндсі Грема. На його думку, документ справді створює нові можливості для американського президента, однак головна логіка його ухвалення значно ширша за питання України. «Закон Ліндсі-Грема ухвалено попри великі розбіжності в демократичній партії. І головне побоювання демократів, точно так само, як і ентузіазм республіканців дуже далекі від питань України», – зазначає Денисенко.
Експерт вважає, що закон фактично дає Трампу можливість повернутися до тарифних війн по всьому світу. Президент отримує право на власний розсуд вводити мита до 100% проти держав, які купують російські енергоносії. Загалом таких країн може бути не менше 40. Отже, митні війни фактично повертаються.
Другим важливим фактором ухвалення документа експерт називає наближення переговорів Трампа із Сі Цзіньпіном, запланованих на 24 вересня. На його думку, закон став одним із козирів американського президента перед цими переговорами. Вашингтон має складну ситуацію на Близькому Сході, а можливості швидко вирішити питання навколо важливих енергетичних маршрутів залишаються обмеженими. У таких умовах Трампу потрібен додатковий інструмент тиску на Китай.
«Трампу просто потрібно просити лідера Китаю про допомогу на Близькому Сході. Але він може про щось просити, маючи в руках хоч якийсь козир. І тут Трамп повертається до свого улюбленого козиря – торгових воєн», – стверджує Денисенко.
Водночас експерт наголошує, що результативність тарифного тиску може бути невисокою. США критично залежать від китайських рідкісноземельних металів, тому торговельна війна здатна створити проблеми і для американської економіки. Проте з погляду Трампа, вважає Денисенко, краще мати такий інструмент, ніж не мати жодного.
Третім фактором він називає можливу втрату республіканцями контролю над Конгресом та необхідність посилення позицій Трампа до завершення його каденції. Окрім того, республіканці можуть використовувати закон у виборчій кампанії, зважаючи на розворот частини руху MAGA в бік України. «Цей законопроект – не про Україну. Він про посилення Трампа», – підкреслює експерт.
Окремо Денисенко звертає увагу на енергетичну ситуацію. Нинішня війна на Близькому Сході, на його думку, робить російську нафту практично безальтернативною для низки покупців. Навіть нові мита проти Китаю та Індії не обов’язково зупинять експорт. Ці країни вже навчилися обходити санкції, а обмеження можливостей Саудівської Аравії додатково підвищує значення російської сировини.
Закон потрібен Трампу як частина гри з Пекіном, причому гри, де американський президент має слабкі карти. У переговорах може домінувати питання Близького Сходу, а не України. Найімовірнішим сценарієм Вадим Денисенко називає чергову обмежену угоду про торговельне перемир’я. Водночас складніші домовленості щодо України та Близького Сходу вимагатимуть від США ширших поступок, на які Трамп перед виборами може не наважитися.
Що нові санкції можуть означати для України
Для Києва закон Ліндсі Грема має важливе значення передусім через можливість скорочення російських доходів від експорту нафти та газу. Якщо американські тарифи змусять великі держави зменшити закупівлі російських енергоносіїв, Кремль може зіткнутися з додатковими бюджетними втратами. У перспективі це здатне ускладнити фінансування військових витрат, виробництво озброєнь та підтримання російської воєнної машини.
Однак економічний тиск не варто ототожнювати з негайним припиненням війни. Росія вже пристосувалася до багатьох санкційних обмежень, а її покупці зацікавлені у збереженні доступу до дешевої сировини. Якщо Китай та Індія продовжать купувати російську нафту, змінюючи лише маршрути та механізми торгівлі, ефект від американських мит може виявитися обмеженим.
Для України це означає, що очікування від закону мають бути пов’язані не лише з його ухваленням, а й із подальшими рішеннями Білого дому. Саме вони визначать, чи стане документ реальним механізмом скорочення російських доходів, чи залишиться інструментом політичного торгу.
Чому Трамп може не поспішати із санкціями
Законопроєкт залишає президенту США значний простір для маневру. Трамп може визначати, проти яких держав застосовувати тарифи, коли це робити та наскільки жорсткими вони будуть. Це означає, що закон може використовуватися не лише як механізм покарання, а й як засіб переговорів. Трамп може погрожувати високими тарифами Китаю чи Індії, домагаючись поступок, не запроваджуючи їх негайно. Він може застосувати обмеження проти окремих держав або використати документ у ширшій торговельній політиці США. Для Вашингтона це додатковий інструмент впливу на світову економіку. Для України ж це означає, що санкційна політика США може залежати від інтересів, які не завжди безпосередньо пов’язані з російсько-українською війною.
Найближчі переговори США та Китаю можуть показати, чи стане санкційний закон інструментом тиску на Росію, чи передусім частиною глобальної торговельної стратегії Трампа. І тоді постане питання, яке поки залишається без відповіді: якщо американський президент отримає можливість використовувати санкції як козир, то чи вирішить він зіграти ним на користь України?
