Сьогодні у Франції немає впливової християнсько-демократичної партії, але саме французькі християнські демократи стояли у витоків повоєнної відбудови країни та заклали основи міцної економіки та соціальної держави.

Після звільнення Франції в 1944 році християнські активісти Руху Опору створили “Народно-республіканський рух” (Mouvement républicain populaire, МРП), котрий нерідко називали “католицькою” партією. Хоча в назві МРП була відсутня згадка про християнство, проте лідерами партії завжди підкреслювалось, що ця сила базується на саме на християнській традиції. Народні республіканці наголошували , що МРП є понад конфесійною партією, яка однак концентрувалася на впровадженні в політику християнських цінностей, а не відстоювання інтересів католицької ієрархії.

На виборах 1946 року МРП мала підтримку на рівні 23-25 % голосів. У 1950-х підтримка зменшилася, але до 1958 року французькі християнські демократи були членами урядової коаліції. Цей період, котрий увійшов в історію як Четверта республіка і тривав з 1946 по 1958 роки, був непростим. Франція вела колоніальні війни і прощалася з колоніальним минулим, стала однією із засновниць ООН, вступила в НАТО та європейські інтеграційні структури.

Але у внутрішній політиці це був період сильної післявоєнної нестабільності в якому християнським демократам доводилося боротися і вести перемовини з комуністами та соціалістами, котрі на кремлівські гроші здобули мільйони прихильників. Щоб підтримати своїх протеже на виборах, Москва подарувала Франції сотні тисяч тон зерна і популізм давав результати – французькі ліві стали другою і третьою найвпливовішою партією і навіть короткий час володіли контрольним пакетом голосів. Те, що в УРСР в цей час панував голод, а подароване Франції зерно комуністи відібрали в голодуючих дітей – замовчували, або ж називали “вигадкою капіталістів і католиків”. Францію лихоманило від інспірованих комуністами страйків, протестів та політичних криз і щорічних змін урядів. Але попри важку боротьбу, перші повоєнні десятиліття економісти називали “Славним тридцятиріччям”. А економіст Жан Фурастьє називав цю епоху “Невидимою революцію”. Адже для цих років були характерними високий ріст промислового виробництва (середньорічне зростання – 5%), досягнення мінімального рівня безробіття на рівні 1,8% та демографічний вибух.

Чи будучи центральною ланкою урядової коаліції, чи перебуваючи у ролі молодшого партнера, на першому місці для МРП були соціальні та моральні реформи. Особлива увага приділялась важливості сім’ї, безпеки та соціальної стабільності. Основою оновлення Франції для МРП мала стати так звана “революція в рамках закону”. Ця концепція передбачала забезпечення громадянських та особистих свобод, проведення соціальних реформ, націоналізацію великих підприємств. У 1945 р була націоналізована власність колабораціоністів, зокрема – автозаводи Рено та авіамоторні заводи. Значного прогресу досягла автомобільна промисловість, в якій працював кожен п’ятий, зайнятий у машинобудуванні Франції.

Народні республіканці від самого початку своєї діяльності почали створювати мережу спеціалізованих структурних об’єднань – так званих “команд”. Існували робітничі, селянські, молодіжні, жіночі та інші команди. Вони розробляли пропозиції щодо покращення умов різних груп громадян. Розроблені цільові програми втілювалися партією через роботу в представницьких органах на національному та муніципальному рівнях. Саме напрацювання “команд” дозволили МРП виступати в парламенті в якості одного із драйверів реформ робітничого, фермерського, освітнього характеру і розвитку малого та середнього бізнесу у Франції. Команди мали розгалужену мережу місцевих організацій та видавали власну пресу. А народні республіканці проводили регулярні навчальні семінари для активістів “команд”, що підвищувало рівень компетентності активу. Створення “команд” стало нововведенням у французькій політичній культурі. Саме активна діяльність “команд” дозволила МРП перетворитись на одну із найбільш масових партій Франції.

У 1947 році в МРП активізували розвиток європейської інтеграції, одним із ідеологів якої був міністр закордонних справ і прем’єр міністр у 1946-1947 роках Робер Шуман. На думку Шумана, Франція мала уникнути помилок Версальської системи, яка призвела до фактичної ізоляції Німеччини. Така політика призвела б лише до відродження німецького націоналізму та до вибуху нової війни. Саме ініціативи МРП було закладено підґрунтя для створення Європейського союзу. За пропозицією міністрів від МРП почалось й франко-німецьке примирення. Діалогу між Францією та Німеччиною сприяло те, що на чолі уряду ФРН стояв ідеологічно близький до МРП блок Християнсько-демократичний союз/ Християнсько-соціальний союз. Після виголошеної у 1950 році декларації Шумана відбувається створення “Європейського співтовариство по вугіллю та сталі”.

Після появи на політичній арені партійного проєкту генерала Шарля де Голля та державного перевороту, виборці МРП переорієнтувалися на підтримку голлістів. Християнські демократи підняли зруйновану повоєнну Францію з руїн та злиднів. А Шарль де Голль, який не вважав себе християнським демократом, став уособленням консерватизму, який близький за духом цінностям християнської демократії.

Автор: Валерій Майданюк