Київ, листопад 2026 року
Війна не лише випробовує Україну на міцність, а й кристалізує саму націю. До такого висновку підводить дослідження Соціологічної групи «Рейтинг» «Українська ідентичність 2022–2026: соціологічний портрет», яке на засіданні Українського безпекового клубу в Києві представив заступник директора групи Любомир Мисів. Головна теза: основою єдності українців є громадянська ідентичність, а регіональна приналежність дедалі менше їй протистоїть.
Фундамент – громадянське «ми»
За десятибальною шкалою відчуття себе громадянином України оцінюється у 9,4 бала, а 79% опитаних поставили собі найвищу оцінку. Приналежність до свого регіону отримала 8,1 бала, європейська ідентичність – 5 балів.
«По суті загальнодержавна громадянська ідентичність є фундаментом», – наголосив Любомир Мисів.
За його словами, зіткнення з ворогом прискорює процеси, які за мирних обставин могли б тривати десятиліттями.
«Сьогодні ми маємо власну історію і фактично в режимі реального часу можемо спостерігати, як твориться українська нація», – сказав дослідник.
Локальна ідентичність нині дедалі більше стає складовою загальнонаціональної: людина може відчувати себе одеситом, харків’янином чи львів’янином і водночас насамперед бути громадянином України. До 2014 року, нагадав Мисів, у Донецькій та Луганській областях близько двох третин респондентів, а подекуди й більше, ідентифікували себе передусім як мешканців свого регіону, а не як громадян України.
Що робить українцем
Найважливішими ознаками належності до української спільноти респонденти назвали відчуття себе українцем (95%), відповідальність за Україну (92%), повагу до законів і політичного устрою (90%) та належність до українського культурного простору (89%). Українську мову важливою вважають 79% опитаних, народження в Україні та українську національність – 68% і 71%. Водночас вага мовного чинника помітно різниться за регіонами: його відзначили 92% на Заході, 83% у Центрі, 65% на Півдні та 62% на Сході.
Найменше значення респонденти надали релігійному чиннику: бути віруючим християнином для визначення української ідентичності важливим вважають 51%. За словами Мисіва, це пов’язано із секуляризацією.
«Спостерігається секуляризація населення, особливо серед молоді. Християнство і відчуття себе християнином не є домінуючою складовою у відчутті себе українцем. Переважають повага до законів, відповідальність», – пояснив він.
Патріотизм українці пов’язують передусім із дотриманням законів (39%), відстоюванням демократії, прав і свобод людини (36%) та збереженням української культури (33%). Українську мову та службу у війську назвали по 24%, сплату податків – 13%, турботу про довкілля – 9%.
Держава – спільна справа людей
На запитання, чим є держава, 51% опитаних відповіли, що це спільна справа людей, і лише 30% – державні інституції. Демократичність України під час війни, на думку респондентів, підтримують насамперед Збройні сили (65%), громадянське суспільство (37%), волонтерський рух (28%), міжнародна підтримка (24%) та незалежні медіа (23%). Верховну Раду назвали лише 3%, Кабінет Міністрів – 2%.
За словами Мисіва, Збройні сили виключили з переліку навмисно, адже рівень довіри до них становить близько 95%. А от довіра до держави залишається низькою, і це, підкреслив він, не наслідок лише останніх скандалів, а тривалий процес.
«На чому загалом ґрунтуються демократія та державність? Передусім на особистій силі, волі та спроможності самих громадян, а не на державних інституціях», – сказав дослідник.
Європа, примирення і пам’ять
Вступ до Європейського Союзу підтримують 71% опитаних, проте особисте відчуття європейської приналежності є помітно слабшим: 5 балів із 10 проти 6,4 бала у квітні 2022 року. Лише кожен четвертий однозначно ідентифікує себе як європейця.
Понад 80% українців допускають примирення з росіянами лише за двох умов: або ніколи, або не раніше ніж через 20–30 років. Про примирення в найближчій перспективі, до п’яти років, говорять не більше 5% опитаних. Мисів нагадав, що до 2014 року позитивне ставлення до росіян серед населення України сягало близько 90%.
«Фактично відбулося формування глибокого неприйняття росії та росіян, причому навіть серед тих, хто раніше міг мати більш-менш лояльне до росії ставлення», – наголосив він.
Помітно змінилося й ставлення до історичного минулого: у 2022 році зросла позитивна оцінка Симона Петлюри, Степана Бандери та Івана Мазепи. Водночас у суспільстві співіснують різні пласти пам’яті – від досвіду сучасного війська, УПА, УНР і ЗУНР до родинних спогадів про радянську армію.
Підсумовуючи, дослідження показує, що українська ідентичність дедалі виразніше утверджується як свідоме громадянське об’єднання. Її основою є не лише спільне походження, а передусім відповідальність за країну, повага до законів, культурна належність і готовність захищати спільну державу.
Усі цифри – за даними Соціологічної групи «Рейтинг», опитування серпня 2026 року, якщо не зазначено інше.
Засідання організували Український безпековий клуб та ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Представництва Фонду Ганса Зайделя в Україні.
Підписка на розсилку
Найважливіша аналітика Консервативної Платформи раз на тиждень на вашу пошту. Без спаму, відписатися можна будь-коли.