Республіканська партія США ніколи не була ідеологічно монолітною – і це норма для країни з високим рівнем різноманітності при двопартійній системі. Усередині головної партії американських консерваторів співіснують кілька впливових угрупувань, які по-різному бачать роль Америки у світі. Одне з ключових місць посідає так зване “яструбине” крило республіканців, до якого належить держсекретар Марко Рубіо.
«Яструби» в команді Трампа
Фракція, яку умовно можна назвати неоконсервативною (так званих «яструбів»), об’єднує політиків, що підтримують активну зовнішню політику США, глобальне лідерство Вашингтона та жорстку позицію щодо авторитарних режимів. Серед найбільш відомих представників – Марко Рубіо, Ліндсі Грем, Мітч Макконнелл, Том Коттон, Майк Помпео. Це крило традиційно орієнтується на військово-політичні союзи, передусім НАТО, а також на підтримку союзників США у зонах конфліктів.
У складній структурі Республіканської партії США (GOP) Марко Рубіо традиційно вважається одним із найяскравіших представників неоконсервативного крила. Хоча останніми роками партія значно трансформувалася під впливом трампізму, Рубіо вдалося стати сполучною ланкою між традиційними консерваторами та прихильниками руху MAGA (Make America Great Again).
Політичні погляди Марко Рубіо
Марко Рубіо тривалий час був частиною «істеблішменту» Республіканської партії. Його імідж закріпився як експерта партії з питань зовнішньої політики та національної безпеки. З 2025 року, обійнявши посаду Державного секретаря США у другій адміністрації Дональда Трампа, він поєднує класичний республіканський підхід «мир через силу» з новим курсом на пріоритетність американських національних інтересів.
Погляди Марко Рубіо характеризуються поєднанням соціального консерватизму та агресивної зовнішньої політики:
- Збереження та посилення американської військової присутності у світі. Рубіо є одним із найжорсткіших критиків Китаю, називаючи його «найбільшою загрозою» для США. Він також активно виступав за зміну режимів у Венесуелі, а зараз виступає й за зміну комуністичного режиму на Кубі – Його батьки – кубинські емігранти Маріо Рубіо і Орія Ґарсія. Підтримує санкції та тиск на авторитарних лідерів Росії та Ірану (зокрема, нещодавні операції щодо усунення Ніколаса Мадуро на початку 2026 року).
- Економіка: Рубіо підтримує зниження податків для корпорацій, зменшення державного регулювання та збалансування федерального бюджету при одночасному збільшенні видатків на оборону.
- Соціальні питання: Він ідентифікує себе як прихильник руху pro-life (проти абортів), виступає за скасування закону про доступне медичне обслуговування (Obamacare) та за посилення безпеки на кордонах.
Ставлення до України
Підтримка України як елемент стримування Росії та захисту міжнародного порядку. Але щодо російської війни проти України його позиція еволюціонувала. Після анексії Криму Рубіо виступив як один із найпалкіших захисників українського суверенітету. Він наполягав на тому, що США зобов’язані надати дієву допомогу українському народу та тимчасовому уряду для захисту територіальної цілісності країни.
На початку великої війни сенатор зберігав жорстку проукраїнську лінію. У 2014 році Рубіо наголошував на необхідності збереження легітимної української державності за будь-яких умов, запевняючи, що Сполучені Штати підтримуватимуть українців доти, доки вони матимуть волю до спротиву – навіть якщо боротьба перейде у формат тривалого повстання. Після повномасштабного вторгнення позиція Рубіо змістилася в бік скептицизму щодо тривалого фінансування військових дій. Він почав стверджувати, що безстрокова допомога лише консервує «патову ситуацію» на фронті. Одним із його найбільш резонансних і критичних зауважень стала теза про те, що ресурси США не безмежні, а людський потенціал країни вичерпується, резюмуючи: «в Україні закінчуються українці». Визнаючи Росію агресором, станом на 2025–2026 роки він наголошує на необхідності завершення війни через переговори, зазначаючи, що конфлікт зайшов у «глухий кут» і обидві сторони мають піти на певні поступки для припинення вогню. Голосував проти надання критичної допомоги Україні 24 квітня 2024 року – як тоді вчинили більшість трампістів.
Марко Рубіо сьогодні – це символ адаптації традиційного республіканського консерватизму до реалій сучасної Америки. Він перестав бути просто «альтернативою» Трампу (як у 2016 році) і став вагомим гравцем у сфері зовнішньої політики США. Сенат одноголосно затвердив Рубіо на посаді Державного секретаря, який став першим латиноамериканцем на цій посаді.
Його угрупування в партії намагається балансувати між ізоляціонізмом (бажанням США відійти від світових справ) та необхідністю підтримувати статус супердержави. Для України та Європи фігура Рубіо означає передбачуваність у питаннях безпеки, але водночас і прагматичний підхід, де американські інтереси та ресурси будуть у пріоритеті.
Марко Рубіо – один із найпослідовніших критиків ізоляціонізму усередині Республіканської партії, вважаючи відмову США від глобальної ролі прямою загрозою американським національним інтересам. На відміну від MAGA-крила, Рубіо наголошує, що “Америка понад усе” не означає “Америка осторонь”.
Ідеологічний конфлікт усередині партії
Угрупування Рубіо перебуває у дискусії з табором республіканців, який тяжіє до Дональда Трампа та його прихильників. Якщо MAGA робить акцент на внутрішніх проблемах, мінімізації зовнішніх зобов’язань і прагматичних угодах навіть з автократіями, то неоконсерватори наполягають на ціннісному підході, стримуванні агресорів і захисті союзників. Цей конфлікт визначає сучасну Республіканську партію і значною мірою впливає на позицію США щодо російської війни проти України, ролі НАТО та протистояння Китаю.
Фракція, до якої належить Марко Рубіо, уособлює “стару школу” американського консерватизму, адаптовану до нових глобальних викликів. Вона виходить з переконання, що слабкість США провокує агресію, а відмова від лідерства руйнує міжнародну систему безпеки.
Попри зростання впливу ізоляціоністів, саме це угрупування залишається ключовим для України в Республіканській партії та чинником, який стримує радикальний розворот США до політики самоусунення від світових процесів.
