З поміж десятків ідеологій, консерватизм називають “ідеологією здорового глузду”. Більшість ідеологій мають свій ідеал “світлого майбутнього” – утопію досконалого суспільства, де всі житимуть у гармонії. Лише консерватизм не розповідає спокусливих казок про ідеальний світ.
Комунізм спокушав побудовою суспільства рівності та благоденства, в якому не буде грошей, влади і приватної власності. Нові ліві пропонують утопію, де не буде жодної дискримінації і зникнуть соціальні відмінності між людьми. Лібертаріанці пропонують будувати світ без кордонів та держав, позбутися податків і все віддати владі ринку.
Консерватори не обманюють людей розповідями, що ідеальний світ можна побудувати. Не закликають вбивати “ворогів прогресу і народу” мільйонами.
Не переконують людство відмовитися від джерел енергії, зруйнувати екологічно шкідливі технології і перейти до ідилії збиральництва та гармонії з природою, як пропонують екофашисти. Не закликають кенселити, забороняти чи знищувати “неповноцінні” чи “неправильні” суспільні групи.
У побудові майбутнього консерватори радять орієнтуватися на досвід цивілізації. Якщо нікому досі не вдалося побудувати ідеальне суспільство рівності та справедливості, то не треба насильно примушувати людей до нього прагнути. СРСР, Північна Корея, Камбоджа, Китай та Куба є наочним прикладом, чому утопії шкідливі.
Консерватори проти соціальних експериментів над людьми і пропонують обирати моделі розвитку, котрі вже довели свою ефективність протягом десятиліть. Консерватори переконані – якщо демократія вже забезпечила громадянські свободи та зростання економічного добробуту – отже треба її підтримувати і вдосконалювати, а не руйнувати.
Натомість консерватори радять будувати щасливе майбутнє на основі збереження. Збереження демократії, замість її заміни диктатурою меншості; Збереження свободи слова, замість цензури;
Збереження суспільної моралі та сімейних цінностей, замість розгулу морального релятивізму;
Збереження національної ідентичності, замість зникнення націй у “плавильному казані” нового інтернаціоналізму.
Формула ідеального майбутнього для консерваторів базується на збереженні демократії, громадянських прав та свобод, зміцненні моралі, порядку й стабільності.
Консерватори знають, що утопії не можливі, бо людська природа залишається неідеальною, попри появу смартфонів та електромобілів. Тому між добрим та утопічним консерватори обирають добре. Між популістичними обіцянками завтра закінчити війну, подолати корупцію і до вечора вступити в ЄС та продуманими демократичними реформами на ґрунті законності – консерватори обирають друге. Тому, що консерватори не вірять красивим обіцянкам, а орієнтуються лише на реальні справи.
