Консервативна Платформа
  • Новини
    • Аналітика
    • Світогляд
    • Антиімперський фронт
    • Зброя
    • Геополітика
  • Публікації
  • Позиція
  • Заходи
Понеділок, 14 Вересня, 2026
  • Українська
    • English
Консервативна Платформа
  • Новини
    • Аналітика
    • Світогляд
    • Антиімперський фронт
    • Зброя
    • Геополітика
  • Публікації
  • Позиція
  • Заходи
Консервативна Платформа
Консервативна Платформа
  • Новини
    • Аналітика
    • Світогляд
    • Антиімперський фронт
    • Зброя
    • Геополітика
  • Публікації
  • Позиція
  • Заходи
Copyright 2021 - All Right Reserved
Європа

Майже 60% громадян країн ЄС схвалюють військову допомогу Україні

від Юрій Гончаренко 28 Травня, 2025

Більшість мешканців Європейського Союзу підтримують закупівлю та передання військового обладнання Україні, передає ФАКТИ.

Жителі ЄС підтримують передання України допомоги

Про це свідчать результати опитування Eurobarometer.

Загалом реакція Євросоюзу на російське вторгнення в Україну знаходить схвалення серед більшості європейців.

Зокрема, 80% опитаних виступають за прийом у ЄС осіб, які були змушені тікати від війни.

Понад три чверті — 76% — підтримують фінансову та гуманітарну допомогу для України.

Також 72% респондентів підтримують запровадження економічних санкцій проти російських державних структур, компаній і приватних осіб.

Ще 60% опитаних схвалюють надання Україні статусу країни-кандидата на вступ до ЄС. А 59% погоджуються з тим, що ЄС має фінансувати постачання Україні військового оснащення.

Російська агресія проти України залишається найважливішою темою для громадян ЄС — 27% респондентів назвали її ключовою серед 15 можливих варіантів. Далі йдуть міжнародна ситуація (24%) і питання безпеки та оборони (20%).

Крім того, 77% опитаних вважають, що вторгнення Росії є загрозою для безпеки всього Євросоюзу.

Паралельно, за результатами одного з останніх опитувань у США, майже 60% американців вважають, що Дональд Трамп не проявляє достатньої жорсткості у ставленні до Володимира Путіна.

Водночас більшість громадян США — як демократи, так і республіканці — виступають за продовження військової підтримки України з боку адміністрації Трампа.

Нагадаємо, в нещодавньому опитуванні зʼясувалося, що американці та західноєвропейці вважають, що протягом 5-10 років може спалахнути Третя світова війна.

28 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Аналітика

Аналітичні записки «Християнсько-демократична експертиза»

від Юрій Гончаренко 27 Травня, 2025

До вашої уваги аналітичні записки «Християнсько-демократична експертиза», доступні для скачування:

  • Політика: https://conservative.org.ua/wp-content/uploads/2025/04/analitycha-zapyska.polityka.pdf
  • Економіка: https://conservative.org.ua/wp-content/uploads/2025/05/analitycha-zapyska.pdf
  • Соціум: https://conservative.org.ua/wp-content/uploads/2025/05/analitycha-zapyska.sotsium.pdf
  • Культура: https://conservative.org.ua/wp-content/uploads/2025/05/analitycha-zapyska.kultura.pdf

27 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Україна

«Мінус 10% від врожаю». Голова аграрної асоціації розповів про наслідки аномально холодної весни

від Юрій Гончаренко 23 Травня, 2025

Павло Коваль: «Де очікували, може, 60-65 центнерів врожаю, втратимо 10-15 центнерів»

Українські аграрії за прогнозами можуть втратити 10% від потенційного врожаю та вийти на торішні показники – 73-74 млн тонн зернових та олійних культур. Про це в інтервʼю «Главкому» розповів гендиректор «Української аграрної конфедерації» Павло Коваль.

За словами експерта, погодна ситуація восени під час посіву озимини була непростою, що вплинуло на структуру посівів: було посіяно менше озимого ячменю та пшениці. Коваль каже, що аграрії звикли, що від заморозків можуть постраждати ранні фрукти, однак ніхто не очікував таких пізніх морозів.

