У березні президент Байден затвердив надзвичайно секретний стратегічний ядерний план для США, який вперше спрямовує американську стратегію стримування на швидко зростаючий ядерний арсенал Китаю. Цей крок пов’язаний із прогнозами Пентагону, що протягом наступного десятиліття китайські ядерні запаси можуть зрівнятися за масштабом і різноманітністю з арсеналами США та росії,- The New York Times.

Білий дім не робив офіційних заяв про затвердження Байденом оновленої стратегії, відомої як “Ядерне керівництво з використання”. Цей документ також передбачає підготовку США до можливих координаційних ядерних загроз з боку Китаю, росії та Північної Кореї. Документ оновлюється приблизно кожні чотири роки і є настільки секретним, що існує лише в друкованих примірниках, які розповсюджуються серед обмеженого кола високопосадовців національної безпеки та командирів Пентагону.

Однак у недавніх виступах двоє високопосадовців адміністрації коротко згадували про ці зміни, що передували детальнішій, некласифікованій доповіді для Конгресу, яку планується надати до завершення терміну повноважень Байдена.

Раніше цього місяця Віпін Наранг, ядерний стратег з МІТ, який працював у Пентагоні, заявив, що президент нещодавно видав оновлені настанови щодо використання ядерної зброї, враховуючи кілька ядерно озброєних противників. Особливу увагу було приділено значному збільшенню розмірів і різноманітності ядерного арсеналу Китаю.

У червні Прінай Вадді, старший директор Ради національної безпеки з питань контролю над озброєннями та нерозповсюдження, також згадав про цей документ, який вперше детально аналізує, чи готові Сполучені Штати відповісти на ядерні кризи, що можуть виникнути одночасно або послідовно, використовуючи комбінацію ядерної та ненуклеарної зброї.

Нова стратегія, за словами Вадді, акцентує увагу на необхідності одночасного стримування Росії, Китаю та Північної Кореї.

Раніше ймовірність того, що американські противники можуть координувати ядерні загрози з метою перевершити ядерний арсенал США, здавалася малоймовірною. Проте нове партнерство між Росією та Китаєм, а також постачання звичайних озброєнь Північною Кореєю та Іраном до Росії для війни в Україні радикально змінили позицію Вашингтона.

Вже зараз росія та Китай проводять спільні військові навчання, а розвідка намагається з’ясувати, чи допомагає Росія Північній Кореї та Ірану у розвитку ракетних програм в обмін на підтримку.

Цей новий документ підкреслює, що наступний президент США, якого приведуть до присяги 20 січня, зіткнеться з кардинально зміненою та значно більш нестабільною ядерною ситуацією, ніж та, що була три роки тому. Президент росії путін неодноразово погрожував використанням ядерної зброї проти України, зокрема під час кризи в жовтні 2022 року, коли Байден і його помічники, вивчаючи перехоплені розмови російських командирів, побоювалися, що ймовірність застосування ядерної зброї може зрости до 50% або навіть вище.

Байден разом із лідерами Німеччини та Великобританії змусили Китай та Індію зробити публічні заяви про те, що ядерна зброя не має застосовуватися в Україні, що тимчасово послабило напругу.

“Це був важливий момент”, – зазначив Річард Н. Хаас, колишній високопосадовець Державного департаменту та Ради національної безпеки за кількох республіканських президентів і президент-емерит Ради з міжнародних відносин. “Ми стикаємося з радикалізованою росією; припущення, що ядерна зброя не буде використовуватися в звичайному конфлікті, більше не є надійним”.

Другий важливий зсув викликаний ядерними амбіціями Китаю. Ядерне зростання країни відбувається навіть швидше, ніж прогнозували американські розвідувальні служби два роки тому, підсилене рішучістю президента Сі Цзіньпіна відійти від багаторічної стратегії «мінімального стримування» на користь досягнення або перевищення розмірів арсеналів США та росії. На сьогодні китайський ядерний комплекс є найшвидше зростаючим у світі.

