Право на власну історію не може бути предметом торгу, навіть із найближчими союзниками. Такою була головна думка депутата Львівської обласної ради Святослава Шеремети на засіданні Українського безпекового клубу «Право на власну пам’ять», що відбулося 27 жовтня у Львові. Тиждень тому Польща заборонила йому в’їзд до Шенгенської зони на п’ять років.
Звичайне рішення, непропорційна реакція
Облрада оголосила 2027 рік Роком Романа Шухевича, УПА та Олега Ольжича. На думку Шеремети, це звична практика: Львівщина вже мала роки УПА, Шухевича, Ольжича, Бандери. Тому галас у Варшаві він вважає дивним. Туск назвав рішення провокацією, Люблінське воєводство розірвало угоду про співпрацю з Львівщиною, Перемишль призупинив контакти зі Львовом.
Головна претензія Польщі стосується Шухевича. Але, як нагадав історик Шеремета, Шухевич очолив УПА в листопаді 1943 року, а польські громадяни на Волині гинули в липні й серпні того ж року, тобто раніше.
Ласків, про який мовчать
За кілька днів до рішення облради Шеремета керував експедицією в селі Ласків. 10 березня 1944 року підрозділи Армії Крайової та Батальйонів Хлопських знищили село, за даними істориків загинули 327 українців. На православному кладовищі виявили останки понад 40 людей, серед них жінки й діти. Польську сторону, за словами Шеремети, не бентежать вулиці імені Станіслава Басая («Рись») із ним пов’язують пацифікацію Ласкова і ще кількох сіл. «Нам це не подобається, але ми ніколи не вказували сусідам, як їм шанувати свою історію. Хотілося б взаємності», — сказав він.
Заборона і закономірність
Наступного дня після рішення облради глава МВС Польщі Кервінський повідомив про внесення Шеремети до реєстру небажаних осіб до 2031 року. Експедиція завершилася за три дні до ухвалення рішення облради. Шеремета не стверджує, що це пов’язано, але нагадує: у 2017 році він уже отримував схожу заборону, коли на Верецькому перевалі відкрили меморіал січовикам, розстріляним у 1939 році.
Наслідки виходять за межі однієї людини. Центр «Доля» залишився без керівника, а ексгумація та ідентифікація в Ласкові тепер під питанням.
Взаємність, якої немає
Шеремета нагадав і про невиконане обіцяне: за дозвіл на польські військові поховання на Личаківському цвинтарі Польща мала встановити меморіал 64 українцям, які загинули 1 березня 1945 року на горі Монастир. Меморіал збудували, але нині він занедбаний. «Усі ці домовленості забуваються», — констатував депутат.
Він також наголосив, що вимоги до України відмовитися від частини своєї історії звучать у момент, коли вона захищає від росії всю Європу, і назвав це «щонайменше неправильним».
Висновок учасників
Керівник аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко, економіст Роман Матис, історик Микола Посівнич і політолог Тарас Радь зійшлися на тому, що право на власну історичну пам’ять є складовою національного суверенітету, а примирення, яке вимагає поступок лише від однієї сторони, зрештою грає на руку москві.
Захід організували УБК і ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду Ганса Зайделя. Запис: https://www.youtube.com/live/tTDxbT6kGA4