«Ми звикли, що через заморозки зазвичай можуть постраждати ранні фрукти, але на сьогодні маємо проблеми із соєю, озимим ячменем, є проблеми й щодо інших культур. Знаю, що аграрії вже пересіяли окремі площі кукурудзи. Не кажу вже про кісточкові: абрикоси, черешні, персики та окремі ранні сорти слив – все це постраждало і в деяких господарствах урожаю цього року не буде. Також по всій Україні цьогоріч горіхи примерзли, врожаю теж не буде, а це був важливий продукт для загального експорту», – пояснив він.

Аналітики вважають, що цьогорічний врожай може бути на рівні показників минулого року.

«У центрі країни, наприклад, на Кіровоградщині, пшениця без тепла та весняних опадів не так бурхливо розвивалася, як зазвичай. Як-то кажуть, пшениця висотою у травостій, що ворона сховається, а вже колос викинула. І є певні застереження: що там, де очікували, може, 60-65 центнерів врожаю, втратимо 10-15 центнерів. І це ще не кінець, бо до кінця травня тепла не обіцяють, особливо в північних та центральних областях», – пояснив він.

Водночас, як зазначає гендиректор «Української аграрної конфедерації», аграрні підприємства вимушено адаптуються до погодних змін. «Є підприємства на Харківщині, Сумщині, Чернігівщині, де соя примерзла, яка раніше була посіяна і вже зійшла. Скоріше за все, дехто її залишить, розуміючи, що вже буде менше плодоносних стебел. Якщо, наприклад, горох підмерз, то його вже пересіватимуть не горохом, а скоріш за все, чимось пізнім – мабуть, кукурудзою, дехто може трошки гречки, проса додати», – пояснив він.

Через морози загальна площа посівів агрокультур буде меншою, зокрема цукрового буряка, якого цього року посіяли 217 тис. га.

«Не досіяли десь 750 тис. гектарів ярого ячменю, якого зазвичай трошки більше. Ця культура була, мабуть, найменш рентабельною за останні роки. Менше врожаю треба очікувати й ріпака, який є дуже ранньою культурою. У принципі, його вже в червні молотять, але заморозки для деяких підприємств прийшлися вже на фазу цвітіння. Якщо минулого року в окремих господарствах було по 60-63 центнери з гектара озимого ріпака, то цього року такого точно вже не буде», – розповідає експерт.

Коваль зазначає, що багато експертів продовжують очікувати непоганий урожай базових культур. Так, соняшнику вже посіяли 4 млн із запланованих 5 млн га.

«Але достатньо  І, думаю, дехто окремі площі соняшником ще пересіє, якщо буде потреба. А дехто скоротить сою, а наростить кукурудзу. Загалом, якщо дуже обережно прогнозувати, вже кажуть десь про 10% втрат від потенційного врожаю. Скоріш за все, вийдемо на рівень минулого року – десь 73-74 млн тонн (зернових та олійних культур). Хоча планували його перевершити», – додав гендиректор «Української аграрної конфедерації».

Нагадаємо, Україну чекає значне подорожчання сезонних фруктів – через квітневі заморозки 2025 року втрачено значну частину урожаю абрикосів, персиків та лохини. Ціни на абрикоси можуть злетіти на 25%, а ситуація з яблуками залишається невизначеною через пошкодження квіту.

Так, у Києві з’явилися перші сезонні ягоди та фрукти, однак їхня вартість поки що залишається дуже високою. Зокрема, у мережі супермаркетів «Сільпо» ціна на черешні сягає захмарних 999 грн за кг.

До слова, в Україні стрімко дорожчають яблука. З початку тижня відпускні ціни на популярний фрукт на вітчизняному ринку зросли в середньому на 14%. 

23 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
на росії

Стопами Гітлера: що стоїть за заявами Путіна про “буферну зону”

від Юрій Гончаренко 23 Травня, 2025

Російський диктатор Володимир Путін заговорив про створення “буферної зони” (і вже не вперше). Але, розповідаючи про необхідність її створення, він не дає відповідей на питання: куди вона буде створюватись? Вглиб Російської Федерації, чи вглиб України? На скільки кілометрів вона має простягатись?