Хоча колишній президент Дональд Трамп упевнено прогнозував, що лідер Північної Кореї Кім Чен Ин відмовиться від своїх ядерних озброєнь після їхніх трьох особистих зустрічей, сталося протилежне. Кім подвоїв свої зусилля, і тепер, за оцінками, у нього є понад 60 одиниць ядерної зброї та паливо для створення ще більшої кількості.

Це розширення змінило характер загрози з боку Північної Кореї: коли країна мала лише кілька одиниць зброї, її можна було стримувати за допомогою систем протиракетної оборони. Проте зараз її арсенал швидко наближається до розмірів арсеналів Пакистану та Ізраїлю, що в теорії дозволяє Пхеньяну координувати ядерні загрози спільно з Москвою та Пекіном.

Американські посадовці зазначають, що нова ядерна ситуація неминуче змінить плани та стратегію США. Як сказав Віпін Наранг, коли залишав Пентагон: “Ми зобов’язані бачити світ таким, яким він є, а не таким, яким ми хотіли б його бачити. Можливо, з часом ми будемо розглядати чверть століття після Холодної війни як перерву в ядерній загрозі”. За його словами, новий виклик полягає у “реальній можливості співпраці та навіть змови між нашими ядерно озброєними противниками”.

Незважаючи на це, у президентській кампанії нові виклики для американської ядерної стратегії поки що не стали темою обговорення. Президент Байден, який протягом більшої частини своєї політичної кар’єри виступав за ядерне нерозповсюдження, не говорив публічно про те, як він реагує на виклики, пов’язані зі зростанням ядерного потенціалу Китаю та Північної Кореї. Віцепрезидент Камала Гарріс, яка є кандидатом від Демократичної партії, також не торкалася цього питання.

На своїй останній пресконференції в липні, за кілька днів до того, як він оголосив, що не буде балотуватися на другий термін, Байден підтвердив, що він прийняв політику протидії ширшому партнерству між Китаєм і Росією. “Так, я роблю це, але не готовий говорити про деталі публічно”, – сказав Байден. Він не згадав, і йому не ставили запитань про те, як це партнерство впливає на американську ядерну стратегію.

З часів президентства Гаррі Трумена ця стратегія була спрямована переважно на російський ядерний арсенал. Однак нові настанови Байдена показують, як швидко це змінюється. Китай згадувався в останніх ядерних настановах, опублікованих наприкінці адміністрації Трампа, але тоді ще не було повністю зрозуміло масштаб амбіцій Сі Цзіньпіна.

Стратегія Байдена загострює увагу на оцінках Пентагону, згідно з якими ядерний арсенал Китаю може зрости до 1000 одиниць до 2030 року та до 1500 одиниць до 2035 року, що наблизить його до рівня ядерних сил США та росії. Посадовці відзначають, що Пекін уже випереджає ці прогнози, почавши завантажувати ядерні ракети в нові шахти, виявлені комерційними супутниками три роки тому.

Ще одним приводом для занепокоєння є те, що Китай припинив короткочасний діалог зі США щодо покращення ядерної безпеки. Обговорювалися, зокрема, можливість попереджень про ракетні випробування або створення гарячих ліній для запобігання ескалації інцидентів до ядерного конфлікту.

Одна з таких дискусій між країнами відбулася пізньої осені, незадовго до зустрічі Байдена і Сі в Каліфорнії, де вони намагалися відновити двосторонні відносини. У спільній заяві згадувалося про ці переговори, але китайська сторона вже натякнула, що не зацікавлена у подальших дискусіях, і на початку цього літа заявила про припинення розмов. Вони пояснили це американськими поставками зброї до Тайваню, які тривали задовго до початку розмов про ядерну безпеку.

Меллорі Стюарт, помічниця держсекретаря з питань контролю над озброєннями, стримування і стабільності, зазначила, що китайський уряд “активно перешкоджає нам у веденні розмов про ризики”. Натомість Пекін, за її словами, “начебто переймає тактику Росії, яка полягає в тому, що поки ми не вирішимо напруженість і виклики в наших двосторонніх відносинах, вони вирішують не продовжувати наші розмови щодо контролю над озброєннями, зниження ризиків і нерозповсюдження”.

Стюарт підкреслила, що в інтересах Китаю “запобігти ризикам прорахунків та непорозумінь”.