Київ, листопад 2026 року
Нація тримається не лише на зброї, а й на спільних сенсах: мові, історичній пам’яті, вірі та усвідомленні власного походження. Про це говорив голова Українського безпекового клубу, військовослужбовець Юрій Міндюк на засіданні УБК «Цілісна нація», яке відбулося 5 листопада в Києві.
За його словами, війна стала для України моментом самовизначення, але цей процес ще далекий від завершення.
«З 2022 року Україна у сприйнятті себе, розумінні своєї самості, власного національного буття пройшла дуже серйозну еволюцію. По суті, ми почали викристалізовуватися як українська нація», – зазначив Юрій Міндюк.
Він нагадав, що тривалий час національне в Україні відсувалося на другий план, а регіональні ідентичності нерідко протиставлялися загальнодержавній. Як приклад спікер навів Одесу та Харків, де, за його словами, у 2023 році помітною була частка тих, хто виступав за союз із Росією.
«Проводили соціологічні дослідження: в Одесі 18% у 2023 році виступали за союз із Росією. У Харкові – 15%. І це у 2023 році, на початку масованих бомбардувань цих міст. Де тут наше завершене національне будівництво? Де присутність національної ідентичності?» – поставив запитання Міндюк.
Для військового, наголосив він, мова та ідентичність – це питання не символічне, а оборонне.
«Я ставлю питання так, як військовий: по суті, мова та національна ідентичність – це лінія оборони. Це межі нашого оборонного проєкту. Якщо не буде цього, не буде розуміння того, що ми воюємо за мову, за нашу ідентичну історію, наш національний проєкт буде не до кінця допрацьований», – підкреслив він.
Корінням цієї ідентичності Міндюк бачить спадщину Русі, козацтво та визвольні змагання. Спілкуючись із підлеглими, за його словами, він пояснював сенси так:
«Як на мене, просте пояснення: ми – русичі, козаки і ті, хто підтримує державницьку національну визвольну концепцію перших і других визвольних змагань. Ми боремося за історичну спадщину Русі, за назву «Русич». Ми називаємо росію Московією, а її жителів – московитами».
Важливою складовою спільного «ми» він назвав і релігійну традицію. Міндюк окреслив концепцію соборного християнства, до якої зараховує українське православ’я, греко-католиків, римо-католиків та українських протестантів, об’єднаних підтримкою української незалежності й соборності. Українців він також визначив як європейців і захисників Європи, які кинули виклик Московії.
Водночас спікер застеріг від загроз, які, на його думку, можуть підточувати цю єдність. Перша – «ренесанс російщини» у побуті: діти говорять російською, дивляться російські серіали та слухають російський реп. Друга – нові розмови про російську мову як другу державну, довкола яких, за його словами, вже формується політичне середовище. Третя – локалізм і регіоналізм, які колись підживлювалися російськими грошима. Четверта – спроби впливу на українську свідомість із боку угорського та польського імперіалізмів.
«Потроху знову відбувається «ренесанс російщини». От ми бачимо в Києві, як це відбувається на побутовому рівні: діти говорять російською, діти дивляться російські серіали, діти слухають «русскій реп» і тому подібне. Це не тільки в Києві, як я розумію. Це тренди, які треба відстежувати, із цим треба працювати й боротися», – наголосив він.
Внутрішнім викликом Міндюк також назвав український індивідуалізм і недостатню сформованість спільного національного проєкту – саме на це, за його словами, розраховувала Росія.
«Ідентичність – це елемент національної безпеки. Це зброя, яка тримає фронт. І про це має бути сказано на всіх рівнях, обов’язково. Мова, національна культура, історична пам’ять – усе має бути внесене до цього каталогу», – сказав спікер.
Свій виступ він завершив тезою, що перемога у війні вимірюється не лише військовими результатами.
«А нам варто усвідомити, що перемога у війні вимірюється не лише кілометрами здобутого фронту, а й стійкістю нашого цілісного «ми», – підсумував Юрій Міндюк.
Засідання організували Український безпековий клуб та ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Представництва Фонду Ганнса Зайделя в Україні.