Приміром, очільник російського МЗС Сергій Лавров казав, що потрібна “буферна зона” на 200 кілометрів. Беручи до уваги, що, скоріше за все, розглядається саме ситуація заглиблення в Україну і такі забаганки, то, за великим рахунком, в Кремлі мріють про демілітаризовану зону до самого Києва. Та навіть Київ має до неї потрапити, передає УНІАН.

Тобто, все це – повна маячня. Це – спроба за допомогою, в тому числі, американців, створити “легітимні” окуповані території.

Простими словами, те, що Росія не змогла захопити протягом останніх років, Путін намагається загарбати, назвавши “буферною зоною”.

Ба більше, якщо згадати, як кілька днів тому Путін побував на Курщині, і там якийсь губернатор йому нарозповідав, що Суми мають стати частиною Російської Федерації, то можна зробити цікаві спостереження. З одного боку, росіяни реанімували стару тему про необхідність створення демілітаризованої зони. А з іншого – вже планують захоплення нових територій України, відверто й публічно про це заявляючи…

Насправді росіяни не збирають зупинятись, ба навіть призупиняти так звану спеціальну військову операцію. Вони не хочуть і не планують йти ні на яке припинення вогню. Адже, як нещодавно сказав президент США Дональд Трамп, росіяни зараз відчувають себе переможцями.

Звісно, мене, як і багатьох з нас, дивує реакція наших друзів зі Сполучених Штатів. Я не можу повірити в те, що вони не розуміють, що відбувається. І виникає питання: навіщо вони вдають, що не розуміють, навіщо вмикають дурня? Тут же все очевидно…

Якщо подивитись на риторику Гітлера у 39-му, 40-му і навіть у 41-му роках минулого століття – напередодні і вже під час Другої світової війни, то Путін зараз повторює його майже слово в слово.

Особливо, що стосується прагнення до миру. Гітлер позиціонував себе чи не найбільшим “миротворцем” в Європі: він постійно “прагнув” миру, він “боровся за мир” усіма можливими засобами. Путін зараз йде таким самим шляхом.

Тому іноді навіть хочеться порадити нашим друзям із США: після того, як послухали Путіна, подивитись і послухати архівні записи виступів Гітлера й порівняти риторику. Вони дуже здивуються…

Чому російський диктатор витяг з рукава тему створення “буферної зони” саме зараз? Тут немає складних стратегій. На нього тиснуть і він розуміє, що, у будь-який момент, тиск може посилитись і з боку Сполучених Штатів. Наступним кроком, вочевидь будуть якісь додаткові санкції. Аби цьому запобігти, Путін вдається до маніпуляцій та брехні. Мовляв, я дуже-дуже хочу миру, але давайте зробимо це ось в такий спосіб. Саме такий. А далі – пропонує спосіб, який не можна реалізувати.

23 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Аналітика

Український соціум в умовах війни: від виживання до відповідальності

від Юрій Гончаренко 21 Травня, 2025

Коли в лютому 2022 року російські війська вторглися на українську землю, першим зламався не фронт — першим вистояв соціум. Люди, розкидані по різних куточках країни, об’єдналися без наказів і вказівок. Хтось відкрив волонтерський штаб у себе в гаражі, хтось пік хліб для тероборони, хтось — просто мовчки взяв за руку людину поруч і сказав: «Тримайся». У ті перші дні і тижні війни зруйнувались старі схеми, а народилася нова, ще не артикульована, але дуже жива сила — український соціум як суб’єкт, як спільнота, як джерело стійкості.

Але чи достатньо нам цього тепла фронтової солідарності, щоб пройти марафон війни і після неї — відновлення, реформ, перетворень? Християнсько-демократична перспектива дає нам глибоку, принципову відповідь: ні, якщо ця солідарність не стане відповідальністю.


