Головною об’єднавчою ідеєю ХДС стала християнська основа, яка виявилася єдиною не дискредитованою ідеологією в країні після поразки нацизму, злочинів комунізму та виглядала значно привабливіше на фоні недоліків лібералізму.

Найбільша партнерська партія в блоці ХДС/ХСС – Християнсько-демократичний союз Німеччини (ХДС, нім. Christlich Demokratische Union Deutschlands, CDU)  виник у 1946 р.  після об’єднання консервативних сил колишньої Веймарської республіки.

Партію очолив послідовний борець проти нацизму та переконаний християнин Конрад Аденауер. Чимало засновників ХДС, в тому числі й Конрад Аденауер, були ув’язнені нацистами за участь в німецькому Опору. Після Другої світової війни християнська демократія стала єдиною прийнятною політичною ідеєю в Німеччині, яка могла б на безконфліктній основі об’єднати всіх громадян навколо цінностей добра, справедливості та гуманізму. В довоєнні роки ця ідеологія була представлена в країні низкою протестантських та католицьких партій, зокрема Партією Центру, яка репрезентувала інтереси католиків у Бундестазі.

ХДС одразу оголосив свою орієнтованість як на католиків, так і на протестантів, декларуючи міжконфесійність та надконфесійність як свій головний принцип. Саме слово «союз» в назві партії підкреслює акцентування на об’єднанні, а не на конфесійних чи класових поділах.  ХДС заклала новий початок у історії німецьких партій, духовні та політичні корені якого лежать у християнсько обумовленому опорі режиму націонал-соціалістичного терору, в соціальній етиці християнських церков та в ліберальних традиціях європейського Просвітництва.

ХДС був пануючою партією впродовж перших двох десятиліть після створення ФРН в 1949 році, і до тепер утримує провідне місце на політичній арені Німеччини. У 1957 році ХДС здобув абсолютну більшість в Бундестазі, що стало єдиним випадком за всю історію республіки. За роки перебування при владі християнських демократів ФРН вступила до Нато та долучилася до євроінтеграційних структур. Саме  політиками ХДС/ХСС були розроблені та втілені економічні й соціальні реформи, які перетворили Німеччину зі зруйнованої війною країни в успішну та процвітаючу державу. Партія має більш ніж півмільйона членів по всій Німеччині, а партійці ХДС обіймають найвищі посади в державі.

Саме за часів правління ХДС/ХСС відбулося «німецьке економічне диво», а країна стрімко зайняла перше місце в Європі за економічними показниками. В 1970-их роках, після понад десятиліття втрати політичної першості на користь ідейних противників – соціал-демократів, ХДС у 1980-их ХДС знову повернулася до влади. За період правління голови ХДС Гельмута Коля відбулося падіння Берлінської стіни та об’єднання Німеччини, а християнські демократи знову здобули перемогу з коаліційними партнерами. Впродовж всіх повоєнних років підтримка німецьких християнських демократів перебуває на рівні 25-30 %, а лідери ХДС навіть за умов коаліції з соціал-демократами чи з Партією вільних демократів найчастіше обіймають пост канцлера. На сьогодні ХДС має найбільшу кількість місць у Бундестазі, а значна кількість членів ХДС обрана до місцевих органів влади та  парламентів федеральних земель. Загальна кількість депутатів ХДС у  ландтагах складає 563 особи.

Головними політичними цінностями ХДС є принципи християнської демократії, які базуються на християнській етиці та на перше місце ставлять індивідуальність, свободу і права людини. Такі християнські принципи як свобода, соціальна справедливість та солідарність стали основним девізом соціальної політики ХДС. А християнське розуміння людини дає німецьким християнським демократам етичну основу для проведення відповідальної політики. Основою економіки християнські демократи вважають соціальну ринкову економіку, яка ґрунтується на чесній торгівлі, соціальній відповідальності бізнесу і збереженні навколишнього середовища.

В основі програми ХДС закладені етичні основи християнства та соціальної справедливості. У внутрішній політиці німецькі християнські демократи відстоюють принцип субсидіарності виступаючи за обмеження централізованого впливу держави на місцевому рівні та передання основних владних повноважень місцевим громадам. Німецька ХДС толерантна і до інших релігій та захищає свободу совісті й віросповідання і поважає права інших етнічних спільнот.

