Держава, яка дозволяє іншим диктувати, як їй пам’ятати власну історію, поступово втрачає й частину суверенітету. До такого висновку дійшов політолог Валерій Майданюк на експертній дискусії «Право на власну пам’ять: національна ідентичність, діалог з сусідами і російський чинник», яку організували Український безпековий клуб та ГО «Фонд сприяння демократії».
Суперечка не про окремих діячів
За словами Майданюка, нинішня криза в українсько-польських стосунках значно ширша за рішення Львівської облради вшанувати Романа Шухевича та УПА. Вона потребує відповіді на принципове питання: хто має право визначати, як українці пам’ятають власну історію. Саме від цієї відповіді залежить, чим закінчиться конфлікт.
Історія як важіль тиску
Політолог зазначив, що історію дедалі частіше використовують у внутрішній політичній боротьбі, для мобілізації виборців і для тиску на Україну в питаннях євроінтеграції та економічної конкуренції. Усе це відбувається, коли Росія веде війну проти України й загрожує всій Європі, зокрема й самій Польщі.
«Росія зацікавлена в тому, щоб українці й поляки бачили одне в одному передусім історичних противників», — наголосив Майданюк.
Примирення, але не капітуляція
Визнання трагічних сторінок спільної історії необхідне, переконаний політолог. Але воно не повинно перетворюватися на тиск, коли одна сторона вирішує, як іншій оцінювати власне минуле. Повага до польської пам’яті має бути взаємною: до української історії, символів і героїв так само.
Закликів «забути образи» для порозуміння недостатньо. Потрібні діалог, чесне дослідження минулого та взаємна повага, а не використання історичних травм як інструмента шантажу.
Пам’ять і суверенітет
Право на власну історичну пам’ять Майданюк визначає не як другорядну культурну тему, а як складову національного суверенітету. Якщо держава не здатна самостійно осмислювати своє минуле, її символи, оцінки й рішення стають предметом зовнішнього торгу.
Стратегічна помилка
Водночас політолог застеріг від ситуації, коли історичні суперечки витісняють питання безпеки, оборони, економічної співпраці та протидії російській агресії. «Якщо Київ і Варшава дозволять історичним конфліктам визначати сучасні відносини, це стане стратегічною помилкою, якою скористається Кремль», — сказав він.
Українська позиція, підкреслив Майданюк, не про нових ворогів і не про взаємні образи. Йдеться про право суспільства самостійно визначати цінності, пам’ятати своїх героїв і жертв та будувати партнерство із сусідами на засадах рівності.