Соціальна згуртованість: не просто єдність, а довіра

У 2022 році ми пережили унікальний соціальний момент — вибух довіри. Люди довіряли армії, волонтерам, навіть незнайомцям на вулиці. У повітрі стояло відчуття братерства. Цей «запас єдності» став ресурсом, який виніс нас через перші й найважчі місяці. Але довіра — це не магія, а механізм. Її потрібно підтримувати.

Уже у 2024–2025 роках ми бачимо тривожні сигнали. За даними досліджень «Фонду сприяння демократії», рівень суспільної тривожності зріс до 5.8 з 10. Люди втомлені, фрагментовані, зневірені. Розчарування у спроможності держави вирішувати щоденні проблеми породжує відчуття ізоляції. Замість об’єднання — атомізація, замість спільнот — міхур інформаційної самотності.

«Суспільство, яке не може захистити свій інформаційний простір, приречене програти війну за уми», — влучно зауважив Сергій Дем’янов.

І саме тому соціальна згуртованість — це не емоція, а стратегія, яку потрібно плекати на інституційному рівні.


В основі — людина, а не держава чи ринок

Християнсько-демократичний підхід радикально відрізняється від ліберального чи соціалістичного. У центрі не держава і не ринок, а людина як особистість, створена для спільного життя. Не статистична одиниця, не «користувач послуг», а особа з гідністю, з потребами і здатністю відповідати за ближніх.

У цій філософії:

  • Гідність → основа всієї соціальної політики.
  • Свобода → не анархія, а можливість відповідального вибору.
  • Відповідальність → не лише індивідуальна, а й взаємна, перед громадою та суспільством.

Саме тому християнська демократія не бачить у соціальній сфері просто «допомогу нужденним», а — етичний порядок, у якому сильні захищають слабких, не втрачаючи власної сили, а множачи спільне благо.


Головні соціальні виклики воєнного часу

На папері Україна — країна з тисячами соціальних програм. У реальності — десятки мільйонів людей, які вважають себе покинутими. Які ж основні соціальні виклики постали перед нами зараз?

1. Демографічна криза

  • Скорочення населення.
  • Масова еміграція жінок і дітей.
  • Старіння нації, руйнування демографічного балансу.

2. Нерівність і втома

  • Відчуття несправедливості: одні на фронті, інші — у ресторанах.
  • Зріст недовіри між різними соціальними групами.
  • Поляризація між містом і селом, «центром» і «периферією».

3. Криза інституцій

  • Зневіра в здатність держави надати соціальні послуги.
  • Бюрократичні перепони у допомозі ВПО, ветеранам, родинам загиблих.

4. Інформаційна фрагментація

  • Медіа й телеграм-канали створюють замкнені простори, де кожен бачить свій варіант реальності.

Усе це — не просто проблеми. Це ознаки розхитаної соціальної тканини, яку треба не латати, а відновлювати — зсередини, з опорою на базові моральні принципи.


Суспільство — це спільнота, а не ринок обміну

Сучасний ліберальний світ бачить людину як споживача, а суспільство — як сукупність контрактів. Християнсько-демократична думка має іншу візію: communio — спільнота осіб, пов’язаних не лише правами, а й взаємними обов’язками.

«Громада, родина, школа, церква — це не атавізми. Це опорні структури соціального життя», — йдеться в аналітичній записці.

Якщо держава намагається замінити собою всі ці структури, вона не зцілює, а калічить. Якщо ж вона створює простір, де вони можуть діяти вільно, — зцілення можливе.


Соціальна політика як етика, а не технократія

Ми звикли оцінювати соціальні реформи в цифрах: скільки людей охоплено? Скільки відсотків ВВП витрачено? Але справжній показник успішної соціальної політики — відчуття гідності у людини, яка її отримує.

Християнсько-демократичний підхід пропонує інше мислення:

  • Політика має бути прозорою, щоб громада брала участь у її формуванні.
  • Вона має бути орієнтованою на розвиток, а не на залежність.
  • Вона повинна лікувати не симптоми, а відновлювати гідність, відновлювати суспільну тканину.