У розвитку програми ХДС найвпливовішим документом були розроблені Людвігом Ерхардом Дюссельдорфські тези 1949 року, в яких партія задекларувала орієнтацію на «соціальну ринкову економіку». Під нею партія розуміє  таку соціально спрямовану систему, в рамках якої економічна свобода і вільне змагання  індивідів та бізнесу повинні бути співзвучними з принципами соціальної справедливості та громадянської солідарності. Приватна власність  поєднується із соціальною відповідальністю, з соціальним захистом і підтримкою системи освіти, яка повинна формувати рівні стартові можливості для всіх членів соціуму. Роль держави ж полягає у створенні сприятливих умов для розвитку економіки та дотриманні принципу субсидіарності – допомоги лише у тих питаннях,  в яких особистої відповідальності буває недостатньо для досягнення суспільного блага та соціального захисту. У економічній сфері ХДС вбачає головне завдання в підтримці економічного зростання і скорочення безробіття, реформування систем оподаткування та охорони здоров’я.

У Штутгартських програмних тезах ХДС 1984 року відображено нове розуміння техніки і навколишнього середовища, в рамках якого німецькі християнські демократи висловлюють ідею необхідності обмеження застосування нових технологій там, де техніка починає втрачати функцію служіння людині. Зокрема – втручання в ДНК людини, що може зашкодити християнському образу людини, створеної за подобою Божою.

Будучи партією правоцентристського спрямування ХДС  висловлює повагу до традицій, авторитету, сім’ї, а християнська мораль має величезний вплив на світогляд членів ХДС.

Автор: Валерій Майданюк

Серед суспільно-політичних сил, котрі виступають за збереження і розвиток, замість руйнування заради змін, виділяються християнська демократія та консерватизм. Ці дві ідеології настільки близькі та взаємодоповнюючі, що в країнах, де існує потужна консервативна партія – виборці християни підтримують консерваторів. А якщо першою виникла християнсько-демократична партія, як це було в Німеччині чи Італії, консервативний виборець голосує за християнських демократів.

Консервативні цінності та християнська демократія стали для європейських країн ціннісною основою примирення та інтеграції після Другої світової війни. Християнсько-демократичні лідери Конрад Аденауер, Робер Шуман і Альчіде де Гаспері стали батьками-засновниками Європейського Союзу. Консерватори заклали підвалини економічного процвітання Німеччини, Франції, Британії, США, Італії, Японії, Південної Кореї та інших успішних країн. Універсальні цінності консерватизму та християнської демократії стали фундаментом соціальної держави, заснованої на свободі, солідарності та відповідальності.

Показово, що з поміж десятків ідеологій, консерватизм називають “ідеологією здорового глузду”. Консерватизм залишається єдиним, хто захищає інтереси всього народу та всіх верств населення, відстоює справжню демократію, як владу більшості і стверджує українську мову та національну ідентичність. Консерватизм – це повага до традиційних цінностей – до того типу сім’ї, виховання молоді, відносин між статями, ставлення до праці та суспільних звичаїв, до яких українці звикли і котрі вже стали частиною нашої свідомості та культури.

Консерватизм – єдина ідеологія, яка не обіцяє власного варіанту утопічного майбутнього. Консерватори проти соціальних експериментів над людьми і пропонують обирати моделі розвитку, котрі вже довели свою ефективність. Консерватори переконані – якщо демократія вже забезпечила громадянські свободи та економічний добробут – отже треба її підтримувати і вдосконалювати, а не руйнувати.

Консерватори не заперечують змін, навпаки – саме консервативні уряди ставали промоторами модерних реформ, долали “застій” та забезпечували стрімкий розвиток. Показово, що “економічні дива” в Німеччині та Італії відбулися саме за правління християнських демократів – консервативних сил. “Економічне диво” Японії також припало на правління консервативної ЛДП. Економічне оздоровлення Британії та США в 1980-ті роки – результат реформ консерваторів Маргарет Тетчер та Рональда Рейгана.

Консерватори проти змін заради змін і відкидають безглузді “реформи”, наслідки котрих невдовзі доведеться лікувати новими реформами. Консерватори цінують досвід, знання, компетентність, відкидають популізм “простих рішень” і переконані: якщо люди завжди вдягали штани в звичний спосіб, а не через голову – отже не треба “по-своєму” робити те, що давно виправдало свою ефективність.

В умовах російської агресії консерватизм залишається єдиною ідеологією, здатною забезпечити українцям той шлях розвитку, який потрібен нам, а не сусідам чи ворогам. Відповідальні, працьовиті, духовно вільні громадяни, об’єднані любов’ю до рідної землі та країни – це соціальна основа консерватизму. Образ українського господаря, котрий працює і своєю працею приносить користь країні, захищає її, шанує дружину, поважає громаду та суспільну мораль і не зазіхає на чуже – це ідеал консерватизму.

Автор: Валерій Майданюк