На межі ХХ-ХХІ століть електоральні позиції християнських демократів зазнали значних змін. На сьогодні християнські демократи зберігають владу або є партнерами в урядовій коаліції в Хорватії, Нідерландах, Австрії, Чехії, Румунії, Словаччині, Словенії, Литві та мають міцні позиції в парламенті Чилі, де християнськими демократами було троє президентів.
Після років політичної нестабільності у ФРН, зумовленої міграційною політикою, нестабільністю владної коаліції, ліво-правого протистояння в консервативному таборі, становище німецьких християнських демократів характеризується електоральними флуктуаціями. На парламентських виборах 2021 року християнські демократи були змушені поступитися соціал-демократам та «зеленим» у виборчій кампанії. Однак останні соціологічні опитування електоральних симпатій у 2022 році, здійснені після російського вторгнення в Україну, знову повертають пальму першості християнським демократам.
Тож, попри тимчасові зміни суспільних тенденцій, про системний занепад християнської демократії як ідеологічної доктрини говорити рано. Зрештою, успіх розвитку демократії в Європі безумовно буде залежати від участі християн, які часто займали центральне місце у боротьбі за рівність. Зрештою, церкви традиційно були в авангарді багатьох суспільних процесів, забезпечуючи важливу інфраструктуру для соціальної мобілізації. Відвідування церкви та прихильність до церковних догм серед європейців, можливо, скоротилися за останні кілька десятиліть, – підсумовує професор Міського університету Нью-Йорка (City University of New York) Карло Інверніцці Акчетті (Carlo Invernizzi Accetti), але християнська демократія не зникла. Інститути, які вона допомогла створити, продовжують формувати життя мільйонів і досі визначають європейську політику.
У ХХ столітті в умовах Холодної війни і біполярного протистояння двох ідеологічних систем між США та СРСР християнські демократи змогли запропонувати виборцям альтернативну стратегію розвитку. Саме християнські демократи ініціювали створення Європейського Союзу і були стримувальним фактором, який стояв на заваді перемоги комуністичних сил. За словами професора Уді Ґрінберґа, після Другої світової війни християнські демократи досягли немислимого, об’єднавши неоднорідні правові системи Європи в демократичну спільноту. Сьогодні від здатности християнських демократів об’єднати Європу навколо ідеї християнської культурно-цивілізаційної ідентичності буде залежати й майбутнє самого Європейського Союзу.
Автор: Валерій Майданюк