Конкретні напрями дії: від концепції до практики

  1. Розвиток мережі місцевих соціальних центрів, підпорядкованих не Києву, а громадам.
  2. Програми реабілітації та підтримки ветеранів, які поєднують медичну, психологічну і духовну допомогу.
  3. Підтримка родин загиблих не лише матеріально, а й через спільнотні структури (церкви, школи, волонтерські мережі).
  4. Інтеграція ВПО не як проблема, а як шанс — через зайнятість, спільні проєкти, діалог.
  5. Фінансування горизонтальних ініціатив — волонтерських, громадських, парафіяльних, які замінюють функції слабких інституцій.
  6. Довгострокові програми формування соціального капіталу: школи співпраці, локальні медіа, міжрегіональні обміни, підтримка молодіжних спільнот.

У підсумку: соціум — це фронт

Ми часто чуємо: «На фронті все зрозуміло, а в тилу — хаос». Але це неправда. Тил — це фронт. І він не менш важливий.

Християнська демократія нагадує: перемога можлива лише тоді, коли сильні захищають слабких, коли громади діють вільно, коли політика служить людині, а не навпаки.

Соціум — це не поле битви. Це — тіло нації. І якщо воно втрачає зв’язок між органами, між клітинами, то жодна зброя його не врятує.

Але якщо ми повернемося до гідності, до солідарності, до взаємної відповідальності — тоді ми не просто вистоїмо.

Ми — переможемо. Як суспільство. Як нація. Як спільнота.

21 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Міжмор'я

День вишиванки в Тирасполі: український рух у Придністров’ї набирає силу

від Юрій Гончаренко 19 Травня, 2025

У Тирасполі, столиці невизнаної Придністровської Молдавської Республіки, цього року вперше офіційно відзначили День вишиванки. Про це повідомляє Інформаційний центр “Міжмор’я” з посиланням на експертку з національної ідентичності та відому волонтерку Васілісу Коваленко.

Організаторами святкування виступили місцевий Український дім та спільнота української культури «Червона калина». За словами Коваленко, ця подія стала символічною, адже в останні роки Придністров’я сприймалося як територія, де українська ідентичність зазнала утисків.

“У святкуванні взяли участь діти й учителі кількох місцевих шкіл, українські творчі колективи та представники Союзу українців Придністров’я, що свідчить про стійкість української громади в регіоні,” — зазначила експертка.

Історично українці складали значну частину населення Придністров’я, яке в різні часи входило до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Гетьманщини та інших державних утворень. У 1924 році тут було створено Молдавську АРСР у складі Радянської України.

Васіліса Коваленко підкреслила, що проросійська орієнтація регіону значною мірою обумовлена присутністю російських військ — залишків 14-ї армії СРСР. Проте проведення Дня вишиванки свідчить про поступове послаблення російського впливу та відродження українських традицій у регіоні.

19 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Без категорії

Наша розвідка має можливості, яких немає у світі”: генерал Павленко про успіхи ГУР під керівництвом Буданова

від Юрій Гончаренко 16 Травня, 2025

Українська військова розвідка володіє технологіями та можливостями, яких немає в жодній іншій розвідувальній службі світу. На цьому наголосив ексзаступник керівника ГУР, генерал-майор Ілля Павленко в інтерв’ю телеканалу “Київ”, , повідомляє Фокус.

“На сьогодні Головне управління розвідки стало одним з центрів інновації та модернізації. Українська розвідка має можливості, яких не має жодна інша розвідка світу: бойові БПлА, ракети, засоби ППО, власна авіація, морські дрони і навіть супутники, які дозволяють бачити ворога навіть у найскладніших умовах,” – підкреслив Павленко.

За словами генерала, такий прогрес став можливим завдяки візіонерському підходу керівника ГУР Кирила Буданова, який створив не просто команду підлеглих, а колектив партнерів, з якими можна обговорювати ризики та приймати виважені рішення.

Павленко також відзначив створення інформаційного порталу War & Sanctions, через який розвідка ділиться даними про використання агресором підсанкційних компонентів для виробництва зброї, що допомагає міжнародним партнерам перекривати канали постачання.

“В ГУР на сьогодні створено атмосферу в якій люди хочуть розвиватися, впроваджувати інновації, бути лідерами. І якщо Україна прагне захистити себе – інших варіантів просто немає,” – підсумував Ілля Павленко.

