З Європи знову пролунала критика щодо «Єдиного телемарафону» в Україні та стурбованість щодо монополії українського телевізійного простору за державою. Але на третій рік війни таке питання ставить щоразу й більша кількість українців.
На початку широкомасштабного вторгнення «Єдиний телемарафон» був потрібним і навіть відіграв важливу стабілізаційну роль. Коли ворог прорвався на території дев’яти областей, коли ми несли втрати, а допомога не приходила, було важливо, щоб нація не бачила всіх масштабів катастрофи, не впала у паніку й не зневірилася. І тоді це допомогло нам оговтатися і дати відсіч.
Якщо пригадати події АТО, коли частина українських телеканалів належали Медведчуку, а більшість критикували будь-які дії влади, сіючи зраду та зневіру, можна лише уявити, як ЗМІ, котрі й без того заради сенсації перебільшують масштаби проблем, подавали б ситуацію російського вторгнення у лютому-березні 2022 року. На початку АТО, частим явищем були навіть такі шокуючі події, як вихід у прямий ефір загальнонаціонального телеканалу бойовиків ДНР, які в найпопулярнішому ток-шоу, через відеозв’язок поширювали власну пропаганду, поки ведучий ввічливо запитував, яка їхня позиція.
Українцям пощастило, що в 2022 році олігархічні телеканали не показували нам «другую точку зрения», де б розповідали про «фашистів» в Україні та цілі «СВО». Тоді, «Телемарафон» захистив українців як від масиву брехливої російської пропаганди, так і від внутрішньої політичної ворожнечі в час, коли варто було консолідуватися.
Але минули роки і «Єдиний телемарафон», в умовах відсутності будь-якої конкуренції, почав «здавати позиції». В силу різних обставин та з огляду на фінансування з боку європейських партнерів, український монополізований телеефір став максимально рафінованим, позбавленим суб’єктивізму власної думки та дещо відмежованим від важливого в часи боротьби за незалежність національного патріотизму.
Замість просвітницьких історичних телепрограм, котрі б показували українцям, як над нашим народом століттями знущалася Москва, замість харизматичних патріотичних спікерів, замість пізнавальних передач з медіаграмотності і тд, українцям переважно продовжували показувати «розмовляючі голови» – десяток виважено-позитивних та обережних у висловлюваннях експертів по відеозв’язку. А у перервах між ними – кадри вогневої роботи ЗСУ, синьо-жовті прапори, порятунок людей і котиків.
На відміну від приватних телеканалів, котрі можуть транслювати власну й неординарну думку, демократична держава, навіть під час війни, рідко собі може дозволити нетолерантні висловлювання щодо ворога. В результаті, український ефір перетворився на малозмістовний та нейтральний потік інформації казенного, цензурованого характеру, найбільшим «гріхом» якого, стала неефективність.
Дивлячись одноманітний і відверто «беззубий» ефір, який оминає найгостріші суспільні проблеми та переважно показує лише хороше тоді, коли прийшов час показувати людям трішки більше правди, український глядач перейшов в Telegram та You Tube. І саме туди, у вільний та наповнений різноманіттям думок (в тому числі й російською пропагандою) інформаційний простір, спрямував вістря свого удару й наш ворог.
Знаючи, що державне телебачення «всієї правди не каже», українці почали слухати псевдоекспертів, скандальних блогерів, хайпожерів і навіть політичних екстрасенсів, котрі подавали шокуючу, екстравагантну, брехливу, але цікаву інформацію, в той час як «Телемарафон» котрий рік транслював одну й ту саму позитивну синьо-жовту картинку.
Як наслідок, ті приватні телеканали, котрі залишилися в ефірі, демонструють значно живіші й цікавіші сюжети, аніж позбавлені конкуренції й законсервовані державним регулюванням журналісти «Телемарафону». Хотіли як краще, але не знали, де вчасно зупинитися.
Теперішня версія «Єдиних новин» потребує переконливого переформатування, адже такі дефіцитні бюджетні гроші, виділені на «Телемарафон», більше не конвертуються у той початковий вплив на глядача, котрий перейшов від телевізійного солодкого позитиву в інтернет-простір зради і скандалів, котрі підривають стійкість української держави.
Автор: Валерій Майданюк