16 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Аналітика

Як зшити націю: християнсько-демократична візія подолання суспільних розколів в Україні

від Юрій Гончаренко 14 Травня, 2025

На перший погляд, Україна сьогодні — об’єднана як ніколи. Спільний ворог, спільна боротьба, спільна кров. Але що ближче ми вдивляємося в тло великої картини, то чіткішими стають тріщини в суспільному ґрунті. Їх не видно з далеких трибун, але вони відчутні в розмовах у маршрутках, у коментарях під новинами, у родинних суперечках.

Це — розколи, які не завжди розривають суспільство гучно, але постійно підточують його зсередини: фронт і тил, місто і село, Захід і Схід, віряни різних конфесій, мови, цінності, досвіди. Усе це — не просто різноманіття, а потенційні лінії розлому, які підживлює війна, втома, недовіра, а іноді — ворожа пропаганда.

І якщо ми хочемо не просто вистояти, а перемогти як народ — нам потрібно зшити себе заново. Не гаслами, а змістами. Не примусом, а довірою. Не з однаковості — а з поваги до різності. І саме тут християнсько-демократична думка дає нам не тільки ціннісну основу, а й практичну дорожню карту.


1. Розкол — це не аномалія, це сигнал

Найбільша помилка, якої припускаються політики й експерти, — вважати, що розколи є патологією. Вони — природна реакція живого суспільства на стрес, на виклики, на невизначеність. Їх не можна скасувати законом чи замовчати указом.

Християнська демократія розуміє суспільство як складну тканину різних ідентичностей, традицій, голосів. Ця традиція не боїться різноманіття — вона прагне його об’єднати через спільне благо, а не уніфікацію.

«Суспільство — це не механізм, а communio — спільнота осіб, пов’язаних не лише правами, а й взаємною відповідальністю», — сказано в аналітичній записці «Соціум».

У цьому контексті будь-який розкол — це сигнал про втрату зв’язку, про розрив горизонтальних зв’язків, про зменшення довіри. І саме довіра — найдефіцитніший ресурс після двох років великої війни.


2. Які розколи найнебезпечніші сьогодні?

Фронт і тил

Мовчазне роздратування тих, хто воює, до тих, хто не воює. І навпаки — почуття провини або захисту власної «нормальності» в тилу. Це — розкол досвіду, і його не знімає жоден закон.

Соціально-економічний розрив

Ветерани повертаються у міста, де працюють салони краси й автосалони, але немає державних сервісів для реабілітації, де чиновник не розуміє, що таке ПТСР, і де люди з втраченими домівками конкурують за оренду з ІТ-шниками. Це — розкол справедливості.

Інформаційний розлам

Один народ — але тисячі інформаційних бульбашок. Телеграм-канали, нішеві медіа, блогери — створюють у кожного свою версію реальності. Ідеологічні «ми» і «вони» множаться. Це — розкол смислів.

Історико-культурний поділ

Попри деколонізацію, глибоко вкорінені пострадянські уявлення про канон, «своє» і «чуже» досі панують у багатьох регіонах, освітніх і церковних просторах. Це — розкол ідентичності.


3. Християнсько-демократичний підхід: єдність через гідність

Найпотужніша відповідь на розкол — це не «мир за всяку ціну» і не «перемога правої думки». Це — відновлення гідності кожного.

Християнсько-демократична традиція говорить чітко:

  • Людина — не об’єкт, а суб’єкт політики.
  • Свобода — не уніфікація, а право бути собою у спільноті.
  • Солідарність — не милостиня, а моральний обов’язок сильного захищати слабкого.

Це означає: примирення — не коли всі мовчать, а коли всі можуть висловитись і бути почутими.


4. Як «зшивати»? Практичні стратегії

а) Локалізація і повага до регіонального досвіду

Дати громадам не тільки податки, а й право на голос у формуванні освітньої, культурної, соціальної політики. Не вирівнювати за лекалом Києва, а створювати можливість бути собою.

б) Спільні платформи діалогу

Церкви, школи, ветеранські центри, бібліотеки, волонтерські простори — мають бути не лише інституціями послуг, а просторами розмови. Там мають зустрічатися «фронт» і «тил», «ліберали» і «консерватори», «місто» і «село».

в) Публічна реабілітація гідності

Офіційна політика має не просто «вшановувати» захисників і постраждалих — вона повинна повертати їм публічне місце у спільноті. Через вшанування, участь, залучення до рішень.

г) Децентралізація медіа і контенту

Підтримка регіональних медіа, локальних блогерів, громадських проєктів. У фокусі — не сенсації, а мости порозуміння між різними аудиторіями.

д) Етика пам’яті — без монополій

Історія — це не зброя. Це — мова порозуміння. Християнська демократія визнає важливість правди, але не дозволяє їй стати інструментом приниження. Ми маємо вчити історії, яка дає спільні точки зору, а не тільки спільного ворога.


5. Єдність як довга робота, а не момент тріумфу

Християнсько-демократична концепція єдності — це не абсолютистська згода, а етичне зобов’язання бути разом попри різне. Це шлях — не через нав’язування, а через служіння. Через відповідальність. Через любов — як політичну, громадянську, моральну категорію.

«Перемога — це не лише коли ворог відступає, а коли ми не втрачаємо себе», — нагадує логіка цього підходу.


Замість епілогу: держава — це не центр, а шов

Ми часто говоримо про «централізовану державу». Але в християнсько-демократичному баченні держава — це не центр влади, а шов, який з’єднує частини. Якщо шов зроблено грубо, тканина рветься. Якщо з розумінням структури — вона тримається.

Розкол — не приреченість. Він — запрошення до праці. До політики поваги, а не тиску. До культури спілкування, а не домінації. До суспільства відповідальних, а не зранених.

І якщо ми знайдемо в собі силу будувати таке суспільство — ми справді станемо єдиною нацією.

14 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Внутрішній фронт

Успішні реформи та високий рівень професіоналізму – американський експерт оцінив роботу української розвідки

від Юрій Гончаренко 12 Травня, 2025

Українська воєнна розвідка здатна ефективно працювати на території російської федерації. Цьому не здатні завадити ні російські сили безпеки, ні тисячі росгвардійців. Це під час свого виступу на Київському безпековому Форумі відзначив Пол Колбі, старший науковий співробітник The Intelligence Project в Центрі Белфера Гарвардської школи Кеннеді.

Американський спеціаліст висловив захоплення результатами реформи української воєнної розвідки: «По-перше, що мене приємно здивувало і вразило, це те, яким чином служби змогли розвернутися швидко після ери КДБ та реформуватися. В тому сенсі, що вони не стали каральною службою. Найдивніше, що я бачив за останні роки – ця служба має свою агентуру у рф і там працює. Відбуваються і польоти дронів, і ліквідації вищого керівництва».

У своєму аналізі Пол Колбі також порівняв професійний рівень розвідок двох воюючих країн: «Треба говорити про повний провал розвідки росії. Вони думали, що увійдуть в Україну і це буде просто прогулянка. Що стосується їхньої еволюції, то вони зазнали цілої низки поразок».
Науковець переконаний, що «можна говорити про глобальні масштаби дій розвідувальної спільноти України».

Українська воєнна розвідка здатна ефективно працювати на території російської федерації. Цьому не здатні завадити ні російські сили безпеки, ні тисячі росгвардійців. Це під час свого виступу на Київському безпековому Форумі відзначив Пол Колбі, старший науковий співробітник The Intelligence Project в Центрі Белфера Гарвардської школи Кеннеді.

Американський спеціаліст висловив захоплення результатами реформи української воєнної розвідки: «По-перше, що мене приємно здивувало і вразило, це те, яким чином служби змогли розвернутися швидко після ери КДБ та реформуватися. В тому сенсі, що вони не стали каральною службою. Найдивніше, що я бачив за останні роки – ця служба має свою агентуру у рф і там працює. Відбуваються і польоти дронів, і ліквідації вищого керівництва».

У своєму аналізі Пол Колбі також порівняв професійний рівень розвідок двох воюючих країн: «Треба говорити про повний провал розвідки росії. Вони думали, що увійдуть в Україну і це буде просто прогулянка. Що стосується їхньої еволюції, то вони зазнали цілої низки поразок».

Науковець переконаний, що «можна говорити про глобальні масштаби дій розвідувальної спільноти України».

12 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Події

Керівник ГУР Буданов до Дня Матері: “Перший дзвінок після бою — завжди до мами”

від Юрій Гончаренко 11 Травня, 2025

Керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов звернувся до українців з нагоди Дня Матері, підкресливши особливу роль матерів у житті кожного захисника.

“Україно свята, мати героїв! З Днем Матері, українці!”, — такими словами розпочав своє привітання очільник військової розвідки.

У зверненні Буданов наголосив на значущості родинних зв’язків для воїнів на фронті. “З-поміж усіх знань у нашій памʼяті найнадійніше місце займає комбінація кількох цифр — номер телефону рідної”, — зазначив він.

“Перший дзвінок після непростого бою або після важкого полону — завжди до мами. Немає кращих митей за ті, коли життя, добро, любов і віра перемагає смерть і темряву”, — підкреслив керівник ГУР.

Буданов також висловив вдячність матерям, які виховали нинішнє покоління захисників: “Мамо, твої сини й дочки у збройній боротьбі — сильні, гідні і чесні з собою, як ти вчила з дитинства”.

Окрему увагу в привітанні приділено матерям загиблих воїнів: “Підтримуймо сьогодні і завжди матерів, які втратили своїх дітей на війні — Україна стоїть тільки завдяки сину чи дочці чиєїсь матері, в якої російські окупанти забрали найдорожче”.

Завершуючи звернення, Буданов процитував Тараса Шевченка: “І буде син, і буде мати, І будуть люде на землі!” та наголосив, що боротьба триває “за наших усіх матерів, за нерозривний цикл вільного буття України”.

Нагадаємо, День Матері в Україні відзначається щороку у другу неділю травня.

11 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Новіші
Старіші

ВАЖЛИВЕ

Пет Б’юкенен: консерватор, який передбачив Трампа, але помилився...

10 Вересня, 2026

Візія перемоги-2035: чому Україні потрібна не мобілізація страху,...

8 Вересня, 2026

Відео: Консерватизм – ідеологія здорового глузду

5 Вересня, 2026

Український консерватизм 20 років тому: історія ідеї, яка...

3 Вересня, 2026

Три українські незалежності

24 Серпня, 2026

UKRAINIAN EXPERTS TALKS’S PODCAST

Новини

  • В Україні готують систему захисту вразливих людей в зимовий період

    13 Серпня, 2026
  • В Україні створено першу організацію нащадків жертв польських репресій

    13 Серпня, 2026
  • Кардинал Ватикану підтвердив: Свята Церква разом з Україною у боротьбі за полонених

    16 Липня, 2026
  • Чому Польща не хоче зупиняти «історичну війну» з Україною одним дзвінком

    9 Липня, 2026
  • Як Польща виграє історичну війну, поки Україна відмовляється в неї вступати

    8 Липня, 2026
Назад Вперед

Спротив.News

«
Prev
1
/
215
Next
»
loading
play
ГУР знищило російський МіГ-29 на аеродромі “Бельбек” у Криму
play
У Донецьку окупанти знесли скульптуру лева, подаровану Львовом
play
Сили оборони знищили автомобільний міст у Новоазовську
«
Prev
1
/
215
Next
»
loading

Реалізується ГО Фонд сприяння демократії за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні

Copyright © 2017 Фонд сприяння демократії Наші Політика конфіденційності,  Умови використання сайту
Facebook Youtube Telegram Spotify Instagram Linkedin
Консервативна Платформа
  • Новини
    • Аналітика
    • Світогляд
    • Антиімперський фронт
    • Зброя
    • Геополітика
  • Публікації
  • Позиція
  • Заходи

Shopping Cart

Close

У кошику немає товарів.

Close
  • Українська
  • English